Рішення № 90214823, 17.06.2020, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/334/16-ц

Провадження № 2/414/1/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Білан Н.О.,

представника відповідача - адвоката Якимовича О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна,

встановив:

Кремінським районним судом Луганської області за правилами загального позовного провадження розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна, яка надійшла до суду 29.02.2016 р.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, пп. 9 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи; справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. За таких обставин розгляд справи здійснюється за правилами ЦПК України, що діють в редакції, чинній станом на час такого розгляду.

Позов мотивований тим, що позивач проживала у АДРЕСА_1 разом із своїм сином ОСОБА_3 . Однак, останній ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті сина, вона та її онук ОСОБА_2 , який був сином ОСОБА_3 , у шестимісячний строк подали заяви про прийняття спадщини, інших спадкоємців не було. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на два будинки, які знаходяться у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . На підставі чого, вважає, що все майно повинно бути розподілене між позивачем та відповідачем порівну (а.с. 6, 59-60), так як заповітів ОСОБА_3 заповітів не робив, спадкових договорів не укладав (а.с. 55). Позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги та в кінцевому варіанті просить розподілити спадкове майно у виді двох житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , та виділити позивачу на праві власності житловий будинок з будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на приватизованій земельній ділянці, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК НОМЕР_1 093907, виданого на підставі рішення 8 сесії 6 скликання Голубівської сільської ради від 20.10.2011 р. № 23, площею 0,9226 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4421681300:17:002:0108, власником якої є ОСОБА_1 , та виділити відповідачу на праві власності житловий будинок з будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_2 .

29.02.2016 р. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Костробу Ю.Ю. (а.с.1 Т.1); 01.03.2016 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання (а.с. 32 Т.1); 17.05.2016 р. призначено справу до розгляду (а.с. 65 Т.1); 28.07.2016 р. задоволено клопотання сторони позивача та призначено у справі судову товарознавчу експертизу із зупиненням провадження у справі (а.с. 85 Т.1); 09.08.2016 р. відновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду (а.с. 88 Т.1); 11.08.2016 р. клопотання сторони позивача задоволено та призначено судову товарознавчу експертизу із зупиненням провадження у справі (а.с. 91-92 Т.1); 15.03.2017 р. відновлено провадження у справі та призначено до розгляду (а.с. 118 Т.1); 19.07.2017 р. задоволено клопотання сторони позивача та призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу із зупиненням провадження у справі (а.с. 171-172 Т.1); 27.12.2017 р. відновлено провадження у справі та призначено до розгляду (а.с. 179 Т.1); 26.01.2018 задоволено клопотання сторони позивача та направлено цивільну справу на до оформлення експерту для проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 19.07.2017 р., із зупиненням провадження у справі (а.с. 195 Т.1); 25.09.2018 р. відновлено провадження у справі та призначено до розгляду (а.с. 230 Т.1); 23.11.2018 р. задоволено клопотання сторони позивача та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу (а.с. 5-6 Т.2); 27.12.2019 р. відновлено провадження у справі та призначено до розгляду (а.с. 34 Т.2); 19.03.2020 р. задоволено заяву сторони відповідача про відвід головуючого судді Костроби Ю.Ю. та передано в канцелярію суду (а.с. 77-78).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.03.2020 р., у зв`язку із відводом судді Костроби Ю.Ю., головуючим суддею визначено Панчука М.В. (а.с. 79 Т.2); 23.03.2020 р. позов прийнято до провадження та залишено без руху із встановленням строку для усунення недоліків (а.с. 80 Т.2); 01.04.2020 р. призначено підготовче засідання (а.с. 90 Т.2); 28.04.2020 р. долучено до матеріалів справи додаткові документи сторони позивача (а.с. 94 Т.2); 08.05.2020 р. долучено до матеріалів справи додаткові документи (а.с. 110, 111, 112 Т.2) та залишено без розгляду клопотання, подані стороною позивача до подачі уточненої позовної заяви від 30.03.2020 р. (вх. № 2961 від 31.03.2020 р.) (а.с. 114 Т.2); 14.05.2020 р. задоволено клопотання сторони відповідача та витребувано у нотаріуса копію спадкової справи № 02/2015, відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначити до розгляду по суті в судовому засіданні (а.с. 124 Т.2). Інших процесуальних дій не вчинялося.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представник позивача – адвоката Шмуйлової І.М. надійшла письмова заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача, вказуючи, що позовні вимоги підтримують (а.с. 160 Т.2).

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду 26.05.2020 р. письмову заяву від 19.05.2020 р. (а.с. 143 Т.2) про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог повністю та просив відмовити у позові, мотивуючи тим, що дійсно спадкоємцями ОСОБА_3 є позивач та відповідач і їх частки є рівними, тобто по 1/2 кожному, а відтак в цьому погоджується із позивачем. Однак, позивач просить виділити їй житловий будинок, який не відповідає частці спадщини, що їй належить, так як його ціна близько 35 тис. грн., а ціна другого житлового будинку лише орієнтовно 25 тис. грн. При цьому, сторона позивача ніяким чином не обумовила порядок компенсації різниці вартості спадкового майна, навіть не пропонувала такої, не перерахувала різницю вартості на депозитний рахунок суду, як це визначено законодавством. Окрім того, житловий будинок, який позивач вбачає за можливе залишити в рахунок 1/2 частки спадкового майна, що розташований по АДРЕСА_2 на даний час не придатний для проживання, потребує ремонту та капіталовкладень. При цьому, відповідач проживає з 2014 р. у будинку, який розташований по АДРЕСА_2 разом зі своєю сім`єю, куди входять двоє малолітніх дітей, вони усі є тимчасово переміщеними особами. Відповідач не заперечує щодо поділу спадкового майна навпіл, як визначено законодавством України із можливим визнанням права власності за сторонами та користуванням кожним по 1/2 обох житлових будинків за АДРЕСА_3 . Представник відповідача заперечив щодо того, що будинковолодіння по АДРЕСА_2 знаходиться на земельній ділянці відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК № 093907, виданого на підставі рішення 8 сесії 6 скликання Голубівської сільської ради від 20.10.2011 р. № 23, площею 0,9226 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4421681300:17:002:0108, власником якої є ОСОБА_1 , так як така земельна ділянка розташована лише в районі садиби АДРЕСА_1 і має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, а не за вказаною адресою безпосередньо, як про це написала позивач. При цьому вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 8200 кв.м, що вказано у правовстановлюючих документах на вказаний житловий будинок: у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 27.05.2004 р., виданого державним нотаріусом Кремінської ДНК Гребінюк О.В. за спадковою справою № 450/2003, зареєстрований у реєстрі за № 1327 та договорі дарування 1/2 частки житлового будинку з будівлями від 07.12.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Кремінського РНО Луганської області Недбайло Л.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 2903. Зустрічного позову не заявлено.

Суд, заслухавши представника відповідача, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, встановив наступні фактичні обставини, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, досліджених у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть, виданим 24.12.2014 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кремінського районного управління юстиції у Луганській області серії НОМЕР_2 (а.с. 15 Т.1).

До спадкового майна ОСОБА_3 належить, зокрема житловий будинок із господарськими будівлями, який розташований у АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 01.12.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Недбайло Л.М. та зареєстровано у реєстрі за № 2638 (а.с. 145), та житловий будинок із господарськими будівлями, який розташований у АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 8200 кв.м, 1/2 частки приватної власності якого підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27.05.2004 р., виданим державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Гребінюк О.В. за спадковою справою № 450/2003, зареєстрований у реєстрі за № 1327 (а.с. 157) та договором дарування 1/2 частки житлового будинку з будівлями від 07.12.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Недбайло Л.М. та зареєстровано у реєстрі за № 2903 (а.с. 158).

Дані два житлові будинки із надвірними будівлями є предметом спору.

Як вбачається із спадкової справи № 02/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 146-159), ІНФОРМАЦІЯ_4 . із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_1 – позивач у справі, а 21.01.2020 р. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 – відповідач у справі. Наявність інших спадкоємців із спадкової справи № 02/2015 судом не встановлено.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.10.2015 р. № 499/02-14-02/2015 (а.с. 158-159), державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Луганської області Дашдаміровим Е.А. відмовлено ОСОБА_1 (матері спадкодавця) у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житлові будинки з будівлями та спорудами, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , на її ім`я після смерті сина – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказані будинки, зазначивши, що на день смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з житлових будинків з будівлями та спорудами, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , але відсутні правовстановлюючі документи на вищевказані житлові будинки.

Відповідно до довідки від 12.01.2015 р. № 03 виконкому Голубівської сілької ради Кремінського району Луганської області (а.с. 150), ОСОБА_3 фактично проживав за адресою АДРЕСА_1 , а зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , згідно погосподарської книги № 6 Голубівської сільської ради, особовий рахунок № 0034-1. На день смерті, ОСОБА_3 фактично проживав із своєю матір`ю ОСОБА_1 .

У справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, із висновку № 280 від 10.09.2018 р. (а.с. 201-209) якої вбачається, що ринкова вартість домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 – 34 835 грн., а ринкова вартість домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_2 – 24 908 грн., а вказана експертом вартість предметів позову не оспорюється сторонами справи.

В житловому будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 проживають: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (дружина відповідача), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дочка відповідача), ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 (дочка відповідача) (а.с. 110, 111, 112, 150).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК НОМЕР_1 093907, виданого на підставі рішення 8 сесії 6 скликання Голубівської сільської ради від 20.10.2011 р. № 23, площею 0,9226 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4421681300:17:002:0108, дана земельна ділянка розташована: АДРЕСА_1 , власником є ОСОБА_1 (а.с. 94).

Відповідно до поданого позову, суд вбачає наявність між сторонами спору, який виник у спадкових правовідносинах та предметом спору є два житлові будинки із надвірними будівлями та спорудами, розташовані за адресою АДРЕСА_3 , вважаючи за необхідне розділити спадщину, з підстав, вказаних у позові, позивач звернувся до суду.

Згідно доданих до позову і оглянутих у судовому засіданні фотокарток спірних житлових будинків (а.с. 22, 23), вбачається, що за АДРЕСА_2 є одноповерховий будинок, у якому є прибудова без вмонтованих вхідних дверей і вікна, в будинку старі дерев`яні вікна, будинок не доглянутий, занедбаний, разом з тим, житловий будинок АДРЕСА_1 є газифікованим, з пластиковими сучасними вікнами, будинок доглянутий, з вікон видніється тюль та кімнатні квіти, що підтверджує факт проживання в ньому.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою, другою статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За загальним правилом, суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Аналіз наведених норм права та дослідження матеріалів справи дає підстави для висновку, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входять два будинковолодіння за АДРЕСА_4 АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 . За відсутності заповітів та спадкових договорів, єдиними спадкоємцями за законом, які звернулися у встановлений законодавством України шестимісячний строк до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини є позивач ОСОБА_1 – мати спадкодавця та відповідач ОСОБА_2 – син спадкодавця. Наявність інших спадкоємців із матеріалів справи, зокрема спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , судом не встановлено та такі відсутні.

Частиною першою статті 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. З огляду на імперативність вказаної норми матеріального права, враховуючи позицію обох сторін щодо наявності права на спадкування спадкового майна в рівних частинах, що є ідеальними частками, викладену позивачем у позовній заяві (а.с. 6, 59-60),) та заявлену представником відповідача у судовому засіданні, наявність виключно двох спадкоємців, судом встановлено спадкування сторонами по 1/2 ідеальної частки спадкового майна, до складу якого входять вищевказані два спірні домогосподарства за №№ 34 та 35, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.10.2015 р. № 499/02-14-02/2015 (а.с. 158-159).

Обравши способом захисту права подання позову про розподіл спадкової маси, у яку входять два житлові будинки за №№ 34 та 35, шляхом виділу позивачу в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 , в рахунок 1/2 частки спадщини, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Частини 5 статті 1268 та 3 статті 1296 ЦК України презюмують, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Зважаючи, що часом відкриття спадщини є ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщина після смерті ОСОБА_3 у виді двох спірних житлових будинків належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

Згідно ч. 2 ст. 1278 ЦК України, кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок».

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

З огляду на досліджені у судовому засіданні матеріали справи та заслухані пояснення, повне та всебічне користування сторонами своїми правами, представлення яких здійснювалося фахівцями в галузі права – адвокатами, зокрема щодо проведення експертиз різного призначення, проведення яких було забезпечено судовими ухвалами, та останні проведені експертами із наданням суду висновків, суд прийшов до висновку про правильний поділ спадщини між сторонами навпіл, по 1/2 ідеальній частці, так як є два спадкоємці. Однак, при наявність двох житлових будинків, один за АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці розміром 8200 кв.м., є в належному технічному стані, перебуває в постійному користуванні та підтримуються в ньому належні умори проживання, що дозволяє у ньому проживати без додаткових капіталовкладень, а відповідно до судової будівельно-технічної експертизи, його вартість становить – 34 835 грн. При цьому, другий знаходиться по АДРЕСА_2 , перебуває у технічно неналежному стані, у ньому ніхто не проживав як на момент смерті спадкодавця, який формально там був зареєстрований, однак фактично проживав по АДРЕСА_1 , він потребує ремонту, додаткових фінансових затрат для створення належних умов для проживання, а відповідно до судової будівельно-технічної експертизи, його вартість становить – 24 908 грн. Тобто, дані два будинковолодіння є не однаковими та не рівними, як за ціновою формою, так і за технічною. З огляду на що, без визначення та покладення на позивача компенсаційних затрат, не можливо виділити останньому житловий будинок по АДРЕСА_1 , про що просить позивач. Суд вбачає наявність технічної можливості поділу спадщини, шляхом виділення кожному зі спадкоємців по окремому житловому будинку лише за умови компенсації різниці вартості із врахуванням позиції відповідача, однак, позивач, від якого має йти така пропозиція, не ініціював та не пропонував відповідачу взагалі будь-яких компенсаційних форм, які дали б можливість вирівняти до ідеальних 1/2 частки спадкового майна, які є у кожного зі спадкоємців – сторін справи, згоди на надання компенсації вартості частки позивач не надав, та на час розгляду справи відсутні кошти позивача на депозиті суду, які б призначалися для такої компенсації відповідачу. З огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення позову так як задоволенням позовних вимог у вигляді, викладеному у позові будуть порушені вимоги закону, а також права та законні інтереси відповідача у справі як спадкоємця 1/2 частки спадщини.

Окремо, суд зазначає, що таке виділення для позивача будинковолодіння по АДРЕСА_1 , буде стосуватися прав дружини відповідача ОСОБА_4 та його двох малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зареєстровані за даною адресою та фактично проживають як тимчасово переміщені особи, на правах членів сім`ї спадкодавця, та правомірно користуються даним будинковолодінням.

Щодо доводів позивача про місцезнаходження спірного будинку за АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці, яка є у приватній власності позивача – ОСОБА_1 , в підтвердження чого надано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК НОМЕР_1 093907, виданого на підставі рішення 8 сесії 6 скликання Голубівської сільської ради від 20.10.2011 р. № 23, площею 0,9226 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4421681300:17:002:0108, яка розташована біля АДРЕСА_1 , суд зазначає, що як вказаним державним актом так і будь-якими іншими документами не доведено, та позивачем не надано інших доказів, що даний житловий будинок знаходиться саме на цій земельній ділянці, з огляду на вказівку її адреси місцезнаходження – в районі садиби по АДРЕСА_1 , а не за такою адресою, та невідповідність цільового призначення такої земельної ділянка, яке в дійсності є – для ведення особистого селянського господарства, що унеможливлює забудову такої земельної ділянки. На що також звернув увагу представник відповідача. При цьому із правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок, а саме із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.05.2004 р., виданого державним нотаріусом Кремінської ДНК Гребінюк О.В. за спадковою справою № 450/2003, зареєстрованого у реєстрі за № 1327 та договору дарування 1/2 частки житлового будинку з будівлями від 07.12.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Кремінського РНО Луганської області Недбайло Л.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 2903, вбачається що останній розташований на земельній ділянці площею 8200 кв.м., а не на вказаній позивачем земельній ділянці площею 0,9226 га.

З огляду на встановлені обставини справи, за фактичної відсутності умов проживання у будинковолодінні АДРЕСА_2 , фактичному проживанні та наявності умов проживання у будинковолодінні АДРЕСА_1 , належним способом захисту права є визначення способу користування будинком, який придатний для проживання, який може бути запропонований, як приклад судовою будівельно-технічною експертизою, з урахуванням існуючого порядку, що склався, при цьому із можливим обчисленням величини компенсації за відхилення від величин ідеальних часток, у разі таких варіантів, та пропозиції одного чи декількох варіантів визначення порядку користування земельною ділянкою, про виділ в натурі ідеальної частини будинковолодіння та встановлення порядку володіння й користування земельною ділянкою, про грошову компенсацію розміру часток за відхилення реально виділених часток будинковолодіння сторонам від їх ідеальних часток.

Як вбачається із ч. 2 ст. 133, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються - на позивача.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом

Як вбачається із ціни позову, встановленого в кінцевому виді позовних вимог та висновку № 280 від 10.09.2018 р. проведеної судової будівельно-технічної експертизи, розмір судового збору за подання вказаного позову є меншим, а ніж сплачено позивачем, та враховуючи розмір сплаченої суми, наявні підстава для повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 2021,26 грн.

У зв`язку з перебування головуючого судді у відпустці, датою складення повного судового рішення є перший робочий день після закінчення відпустки головуючого судді.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

в позові ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4 , виданий 13 жовтня 2000 року Артемівським МВ УМВС України у Донецькій області, зареєстровене місце проживання: АДРЕСА_6 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ) про поділ спадкового майна - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету надміру сплачений судовий збір у розмірі 2 021 (дві тисячі двадцять одна) гривня 26 копійок, сплачений представником ОСОБА_7 через АТ КБ «ПриватБанк» згідно 11022016091423 (TS201824), дата оплати 11.02.2016, 09:13:48, квитанція № 0.0.503066594.1, код отримувача: 37796309.

Виконання рішення у частині повернення надміру сплаченого судового збору з Державного бюджету в розмірі 2 021,26 грн. доручити управлінню Державної казначейської служби у Кремінському районі Луганської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Звернути увагу, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк оскарження рішення продовжуються на строк дії такого карантину.

Дата складення повного судового рішення - 06 липня 2020 року.

Суддя М.В. Панчук