Рішення № 9021458, 09.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.09                                                                                           Справа№ 14/207

За позовом: Приватного підприємства «Електросвітлотехніка», м.Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівгаз», м.Львів

про стягнення 10445,26 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б

Представники:

від позивача: Сцібаровський В.І. –представник

від відповідача: Кузь А.В. –представник

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України сторонам роз»яснено.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством «Електросвітлотехніка», м.Львів, до Відкритого акціонерного товариства «Львівгаз», м.Львів, про стягнення 10445,26 грн. заборгованості, в тому числі :10400,26 грн. основного боргу та 44,52 грн. –3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2009 р порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.11.2009 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в засіданні зазначені в ухвалі. В судовому засіданні 25.11.09 р оголошувалась перерва до 01.12.2009 року, про що до відома сторін доведено під розписку. З підстав, зазначених в ухвалі від 01.12.09 р розгляд справи відкладався на 09.12.09 р.

Представник позивача, з мотивів наведених у позовній заяві , Запереченнях від 02.12.09 р №100/143 проти відзиву на позовну заяву, позовні вимоги підтримує повністю.

Стверджує, зокрема, що протягом 2008-2009 рр відповідач отримав від позивача товарів на суму 95160,50 грн і провів оплату цього товару лише на суму 83794,32 грн, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 10400,74 грн. Позивач повідомляє, що між ним і відповідачем підписано акт взаємних розрахунків станом на 31.07.2009 р , по якому відповідач визнав борг перед позивачем в сумі 10400,74 грн; 18.08.2009 р за №100/109 відповідачу було відправлено лист з вимогою погасити борг. Відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував 3% річних в сумі 44,52 грн. Просить стягнути з відповідача на його користь 10445,26 грн.

Відповідач у відзиві, його представник в засіданні визнають поставку позивачем відповідачу в період 2008-2009 рр товару на суму 95160,50 грн та залишок боргу станом на час подання позову до суду –в сумі 10400,74 грн. Вимогу про стягнення 3 % річних заперечують , посилаючись на «Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств», затвердженого Постановою НКРЕ України №759 від 12.07.2000 р та стверджують, що вини товариства в порушенні зобов»язань та несвоєчасному проведенні розрахунків з позивачем немає, оскільки ТОВ «Львівгаз»не є розпорядником коштів а відтак і не може взяти на себе зобов»язання про остаточний розрахунок за фактично поставлену продукцію.

Позивач надав Заперечення проти відзиву на позовну заяву ( №100/143 від 02.12.09 р), у якому , зокрема, стверджує про те, що посилання відповідача на «Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств»є безпідставним, оскільки п.2 Постанови НКРЕ №1529 від 25.12.2008 р визначено, що Постанова НКРЕ України №759 від 17.07.2000 року втратила чинність.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. .

Розглянувши матеріали справи , судом встановлено.

Між позивачем та відповідачем на протязі 2008 і 2009 років склались бездоговірні господарські відносини. Так, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товару на суму 95160,50 грн і частково, на суму 83794,32 грн, його оплатив. Станом на час звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу складала 10400,74 грн. За бухгалтерськими документами позивача, відповідач не оплатив товар отриманий по видаткових накладних №№Ел-0000052 від 04.02.09 р, Ел-0001056 від 19.03.08 р, Ел-0001175 від 16.10.08 р, Ел-0001320 від 27.11.08 р і частково по видатковій накладній №Ел-0000467 від 15.04.08 р. Дану обставину відповідач не заперечує.

Матеріали справи свідчать , що сторонами було проведено взаємозвірку розрахунків станом на 31.07.2009 року і за результатами взаємозвірки встановлено борг відповідача перед позивачем в сумі 10400,74 грн.

В поряку ч.2 ст.530 ЦК України 19 серпня 2009 року позивач відправив відповідачу листа №100/109 від 18.8.2009 р з вимогою погасити заборгованість в сумі 10400,74 грн. Відповіді на зазначену вимогу позивач не отримав.

Відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував 3 % річних, що складають 44,52 грн ( розрахунок 3 % річних позивачем подано до справи разом з доказами його надіслання відповідачу 16.11.09 р). .

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Основними видами господарських зобов”язань є майново-господарські зобов”язання та організаційно-господарські зобов”язання.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Господарські зобов”язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких , які йому не суперечать ( ст.174 ГК України).

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконанняі зобов»язання з оплати поставленого товару не визначений договором ( має місце бездоговірна поставка); вимога про виконання такого обов»язку позивачем відправлена 19 серпня 2009 року та отримана відповідачем 22.08.2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення грошового зобов»язхання відповідачем встановлено, не заперечується і ним самим, вимога позивача про стягнення 3 % річних нарахованих в сумі 44,52 грн. підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 44,52 грн. не можуть вплинути на прийняте судом рішення, оскільки, як встановлено відповідач посилається на «Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств»затверджений Постановою НКРЕ України №759 від 17.07.200 року, який на підставі п.2 Постанови НКРЕ №1529 від 25.12.08 р втратив чинність. До того ж, Постановою НКРЕ від 12 липня 2000 року №759 «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК «Нафтогаз України»за поставлений газ»на виконання постанови КМУ і НБУ від 27.05.2000 року №840 «Про внесення змін до постанови КМУ і НБУ від 13.11.1998 р №1785»було розроблено Алгоритм, однак він визначав послідовність дій підприємства та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ.

Вимоги позивача не стосуються коштів, що надходили на розподільчий рахунок від споживачів природного газу і не є власністю ВАТ «Львівгаз», якими останній не має права розпоряджатися. В даному випадку предметом поставки було інше майно, однак не природний газ.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування –це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Оцінивши в порядку ст.43 ГПК України докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог; заборгованість відповідача перед позивачем у сумі, що відповідає заявленій до стягнення (10400,74 грн) має місце, вимога про стягнення 3 % річних заявлена теж правомірно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З позивача підлягає достягненню в державний бюджет України 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки розмір зазначених витрат ( станом на час подання позивачем даного позову до суду) встановлений в сумі 236,00 грн.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 21,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.           Позовні вимоги задоволити повністю.

2.           Стягнути із Відкритого акціоненого товариства «Львівгаз ( м.Львів, вул..Золота,42, код ЗКПО 03349039) на користь Приватного підприємства «Електросвітлотехніка»( м.Львів, вул..Городоцька,355, код ЗКПО 33894749) 10400,26 грн. основного боргу, 44,52 грн. –3 % річних, 104,45 грн. держмита,236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.          Достягнути із Приватного підприємства «Електросвітлотехніка»( м.Львів, вул.Городоцька,355, код ЗКПО 33894749) в доход державного бюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя С.Б.Кітаєва

Суддя