Постанова № 90214292, 25.02.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11499/19

Провадження № 2-а/369/65/20

РІШЕННЯ

Іменем України

25.02.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Пінкевич Н.С., за участю секретаря Одинцова О.С., розглянувши у спрощеному провадженні адміністратвину справу за позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника Волинської митниці ДФС України Щелігацького Євгенія Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил та закриття провадження,

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до в.о. начальника Волинської митниці ДФС України Щелігацького Євгенія Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил та закриття провадження.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що 05.12.2018 року в.о. начальника Волинської митниці ДФС України Шелігацьким Є.С. була винесена постанова № 6357/20500/18 в справі про порушення митних правил, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн., за фактом перевищення встановленого строку транзитного перевезення належного йому автомобіля «Jeep Grand Cherokee» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 23 серпня 2019 року, коли його представник - адвокат Писаренко А.М. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №58787311 з примусового виконання постанови № 26357/20500/18, що перебуває в Києво-Святошинському районному відділі ДВС, та зробив відповідну копію оскаржуваної постанови для позивача. Після ознайомлення з її змістом, позивач зазначає, що з нею не погоджується, та вважає, що вона повинна бути скасована з таких підстав.

07.02.2019 року ОСОБА_1 добровільно здійснено всі митні формальності, передбачені Митним кодексом України щодо розмитнення транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee», зокрема подано електронну декларацію ІМ 40 (форми МД-2), UA100110/2019/162510 та сплачений добровільний внесок у розмірі 8500 грн. Сума митних платежів визначена митним органом та вказана у декларації була сплачена на відповідний рахунок, що підтверджується відповідною квитанцією від 07.02.2019 року. Крім цього, також було подано всі передбачені Митним кодексом України документи, що вимагалися митним органом. 19.03.2019 року позивачем оформлено право власності на автомобіль, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач не погоджується з притягненням його до відповідальності за оскаржуваною постановою, оскільки провів митне оформлення вказаного автомобіля у відповідності до п.93 Розділу XXI «Перехідні положення» МК України.

Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 просив поновити строк на оскарження постанови Волинської митниці ДФС в справі пр порушення митних правил № 6357/20500/18 від 05.12.2018 року, у зв`язку з отриманням її копії лише 23 серпня 2019 Року; скасувати постанову Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 6357/20500/18 від 05.12.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальнсоті за ч. 3 ст. 470 МК України та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн., а провадження у справі закрити.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.12.2018 року в.о. начальника Волинської митниці ДФС України Шелігацьким Є.С. була винесена постанова № 6357/20500/18 в справі про порушення митних правил, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн., за фактом перевищення встановленого строку транзитного перевезення належного йому автомобіля «Jeep Grand Cherokee» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

До матеріалів справи долучено копію квитанції № 25695331 від 07.02.2019 року про здійснення ОСОБА_1 оплати за митне оформлення у розмірі 88 000,00 грн..

Про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 23 серпня 2019 року, коли його представник - адвокат Писаренко А.М. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №58787311 з примусового виконання постанови № 26357/20500/18, що перебуває в Києво-Святошинському районному відділі ДВС.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 470 МК України передбачає, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитних перевезень 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). До зазначених строків не включається зокрема час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу: аварії або дії обставин непереборної сили.

Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного ст. 95 МК України, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений ст. 94 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, законодавством передбачено виключний перелік обставин, що можуть виключати адміністративну відповідальність за порушення митних правил, передбачених, зокрема, ст. 470 Митного кодексу України, до яких відносяться аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб.

Згідно ч.1 ст.192 Митного кодексу України якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Крім того, суд зазначає, що статтею 531 Митного кодексу України визначено перелік підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, а саме: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008. «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з`ясовування всіх обставин, перелічених у ст. ст. 247, 280 КУпАП.

Відповідач не надав до суду жодних доказів на спростування доводів позивача та будь - яких інших доказів на підтвердження протиправності та умислу на вчинення позивачем дій, які кваліфікуються як адміністративне правопорушення згідно ст. 470 МК України.

У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем митних правил , у зв`язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст. 77 КАС України суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку з ненаданням доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 470 МК України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про скасування постанови про порушення митних правил підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення слід зазначити, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, яка кореспондується з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, оскарження рішень (постанов) суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду. Однак адміністративні суди не наділені повноваженнями закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення, тому на підставі вищевикладеного суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача у закритті провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилався на те, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо 23 серпня 2019 року, коли його представник - адвокат Писаренко А.М. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №58787311 з примусового виконання постанови № 26357/20500/18, що перебуває в Києво-Святошинському районному відділі ДВС.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про можливість поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 6357/20500/18 від 05.12.2018 року.

Керуючись ст. 95, 192, 460, 470, 530, 531 МК України, ст. 284 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72, 77, 242, 243-247, 250, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено честково.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 6357/20500/18 від 05.12.2018 року.

Скасувати постанову Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 6357/20500/18 від 05.12.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення рішення суду.

Суддя Н.С. Пінкевич