Рішення № 9021355, 24.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09 Справа № 8/284

За позовом Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого виробничого підрозділу «Шахта «Никанор-Нова»», м. Зоринськ Луганської області, -

про стягнення 5692 грн. 40 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача Даниленко Ю.В. провідний юрисконсульт, - довіреність №03/5-607 від 31.12.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

боргу у сумі 5692,40 грн. за користування автомобілем марки МАЗ-5549, державний номерний знак НОМЕР_1, 1981 року випуску, кузов №53275, двигун №б/н, синього кольору, - нарахованого станом на 01.12.09 року у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №26 з обслуговування автомобільним транспортом, укладеного між сторонами 14.06.06 року.

До початку судового засідання, призначеного на 24.12.09 року, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні від позов визнав частково на суму 5643,99 грн., мотивуючи це тим, позивач при визначенні суми позову припустився помилки; на підтвердження своїх доводів відповідач надав до справи документальні докази (довідку №10-б-345 від 21.12.09 року про суму заборгованості за цим спором; розрахунки вартості послуг, наданих позивачем: у листопаді 2006 року на суму 378,84 грн. та на суму 885,10 грн.;

у грудні 2007 року на суму 1154,34 грн. та на суму 430,50 грн.;

у лютому 2008 року на суму 275,52 грн. та на суму 578,76 грн.;

у січні 2008 року а на суму 2055,34 грн. та на суму 826,56 грн.

Позивач до судового засідання не зявився, але спрямував до суду клопотання про розгляд спору по суті за його відсутності (вих.№б/н від 24.12.09 року).

Представник відповідача не заперечив проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності позивача.

І.Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

14.06.06 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір №26 з обслуговування автомобільним транспортом, відповідно до якого перевізник зобовязується надавати замовнику автотранспортні послуги, надаючи для перевезення вантажів, які маються у розпорядженні замовника, автомобільний транспорт МПАЗ-5549, державний номерний знак НОМЕР_1, а замовник зобовязується сплатити перевізнику надані послуги у порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Перевізник та замовник щомісячно визначають обсяг перевезень на підставі заявок, поданих замовником у письмовій формі (п.2.1). Одночасно з заявками сторони узгоджують графік подачі автомобіля у пункти завантаження з узгодженням обєму вантажу (п.2.1.2).

Вартість виконаних робіт перевізником визначається на підставі підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт (п.3.1).

Розрахунки за надані автомобільні послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника впродовж 5-ти днів з моменту підписання акту (п.3.2), який повинен бути підписаний щомісячно до 5-го числа наступного місяця (п.3.3).

Перевізник та замовник у разі невиконання або неналежного виконання договору несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.5.1). Сторони щомісячно, до 5-го числа, здійснюють взаємозвірку розрахунків (п.5.3).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.06 року (п.6.1).

З матеріалів справи вбачається, що термін дії договору був продовжений на 2007-2008 роки.

Позивач стверджує, що станом на 01.12.09 року відповідач має перед ним основний борг за надані послуги з автоперевезення у сумі 5692,40грн., однак документального обґрунтування цієї суми не надав.

Відповідач, як сказано вище, позов визнав частково на суму 5643,99 грн. та надав вищезгадане документальне обґрунтування, при цьому у судовому засіданні він пояснив, що під час досудових переговорів між сторонами позивач визнав хибність визначеної ним суми позову та погодився з доводами відповідача..

Позивач не подав до справи спростування у цій частині.

ІІ.Заслухавши представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підставі.

Визначаючи суть договору, укладеного між сторонами, суд дійшов висновку, що він є договором про надання послуг з автоперевезення, а не договором оренди, хоча позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача борг за користування автомобілем.

З огляду на вищевикладене спір вирішується як такий, що витікає з договору про надання послуг з автомобільних перевезень.

1. Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договорів про надання транспортних послуг.

Тобто відповідач, отримавши від позивача транспортні послуги на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього.

Як встановлено ст. 909 ЦКУ, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За надання послуг з автоперевезення вантажів законом передбачена плата, а саме: статтею 915 ЦКУ встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти

стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін.

Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши послуги від виконавця (позивача), відповідач (замовник) повинен був дотримуватися вимог, викладених у частині 1 ст.530, 916 та ст.931 ЦК України, - тобто здійснити оплату за надані послуги, однак відповідач їх порушив, а значить порушив виконання зобов'язання (ст.610 ЦКУ).

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань). Вищевикладеним також підтверджується, що відповідач є боржником, який прострочив.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач частково довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

2. Судом звернуто увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовом 08.12.09 року (а.с.2-3).

Загальний термін позовної давності становить 3 роки (ст.257 ЦКУ), а для стягнення боргу за перевезення вантажу - в 1 рік (п.6 ч.2 ст. 258 ЦКУ).

Однак, відповідно до частини 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення рішення.

Відповідачем така заява до суду не подана, а тому він стягує з відповідача документально підтверджену суму боргу.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

державне мито у сумі 101,13 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233,99 грн.

Решта судових витрат підлягає покладенню на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 509, 525,526,530,560,610-612,614,623,909 та 915 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1,49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого виробничого підрозділу «Шахта «Никанор-Нова»», ідентифікаційний код 33846717, яке знаходиться за адресою: місто Зоринськ, вул. Кірова, 1 Луганської області, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - борг за надані послуги з автомобільних перевезень у сумі 5643 (пять тисяч шістсот сорок три) грн. 99 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 101 (сто одна) грн. 13 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 99 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.12.09 року за згодою представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 грудня 2009 року.

Суддя А.П.Середа