Рішення № 90211645, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Київ № 640/13653/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,

33/19),

Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,

33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі по тексту - відповідач-1), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №1368174-1305 від 26 квітня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №1315378-1305-2652 від 27 березня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №2642664-1305-2615 від 23 квітня 2019 року.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що позивачем право власності або право користування на земельну ділянку по АДРЕСА_2 не зареєстровано. Також, за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та щодо її передачі будь-якій фізичні чи юридичній особі у власність чи користування. Інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у Департаментів відсутня.

Крім того, представник позивача просив врахувати, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року у справі №826/10434/16 встановлено, що на рівні Податкового кодексу України не передбачено встановлення такого податку як плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в т.ч. у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено.

На думку представника позивача, до спірних правовідносин неможливо застосовувати як положення додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923), що діяло до 01 січня 2019 року, так і положення додатку 3 до рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року №1910/5974), що почало діяти з 01 січня 2019 року, адже вони є такими, що суперечать статті 287.6 Податкового кодексу України як спеціальному закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління ДФС у місті Києві зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДПС у місті Києві (далі також - відповідач-2).

Представник Головного управління ДПС у місті Києві у відзиві на адміністративний позов стверджував, що згідно витягу з бази даних ПК «Кадастр» позивач перебуває на обліку в ДПІ Деснянського району Головного управління ДПС у місті Києві як платник податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб за земельну ділянку під нежитловим приміщенням, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 62:025:0020, загальна площа ділянки 0,2937 га.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідачів, у якій повідомив, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 є платником земельного податку з моменту реєстрації права власності на частину нежитлових приміщень, адже позивач є суб`єктом сплати земельного податку виключно з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, що узгоджується з вимогами пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

При цьому, суд враховує подані представником позивача клопотання про прискорення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 належить на праві власності 24/100 частини нежитлового приміщення №6 на другому поверсі загальною площею 574,9 АДРЕСА_5 на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗКА» №28/03/2016 та акта приймання-передачі нерухомого майна від 31 березня 2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 червня 2019 року.

26 квітня 2017 року Головним управлінням ДФС у місті Києві сформовано податкове повідомлення-рішення №1368174-1305, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 71 046,81 грн. за 2017 рік.

27 березня 2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №1315378-1305-2652, яким позивачу визначено суму земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 71 046,81 грн.

Також, 23 квітня 2019 року Головне управління ДФС у місті Києві видало податкове повідомлення-рішення №2642664-1305-2615, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язано сплатити суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 106 570,21 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (пункти 15.1 та 15.2 статті 15 Податкового кодексу України відповідно)

Стаття 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-III встановлює, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як вказано в статтях 269, 270, 271 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Разом з тим, відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Податкового кодексу України (пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації прав.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини третьої статті 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини першої статті 120 Податкового кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини четвертої статті 120 Податкового кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з приписами статті 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Отже, право власності на нерухоме майно, яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Разом з тим, як зауважив зокрема Верховний Суд України у постанові від 07.07.2015 року, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового Кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений в пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В свою чергу, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Наявними матеріалами справи підтверджується факт належності позивачу на праві власності 24/100 частини нежитлового приміщення № 6 на другому поверсі загальною площею 574,9 кв.м АДРЕСА_5 .

Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до наведених норм законодавства, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов`язаний сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Відтак, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 (справа №21-775а15), постанові від 24.11.2015 №21-2352а15 і постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №820/3176/17), від 24.01.2018 (справа №820/7996/13-а), від 17.04.2018 (справа №010229 (820/3171/17).

Водночас, при вирішенні питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання.

У своїх розрахунках податкового зобов`язання, нарахованого позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні, відповідач вказує рішення органів, уповноважених на визначення відповідних показників (коефіцієнтів), що мають враховуватись у грошову оцінку земельних ділянок.

Так, положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У поданому до суду Розрахунку суми земельного податку ОСОБА_1 за 2019 рік відповідач наводить розрахунок визначеного позивачу зобов`язання по сплаті земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Так, за твердженням контролюючого органу, сума земельного податку площею 574,9 кв.м. становить: 710,76 х 844,35 х 3,0 х 1,04 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 3% = 106 570,21 грн, де:

- 710,76 кв.м. - площа земельної ділянки;

- 844,35 грн. за 1 кв.м. - базова вартість 1 кв.м. території в межах економічно-планувальної зони (рішення Київської міської ради від 03.07.2014р. №23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва". Рішення вводиться в дію з 01.07.2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565);

- 3 - функціональний коефіцієнт;

- 1,04 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;

- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства №6 -28-0 22-215/2-15 від 14.01.2015;

- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0,22-201/2-16 від 11.01.2016 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель";

- 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2017 року №22-28-0.22-443/2-16 та статті 289 Податкового кодексу України.

- 3% - відсоток ставки земельного податку.

Суми податку позивачу за 2017-2018 роки, згідно розрахунків податкового органу, здійснено наступним чином.

710,76 х 844,35 х 2,0 х 1,04 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 3% = 71 046,81 грн, де:

- 710,76 кв.м. - площа земельної ділянки;

- 844,35 грн. за 1 кв.м. - базова вартість 1 кв.м. території в межах економічно-планувальної зони (рішення Київської міської ради від 03.07.2014р. №23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва". Рішення вводиться в дію з 01.07.2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565);

- 2 - функціональний коефіцієнт;

- 1,04 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;

- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства №6 -28-0 22-215/2-15 від 14.01.2015;

- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0,22-201/2-16 від 11.01.2016 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель";

- 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2017 року №22-28-0.22-443/2-16 та статті 289 Податкового кодексу України.

- 3% - відсоток ставки земельного податку.

Як зазначалось судом, базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункту 271,2 статті 271 Податкового кодексу України).

Одночасно пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (зокрема, за приписами норм статей 15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI) до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними).

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274. 1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.5 статті 285 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

З контексту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Статтями 1, 18 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до статей 15, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п.1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Згідно з пунктом 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

Під час розгляду цієї справи оригінал чи засвідчений витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на якій розташована будівля з нежитловим приміщенням, власником якого є позивач, виданий відповідним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин, та/або офіційні відомості про вказану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, на підставі яких відповідач повинен був обчислювати суму податкового зобов`язання позивача по земельному податку, відповідач без поважних причин не надав, з огляду на що у суду відсутня можливість перевірити правильність нарахування Головним управлінням ДФС у місті Києві земельного податку та, відповідно, перевірити правомірність нарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання із земельного податку згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідачем при розрахунку земельного податку було застосовано максимальний розмір ставки податку, який передбачений статтею 274 Податкового кодексу України у розмірі 3%.

Зміст вказаної статті Податкового кодексу України свідчить, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Із розрахунків до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що розмір ставки податку визначений у відповідності до вимог пункту 5.3 пункту 5 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженому рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 за №242/5629 ( редакції від 18 жовтня 2018 року).

Водночас, суд враховує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, яким визначено податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 та 2018 роки прийняті раніше внесених до Положення №242/5629 змін від 18 жовтня 2018 року, а відтак судом наведених контролюючим органом розрахунок не вбачається правомірним та таким, що проведений в межах законодавчо передбачених норм, адже такі зміни введені в дію лише з 01 січня 2019 року.

З огляду на наведене, застосування відповідачем при розрахунку податкового зобов`язання за 2017-2018 роки ставки земельного податку у розмірі 3% є необґрунтованим.

Згідно з частини 1 статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Згідно підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодним належним, достатнім і достовірним доказом.

Так, згідно із визначенням, наведеним в частині першій статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достовірними, в силу частини першої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

гідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, на підставі викладеного можливо зробити висновок, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, спірні податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню не через відсутність у позивача вказаного податкового обов`язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа 826/15139/16 (К/9901/1450/17) та від 17.04.2018 (справа 2а-10031/12/2670).

Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2017-2019 роки є протиправними і такими, що підлягають скасуванню з огляду на наведені вище мотиви.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №1368174-1305 від 26 квітня 2017 року, №1315378-1305-2652 від 27 березня 2018 року, №2642664-1305-2615 від 23 квітня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору 2 486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) гривень 64 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук