Ухвала суду № 90210913, 06.07.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1131/20

Провадження №: 2-з/0343/5/20

У Х В А Л А

06 липня 2020 року м. Долина

Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області І.М. Андрусів, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Долинського районного суду від 30.06.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заявниця повторно звернулась до суду з заявою про забезпечення позову з тих же підстав, в якій просить накласти арешт на приміщення салону красоти « ОСОБА_2 » за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ТОВ «БЕНЕФІТ-ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 39384460) вчиняти відчуження, розпорядження, передачу до статутного фонду, передавати в оренду, заставу та в управління третім особам, а також вчиняти будь-які інші дії щодо до цього об`єкта.

В обґрунтування вимог зазначає, що вона є власницею приміщення салону краси "Ана" за адресою АДРЕСА_1 . 27.07.2006 дане приміщення було передано в іпотеку за договором №2687 АКТБ «Уксиббанк», де вона виступала майновим поручителем, а її чоловік ОСОБА_3 - позичальником, про що було внесено інформацію до реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

У зв`язку з виникненням спірних питань з банком щодо розрахунку суми заборгованості та неможливості врегулювання даного спору у позасудовому порядку, питання врегульовувалось через суд. Згідно з ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31.03.2014 позовну заяву ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором залишено без розгляду.

25.06.2020 їй стало відомо, що якась компанія пропонує її приміщення для продажу третім особам. В цей час вона звернулась до реєстратора щодо надання витягу з державного реєстру по вищевказаному об`єкту, з якого їй стало відомо, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» 12.06.2020 продало ТОВ «БЕНЕФІТ- ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 39384460) її майно, а саме вказане вище приміщення салону. Жодних повноважень на продаж вона нікому не надавала. Щодо погашення заборгованості зі сторони ТОВ "КЕЙ - КОЛЕКТ" з 2014 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не було.

Вважає, що ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" незаконним шахрайським способом позбавило її права власності на майно та має на меті перепродати третім особам приміщення.

30.06.2020 нею подано заяву в поліцію щодо заволодіння її майном шляхом шахрайства. Окрім цього, готується позов про визнання недійсним договору купівлі -продажу від 12.06.2020, укладеного між ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" та ТОВ "БЕНЕФІТ-ІСТЕЙТ".

За результатами вивчення заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для забезпечення позову та накладення арешту на певне майно, яке може бути майновим забезпеченням виконання рішення суду, заявник має довести належними доказами наявність такого майна та його потенційну вартість для дотримання співмірності вжитого заходу із позовними вимогами.

В підтвердження викладеного в заяві, ОСОБА_1 долучила копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.03.2005, згідно з яким вона є власником приміщення салону красоти " ОСОБА_2 " в АДРЕСА_1 , а також Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна, датовану 25.06.2020.

Із вказаної Інформаційної довідки вбачається, що 27.07.2006 на підставі договору іпотеки, укладеного з АКІБ "УкрСиббанк" приватним нотаріусом Долинського МНО Іваночко О.М. накладено обтяження на приміщення салону красоти " ОСОБА_2 " в АДРЕСА_1 . 11.08.2012 на підставі договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, внесенні зміни в Державний реєстр іпотек, відповідно до якого іпотекодержателем зазначений ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ". Розмір основного зобов"язання за кредитним договором, де заявниця є поручилелем, становить 40110,00 швейцарських франків.

З даної довідки також вбачається, що станом на 25.06.2020 власником приміщення салону красоти " ОСОБА_2 " є Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕНЕФІТ ІСТЕЙТ" на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Пономарьовою Д.В.

Отже, заявниця просить накласти арешт на майно, яке на даний час відчужене юридичній особі ТОВ "БЕНЕФІТ-ІСТЕЙТ".

ОСОБА_1 в заяві зазначила про те, що у зв"язку з виникненням спірних питань з банком щодо розрахунку суми заборгованості за кредитним договором справа розглядалась в Долинському районному суді, проте, як встановлено, позов залишено без розгляду 31.03.2014, про що свідчить копія ухвали Долинського районного суду.

ОСОБА_1 в заяві вказує, що має намір звернутись до суду про визнання недійсним договору купівлі -продажу від 12.06.2020, укладеного між ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" та ТОВ "БЕНЕФІТ-ІСТЕЙТ", однак вартість майна не зазначена. Таким чином, відсутність даних про вартість майна не дає змогу визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.

При цьому, враховую правовий висновок, що міститься в постанові Верховного Суду від 28.03.2019 року по справі №824/239/2018. Верховний Суд звернув увагу на те, що судове рішення, як найвищий акт правосуддя, повинно бути виконуваним, оскільки виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд вважав, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно у межах суми вимог, при відсутності відомостей про вартість такого майна - є невиконуваним.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільне законодавство містить ефективні заходи щодо врегулювання спорів, пов`язаних із переходом права власності від первісного продавця до інших власників. Застосування додаткових заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно повинно спиратися на обставини, які б реально створювали загрозу неможливості поновлення прав власника в майбутньому.

Таким чином, заява є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення та не направлена на ефективний захист або поновлення її прав, неможливо визначити співмірність засобів забезпечення позову. Окрім цього, заявниця не оспорює факт заборгованості перед ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", дійсність договору іпотеки та кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 149 150 Цивільного процесуального кодексу, суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Івано-Франківсього апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.М. Андрусів