Рішення № 90209584, 06.07.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/841/18

Провадж. 2/202/76/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 липня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Бєльченко Л.А.

при секретарі - Нетеса Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «Сетам», третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Софійченко Н.А., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевська І.Р., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, визнання недійсними протоколу і акта про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, витребування майна із незаконного володіння, визнання права власності, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в котрому, з урахуванням уточнень, викладених в заяві від 14.10.2019 року, просив визнати недійсними прилюдні торги з реалізації нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , а саме квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів № 216893 від 02.12.2016 року та акт про проведення прилюдних торгів, затверджений начальником Індустріального ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області Стирником Є.В.; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28.12.2016 року, посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С., видане на ім`я ОСОБА_4 ; визнати за ним, позивачем, право власності на вказану квартиру; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 ; скасувати запис про іпотеку № 21569805 від 26.07.2017 року стосовно цієї квартири, який виник на підставі договору іпотеки від 26.07.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Н.А.; скасувати запис про обтяження (заборону) № 21569119 від 26.07.20178 року стосовно цієї квартири, що виник на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36319145 від 26.07.2017 року 13635635 та договору іпотеки № 11465 від 26.07.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Златовою Н.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.12.2009 року між ним, позивачем, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу, за яким він, ОСОБА_1 , придбав у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Софійченко Н.А. На момент укладання цього договору діяли норми ст. 334 ЦК України (редакція від 11.02.2010 року), відповідно до якої право власності на квартиру виникало після реєстрації договору купівлі - продажу у реєстрі, що і було зроблено. Отже, в нього, позивача, виникло право власності на вказану квартиру з моменту нотаріального посвідчення договору та реєстрації договору у державному реєстрі.

12.12.2016 року йому стало відомо, що Відділом ДВС Індустріального району м. Дніпра на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/3159/14-ц було виставлено на реалізацію через систему електронних торгів «СЕТАМ» вказану квартиру, як майно боржника ОСОБА_3 . Всупереч нормам Закону, ВДВС реалізував його квартиру через електронні торги «СЕТАМ» і відповідно до свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С., новим власником спірної квартири став ОСОБА_4 07.04.2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Н.А., вказану квартиру придбала ОСОБА_2 . 26.07.2017 року остання передала квартиру в іпотеку ОСОБА_5 . В цей же день нотаріусом було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 36319145 від 26.07.2017 року о 13:35:35.

Позивач вважає електронні торги з реалізації спірної квартири, а також свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів незаконними, оскільки майно, виставлене на електронні торги, боржнику ОСОБА_3 не належало.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Тарянік К.О. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 і її представник адвокат Добринь Я.О. позовні вимоги не визнали. Заперечуючи проти позову, зазначили, що ОСОБА_2 є законним власником спірної квартири, придбавши її за договором купівлі - продажу у ОСОБА_4 , який, у свою чергу, отримав квартиру у власність на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Договір купівлі - продажу цієї квартири між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не є підставою для підтвердження останнім права власності, оскільки договір не був зареєстрований в органах БТІ відповідно до Наказу Міністерства юстиції України про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно від 07.02.2002 року № 7/5. ОСОБА_1 не набув право власності у встановленому законом порядку, а тому відсутні підстави вважати, що було порушено його право власності. Крім того, попередній власник квартири ОСОБА_4 набув право власності на квартиру, придбавши її з торгів у порядку, встановленому для виконання судових рішень, у зв`язку з чим він є добросовісним набувачем і відповідно до п.2 ст. 388 ЦК України таке майно не може бути витребувано від добросовісного набувача. Вона, ОСОБА_2 , є також добросовісним набувачем і тому спірна квартира не може бути в неї витребувана. Відповідно до ст.. 330 ЦК України майно може бути витребувано, якщо відчужене особою, яка не мала на це права. Але дана квартира була відчужена добросовісним набувачем, тому підстав для її витребування немає. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивач просить витребувати вказану квартиру з незаконного володіння ОСОБА_2 і одночасно просить припинити право власності відповідача, що є взаємовиключними позовними вимогами.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь - який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. У 2017 році позивач звертався з такими вимогами до суду, але вони були залишені без розгляду через неявку позивача в судове засідання. Звернувшись до суду з цим позовом, позивач пропустив строк для оскарження прилюдних торгів. З огляду на зазначене, просили відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ДП «СЕТАМ» в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі - продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання вимог закону в момент її вчинення, встановлених частинами 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України. Оскільки за змістом ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладання, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

За змістом Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у том числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. В позові позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними, посилається на начебто неправомірні дії державного виконавця. Проте дії державного виконавця є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Відповідач зауважив, що посилання позивача на дії державного виконавця, як на підставу визнання електронних торгів недійсними, не можуть братися судом до уваги, оскільки надання оцінки діям органів державної влади може відбуватися тільки в межах розгляду скарги на дії державного виконавця.

Відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення Порядку в ході проведення електронних торгів, що ці порушення вплинули на результат торгів та що під час торгів були порушені права позивача.

В позові позивач посилається на те, що виконавець не мав права передавати на реалізацію спірну квартиру, оскільки боржник ОСОБА_3 не була на той час її власником. Проте відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень. Відповідно до реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2016 року власником спірної квартири була боржник ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 183 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. В абзаці третьому частини другої ст. 331 ЦК України зазначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Посилання позивача на те, що начебто на останнього не покладався обов`язок реєструвати за собою права власності на спірну квартиру, не знаходить свого підтвердження, адже обов`язок реєструвати за собою право власності виникло у 2013 році, задовго до того, як державною виконавчою службою було вчинено дії щодо примусової реалізації спірного майна. Відповідач вважає, що позивачем не доведено його право власності на квартиру АДРЕСА_1 , тому він не може її витребувати.

Крім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а тому спірна квартира не може бути в неї витребувана, окрім, якщо електронні торги були б визнані недійсними.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена (а.с.160,181 т.2).

Представник відповідача Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений (а.с.180 т.2).

Представник третьої особи ОСОБА_4 , адвокат Братцева Н.С., не погоджуючись з позовними вимогами, зазначила, що відповідач ОСОБА_3 була власником спірної квартири на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. Маючи заборгованість за договором позики перед ПАТ «ПУМБ» з неї, як з боржника, на підставі судового рішення було стягнуто заборгованість в розмірі 2 096 773,10 грн. На підставі цього рішення, в ході примусового його виконання, арештовано квартиру АДРЕСА_1 і здійснено її реалізацію організатором торгів ДП «СЕТАМ» в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням. ОСОБА_4 відповідно до протоколу № 216983 та акту про проведення прилюдних торгів став набувачем спірної квартири і на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.О., став її власником. Право власності було зареєстровано в установленому законом порядку. Отже, ОСОБА_4 був добросовісним набувачем. 07.04.2017 року ОСОБА_4 продав цю квартиру ОСОБА_2 Договір купівлі - продажу був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Н.А. Право власності зареєстровано в установленому законом порядку. Оспорюючи право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, позивач посилається на те, що він був її власником на підставі договору купівлі - продажу, укладеного між ним і ОСОБА_3 25.12.2009 року. Проте представник третьої особи вважає, що ОСОБА_1 не набув у встановленому законом порядку право власності на спірну квартиру, оскільки всупереч Тимчасовому положенню про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, що діяв у 2009 році, не здійснив реєстрацію права власності на нерухоме майно в органах БТІ за місцем знаходження об`єкту нерухомого майна. Натомість статтею 210 ЦК України було передбачено державну реєстрацію правочину щодо нерухомого майна, а відповідно до ст. 334 ЦК України в редакції, що діяла на час укладання правочину, право власності у набувача майна виникає з моменту реєстрації. Крім того, на час укладання ОСОБА_1 правочину від 25.12.2009 року діяв порядок Державної реєстрації правочинів відповідно до Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів, затвердженої Наказом МЮУ № 86/5 від 18.08.2004 року, який передбачав реєстрацію вчиненого правочину шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням. Позивачем до матеріалів справи не надано ані відповідного витягу про реєстрацію права власності, ані відповідного витягу з Державного реєстру правочинів. Представник третьої особи вважає, що спірна квартира не може бути витребувана у ОСОБА_2 , оскільки остання є добросовісним набувачем, а позивач право власності на спірну квартиру не набув у встановленому законом порядку. ОСОБА_4 набув спірну квартиру в свій час в порядку, встановленому для виконання судових рішень. З огляду на зазначене, представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову.

Треті особи - приватні нотаріуси Дніпровського міського нотаріального округу Софійченко Н.А., Петрушенська І.Р. , в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені (а.с.142 т.2).

Третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась шляхом оголошення у пресі.

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2014 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №5448957 від 04.07.2007 року в загальному розмірі 2 096 773,10 гривень і судові витрати у справі.

З метою примусового виконання виконавчого документу № 202/3159/14-ц, виданого 20.01.2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості за кредитним договором, ДП «СЕТАМ» відповідно до протоколу № 216893 були проведені електронні торги з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_3 , а саме квартири АДРЕСА_1 , що належала останній на підставі договору дарування від 25.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., за результатами яких державним виконавцем Індустріального ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції було складено Акт про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - лоту № 181851 від 16.12.2016 року. Переможцем торгів став ОСОБА_4 , на ім`я якого 28.12.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С. видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру (а.с.113, 114 т.1, 3-10 т.2).

07.04.2017 року ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_2 . Договір купівлі - продажу був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Н.А. (а.с.106-108 т.1). 26.07.2017 року цим же нотаріусом на підставі договору про іпотеку зареєстрований запис про іпотеку: 21569805 на вказану квартиру і запис про обтяження: 21569119. Іпотекодержателем є ОСОБА_5 (а.с. 196-198 т.1).

Відповідно до договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Софійченко Н.А. від 25.12.2009 року, позивач ОСОБА_1 придбав спірну квартиру у ОСОБА_3 (а.с. 203,204 т.2). Проте реєстрацію права власності на ім`я позивача відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, в органах БТІ здійснено не було.

Встановлено, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2017 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2014 року у справі № 202/3159/14-ц, яким з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №5448957 від 04.07.2007 року, скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.16 т.1).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2019 року в цій же справі постановлено рішення, яким позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь Банку солідарно заборгованість за кредитним договором №5448957 від 04.07.2007 року в загальному розмірі 2 096 773,10 грн.( а.с.194-198 т.2).

У постанові від 02.05.2018 року у справі № 910/10136/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі - продажу, є правочином, а відтак така угода може визнаватися недійсною з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3,5 та 6 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Оскільки за змістом ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності укладеного правочину є недодержання вимог закону в момент його укладання, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5.

До правил проведення торгів належать: ті, які визначають процедуру підготовки проведення торгів; ті, які регулюють порядок їх проведення; ті, які стосуються оформлення кінцевого результату торгів.

В постанові від 02.05.2018 року №910/10136/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що, виходячи з аналізу правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за їх результатами акта про проведення прилюдних торгів є оформлення договірних відносин купівлі - продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином, відповідно слід встановити порушення саме норм Порядку реалізації арештованого майна.

Проте, звернувшись до суду з позовними вимогами про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна і, як наслідок, визнання недійсними протоколу і акта про проведення електронних торгів, позивачем не доведено, не надано доказів того, в чому полягає порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними, посилається на неправомірність дій державного виконавця, який виставив на електронні торги спірну квартиру, що на час проведення торгів боржникові ОСОБА_3 не належала.

Загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, права та обов`язки учасників виконавчого провадження, у тому числі, право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок оскарження визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 61 цього Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного в частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торів визначається Міністерством юстиції України.

Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладений договір.

Згідно ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року у справі № 490/5475/15 дійшов правового висновку про те, що дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Отже, враховуючи наведене і, приймаючи до уваги, що позивач фактично не згодний з діями державного виконавця, проте такі дії в установленому законом порядку неправомірними (незаконними) не визнавались, суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання електронних торгів з реалізації спірної квартири недійсними, визнання недійсними протоколу і акта про проведення електронних торгів.

Оскільки свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. 28.12.2016 року на ім`я ОСОБА_4 на підставі акту про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна лоту № 181851, а суд дійшов висновку про відмову у позові про визнання недійсними протоколу і акта про проведення електронних торгів, визнання прилюдних торгів недійсними, підстав для визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів недійсним немає.

Відмовляючи позивачеві у задоволенні позову про витребування майна (спірної квартири) із незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 , суд виходить з такого.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частин першої та другої ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майна від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання рішень.

Таким чином, зазначена норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Проте на жодну з підстав позивач в обґрунтування цієї вимоги свого позову не посилається.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач, як на підставу для витребування майна від ОСОБА_2 , посилається на те, що спірна квартира на час її реалізації на прилюдних торгах боржникові ОСОБА_3 не належала, а також на те, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2017 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2014 року у справі № 202/3159/14-ц, яким з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №5448957 від 04.07.2007 року, скасоване.

Водночас, під час розгляду справи встановлено, що електронні торги з реалізації спірної квартири відбулися 16.12.2016 року, а вказане рішення (заочне) суду було скасовано 01.03.2017 року, тобто на час реалізації нерухомого майна рішення суду було дійсним. Крім того, вказана справа була переглянута судом і 28.11.2019 року в цій же справі ухвалено рішення, аналогічне попередньому (а.с.194-198 т.2).

Також слід зауважити, що посилання позивача на те, що виставлена ВДВС на реалізацію спірна квартира на час проведення електронних торгів не належала боржникові ОСОБА_3 , судом до уваги не приймаються, оскільки, як вже зазначалось вище, дії державного виконавця в установленому законом порядку неправомірними (незаконними) не визнавались. Крім того, згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості саме боржник за кредитним договором №5448957 від 04.07.2007 року ОСОБА_3 значилась власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.14,15 т.1).

З наведених вище положень ст. 388 ЦК України вбачається, що захист права власності шляхом віндикації нерухомого майна можливий лише у разі, якщо така нерухомість була у володінні позивача та вибула із його володіння.

В абзаці другому пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року роз`яснено, що до вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

В абзаці першому пункту 26 цієї постанови зазначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 був вчинений 25.12.2009 року.

Положенням статті 182 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, що була дійсна на момент вчинення вказаного правочину, встановлено, що права власності та інші речові права на нерухомі речі, перехід і припинення прав підлягали державній реєстрації.

Згідно частини четвертої ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (редакція від 16.01.2003 року).

Порядок реєстрації права власності на нерухоме майно на час вчинення правочину позивачем визначався Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 5/7 від 07.02.2002 року, і здійснювався органами БТІ за місцезнаходженням нерухомого майна.

Натомість, судом встановлено, що право власності за договором купівлі-продажу спірної квартири від 25.12.2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у встановленому законом порядку за останнім зареєстровано не було.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 не набув у встановленому на той час законом порядку право власності на спірну квартиру, а тому правочин, укладений між ним і ОСОБА_3 , є нікчемним.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що згідно зі ст. 387 ЦК України та ч.3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулась до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Суд вважає, що зазначені положення закону позивачем не дотримані, зважаючи на вище наведене.

Про те, що спірна квартира фактично не знаходилась у володіння ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 25.12.2009 року свідчать і сукупність встановлених у справі обставин. Так, ОСОБА_1 придбав спірну квартиру у ОСОБА_3 25.12.2009 року. В той же час, електронні торги з реалізації нерухомого майна (спірної квартири) відбулися 02.12.2016 року, в результаті чого власником став ОСОБА_4 ; останній продав спірну квартиру ОСОБА_2 07.04.2017 року, а з цим позовом до суду позивач ОСОБА_1 звернувся лише у лютому 2018 року, тобто після того як ОСОБА_2 проживала у цій квартирі близько року до звернення позивача до суду з позовом.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині витребування спірної квартири від ОСОБА_2 . Отже, немає підстав і для задоволення позову в частині визнання права власності за позивачем на квартиру і скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження. Суд відмовляє позивачеві у задоволенні позову повністю.

Представником відповідача ОСОБА_2 , Добринь Я.О. , заявлено про застосування строку позовної давності, зважаючи на те, що у позові позивач просить визнати дійсним договір купівлі - продажу від 25.12.2009 року, а з позовом до суду звернувся 19.02.2018 року, тобто майже через дев`ять років (заява на а.с.135 т.2). Проте суд не приймає це до уваги, оскільки 18.10.2019 року позивачем подана позовна заява в новій редакції (а.с.39 т.2), яка прийнята судом ухвалою від 23.10.2019 року (а.с.51 т.2), в котрій вимога щодо визнання договору купівлі - продажу від 25.12.2009 року дійсним відсутня.

Підстав для відшкодування позивачеві судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України немає. Інші учасники справи не заявляли про відшкодування понесених ними судових витрат.

Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12,81,141,259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Софійченко Н.А., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевська І.Р., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, визнання недійсними протоколу і акта про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, витребування майна із незаконного володіння, визнання права власності, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Бєльченко Л.А.