Рішення № 9020915, 25.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/167-14/8325.09.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 6/167-14/83

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”

доЗакритого акціонерного товариства “Телекомінвест-Київ”

простягнення 878332,07 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Зісс О.Ю. від відповідача- Коновалова В.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” (надалі –ВАТ “Укртелеком”) з позовом до Закритого акціонерного товариства “Телекомінвест-Київ” (надалі –ЗАТ “Телекомінвест-Київ”) про стягнення грошових коштів в сумі 878332,07 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України, як таких, що набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави, у зв’язку із порушенням відповідачем вимог нормативних актів, затягуванням процесу підписання договору між сторонами.

Закрите акціонерне товариство “Телекомінвест-Київ” проти задоволення позову заперечувало.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2008 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 р., позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2009 р. рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2009 р. прийнято справу до провадження, присвоєно справі № 6/167-14/83.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 08.04.2009 р., від 20.05.2009 р., від 03.06.2009 р., 01.07.2009 р., від 17.07.209 р., від 12.08.2009 р., від 26.08.2009 р. розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладався.

В судових засіданнях 11.03.2009 р., 01.04.2009 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

Відповідачем в процесі розгляду справи подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України з посиланням на наявність рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав у справі № 12/556.

Клопотання судом відхилено, оскільки предметом позову у справі № 12/556 було стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок дій сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, в той час, як предметом позову у даній справі є стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав (ст. 1212 ЦК України). Тобто, правові підстави позовів у справі № 12/556 та справі № 6/167-14/83 не є тотожними.

В судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством “Телекомінвест-Київ” та Українсько-Американсько-Голандсько-Німецьким Закритим акціонерним товариством “Утел” було укладено договір про надання послуг міжнародного та міжміського телефонного зв’язку № РО/20-92 від 06.01.1998 р., предметом якого сторони визначили відносини сторін, які пов’язані з наданням “Утел” абонентам ЗАТ “Телекомінвест-Київ” послуг міжнародного та міжміського телефонного зв’язку (пункт 1.1 договору).

Закон України “Про зв'язок” встановлює правові, економічні і організаційні основи діяльності в галузі зв'язку в Україні та визначає відносини підприємств, об'єднань, установ і організацій зв'язку з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування і споживачами послуг зв'язку, а також особливості галузі, пов'язані з особливими суспільними інтересами.Закон захищає інтереси держави, громадян, підприємств, об'єднань, установ і організацій, що користуються послугами зв'язку, а також працівників галузі зв'язку.

Відповідно до Закону України “Про зв'язок” та з метою забезпечення сприятливих умов для розвитку мереж місцевого телефонного зв'язку, що здійснюються операторами усіх форм власності за ліцензіями Міністерства зв'язку, було затверджено та введено в дію Порядок взаєморозрахунків між операторами міжміського, міжнародного та місцевого телефонного зв'язку різних форм власності.

Згідно пункту 14 Порядку взаєморозрахунків між операторами міжміського, міжнародного та місцевого телефонного зв'язку різних форм власності, який затверджено наказом Міністерства зв'язку України від 30.10.1996 р. № 234 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.11.1996 р. за № 673/1698 (чинного на момент виникнення та існування спірних відносин), встановлюється обов’язковість укладення договорів між учасниками технологічного процесу.

ВАТ “Укртелеком” у період з серпня 2000 р. до жовтня 2001 р. неодноразово звертався до ЗАТ “Телекомінвест-Київ” з вимогою укласти договір (в редакції позивача) про розподіл доходів від надання послуг міжміського та міжнародного зв’язку абонентам ЗАТ “Телекомінвест-Київ”, на підставі якого ЗАТ “Телекомінвест-Київ” повинен був здійснювати виплату частки ВАТ “Укртелеком” за користування зоновими каналами і кінцевим обладнанням позивача, а також за виконання частини адміністративних робіт позивачем при наданні послуг міжміського та міжнародного зв’язку абонентам ЗАТ “Телекомінвест-Київ”, про що свідчить переписка між сторонами (в матеріалах справи).

Але відповідачем зазначені пропозиції прийняті не були, відповідно договір відповідач не підписав.

В процесі господарської діяльності з метою оформлення відносин відповідним договором сторонами були підписані певні документи (додатки №№ 1, 2), проте відсутні підстави вважати їх чинними та такими, із яких виникли зобов’язальні відносини сторін (ототожнювати із правочинами), оскільки самого договору сторонами так і не було укладено.

Таким чином, відповідний договір у спірний період між позивачем та відповідачем не укладався, що також встановлено судовими рішеннями у справі № 12/556 за участю цих же сторін і даний факт, в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України, звільнений від доказування.

Крім того, відповідач зазначає, що при наданні абонентам ЗАТ "Телекомінвест-Київ” послуг міжміського та міжнародного зв’язку в межах місцевої телефонної мережі м. Києва не використовуються зонові канали та кінцеве обладнання, що належать ВАТ “Укртелеком”.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 Порядку взаєморозрахунків між операторами міжміського, міжнародного та місцевого телефонного зв'язку різних форм власності, який затверджено наказом Міністерства зв'язку України від 30.10.1996 р. № 234 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.11.1996 р. за № 673/1698 (чинного на момент виникнення та існування спірних відносин), розрахунки здійснюються за міжміські та міжнародні розмови згідно з встановленим розподілом тарифних доходів між учасниками технологічного процесу в межах місцевої телефонної мережі.

Розподіл тарифних доходів наведено у пункті 8 вказаного Порядку, відповідно до якого для розрахунку розміру плати кожному учаснику в межах місцевої телефонної мережі використовується розподіл тарифних доходів у відсотках.

Відповідно до висновку № 8015 судово-технічної експертизи від 27.12.2007 р. майно, що належить ВАТ “Укртелеком”, а саме: відповідні складові зонової телефонної мережі, використовуються при наданні послуг міжміського та міжнародного зв’язку абонентам ЗАТ “Телекомінвест-Київ”, що визначає ВАТ “Укртелеком” як учасника технологічного процесу в межах місцевої телефонної мережі, згідно зі змістом Порядку № 234. З технічної точки зору, майно (технічні засоби), яке належить ВАТ “Укртелеком”, використовують всі оператори телефонного зв’язку, що обслуговують технологічний процес проходження відповідного сигналу (виклику) через вказане майно (технічні засоби). Обладнання та канали ЗАТ “Телекомінвест-Київ” не мають безпосереднього (прямого) підключення до каналів та обладнання ВАТ “Укртелеком” в процесі міжміських та міжнародних телефонних з’єднань. Використання зонового каналу зв’язку при з’єднанні абонентів ЗАТ “Телекомінвест-Київ” на Київську область, що належить ВАТ “Укртелеком”, визначає ВАТ “Укртелеком” як учасника технологічного процесу в межах місцевої телефонної мережі, згідно зі змістом Порядку № 234.

Як зазначає експерт, міжміський та міжнародний трафік (виклики) абонентів відповідача на зонові канали на Київську область, що належать позивачу, спрямовувало ЗАТ “Утел”.

Таким чином, для надання відповідачем послуг міжміського та міжнародного зв’язку абонентам ЗАТ “Телекомінвест-Київ” (повний шлях проведення вхідних і вихідних викликів абонентів) необхідне кінцеве обладнання і зонові канали, що належать ВАТ “Укртелеком”, а, відповідно, і здійснювана позивачем частина адміністративних робіт.

За таких обставин, ВАТ “Укртелеком” є безпосереднім учасником технологічного процесу по наданню послуг міжміського та міжнародного зв’язку абонентам ЗАТ “Телекомінвест-Київ”.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичним періодом надання послуг є серпень 2000 р. - жовтень 2001 р., що не оспорюється сторонами.

Відповідач в поданому до суду розрахунку також зазначив цей період. Посилання на даний період викладені відповідачем у відзиві від 23.06.2008 р. № 95.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку (міститься в матеріалах справи), проведеного відповідно та з дотриманням Порядку взаєморозрахунків між операторами міжміського, міжнародного та місцевого телефонного зв'язку різних форм власності, який затверджено наказом Міністерства зв'язку України від 30.10.1996 р. № 234 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.11.1996 р. за № 673/1698 (чинного на момент виникнення та існування спірних відносин), вартість наданих послуг складає 878332,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У період з серпня 2000 року до жовтня 2001 року включно відповідач не здійснював виплат позивачу часток доходів від надання послуг зв’язку абонентам відповідача, належних позивачу як учаснику технологічного процесу надання цих послуг (використовувались зонові канали і кінцеве обладнання позивача, виконувалась частина адміністративних робіт позивачем), а отже, фактично здійснював збереження грошових коштів (за рахунок ненадходження їх до позивача) без достатніх правових підстав.

В процесі розгляду даної справи відповідачем була подана заява про застосування позовної давності, а позивачем –клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, в якому зазначено, що дуже тривалий час між позивачем та відповідачем тривали судові спори.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 80 ЦК УРСР, ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2002 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2003 р., постанови Вищого господарського суду України від 04.02.2004 р. у справі № 12/556, між позивачем та відповідачем протягом тривалого часу існував спір, який розглядався господарським судом та в процесі вирішення якого судами досліджувалися факти щодо наявності між сторонами господарських та договірних відносин, які безпосередньо впливають на визначення питання щодо наявності порушеного права, яке підлягає захисту у даній справі, та, відповідно, обґрунтованість чи безпідставність вимог, що становлять предмет спору у даній справі.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає поважними причини пропуску строку позовної давності, а право позивача таким, що підлягає захисту.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи обставини справи, положення чинного законодавства, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції (ст. 11112 ГПК України), приймаючи до уваги доведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ст. ст. 32-34 ГПК України, ст. 1212 ЦК України), грошові кошти в оспорюваній сумі 878332,07 грн. згідно розрахунку позивача, який відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, підлягають стягненню з відповідача як такі, що збережені останнім без достатньої правової підстави.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Телекомінвест-Київ” (02125, м. Київ, вул. Воскресенська, 7, код 14369176) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код 21560766) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 878332,07 грн. безпідставно збережених коштів, 1700 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3008,40 грн. витрат на проведення судово-технічної експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.          

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 26.10.2009 р.