Рішення № 90207783, 01.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2289/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.

відповідача - Стоцький Р.М. ,

представників учасників:

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

- визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №186004 від 21.01.2020 у сумі 34000 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи /а.с. 25/.

Протокольною ухвалою від 01 червня 2020 року суд замінив відповідача у справі - Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, на належного відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті /а.с. 74-76/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №186004 від 21.01.2020, якою на позивача накладений штраф у сумі 34000 грн. Позивач стверджував, що він не є автомобільним перевізником, так як транспортний засіб марки Mercedes Benz ACTROS 2545 д.р.н. НОМЕР_1 на момент проведення відповідачем перевірки 19.12.2019 та на даний час перебував в оренді та використовується у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди транспортного засобу від 10.10.2019, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Крім того, позивач зазначив, що він не був присутній на місці порушення та складання документів по оскаржуваній постанові, а також не керував транспортним засобом, про що свідчить постанова серії ДПО18 №684949 від 19.12.2019 про накладення адміністративного стягнення на водія ОСОБА_4 ,, який працює на посаді водія у ФОП ОСОБА_3

А відтак, на переконання позивача, відповідачем незаконно, без наявності на те правових підстав, було притягнуто ОСОБА_2 до відповідальності та застосовано адміністративно-господарський штраф, оскільки позивач не є суб`єктом відповідальності за оскаржуваною постановою.

28.05.2020 до суду надійшов відзив на позов /а.с. 41-46/ (з урахуванням доповнень до відзиву від 28.05.2020, які надійшли до суду 01.06.2020 та прийняті судом до розгляду) /а.с. 79-80/, у якому представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначила, що 19.12.2019 при проведення рейдової перевірки інспекторами Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області був перевірений транспортний засіб марки Mercedes Benz ACTROS 2545 д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_4 . Під час проведення перевірки було виявлено перевищення ТЗ нормативних габаритних параметрів, а саме: ширина ТЗ - 3,85 м, при допустимих 2,6 м. У зв`язку з виявленням зазначених порушень, інспекторами було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0004557, розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільних транспорт під час перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом №206043 від 19.12.2019.

Відповідач звертав увагу суду на те, що водій ТЗ марки Mercedes Benz ACTROS 2545 д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 підтвердив належність транспортного засобу ОСОБА_2 . Вказане пояснюється тим, що в матеріалах перевірки зафіксовано власника транспортного засобу, але ні в акті проведення перевірки №206043 від 19.12.2019, ні в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0004557 від 19.12.2019, а ні в оскаржуваному розрахунку плати за проїзд №0004557 від 19.12.2019 не були означені пояснення чи заперечення водія про те, що перевізником є інша особа.

При цьому, відповідач наголошував, що на момент проведення перевірки водієм ОСОБА_4 були надані ТТН №1 від 19.12.2019 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , відповідно до якого власником ТЗ марки Mercedes Benz ACTROS 2545 д.р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 . Водночас згідно з пред`явленою ТТН №1 від 19.12.2019 автомобільним перевізником, замовником, вантажовідправником вказано різних осіб. Інших документів, в т.ч., тимчасового реєстраційного талону, договору оренди, зокрема й того, що був долучений позивачем до позовної заяви, водієм надано не було.

На переконання відповідача, зазначений договір оренди може свідчити лише про намір, досягнутий між сторонами щодо використання транспортних засобів, але це не є безумовним доказом про те, що вказаний договір оренди спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених у договорі.

01.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 67-70/ (з урахуванням доповнень до відповіді на відзив від 02.06.2020, які надійшли до суду 05.06.2020 та прийняті судом до розгляду) /а.с. 79-80/, у якій позивач вкотре наголошував, що він не є перевізником, у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його ТЗ фактично використовувався іншою особою, у той час як статтею 60 цього Закону відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

Зазначав, що відповідно до листа ФОП ОСОБА_3 від 29.05.2020, тобто орендаря ТЗ марки Mercedes Benz ACTROS 2545 д.р.н. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_4 19.12.2019 самовільно перевозив вантаж без погодження з роботодавцем та без його відому. На переконання позивача, за подію, що відбулася 19.12.2019 та відображена в оскаржуваній постанові має нести відповідальність саме водій ОСОБА_4 , який здійснював фактичне перевезення вантажу або ж перевізник, зазначений в ТТН №1 від 19.12.2019.

Крім того, вказував, що у зв`язку з неналежним повідомленням позивача про розгляд справи про порушення законодавства "Про автомобільний транспорт", він був позбавлений можливості надати відповідачу договір оренди ТЗ від 10.10.2019, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

У судове засідання позивач не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином. 30.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому останній наполягав на задоволенні позову у повному обсязі /а.с. 103/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

На підставі направлення на рейдову перевірку від 16.12.2019 №008051 /а.с. 51/, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області було проведено перевірку транспортного засобу марки Mercedes Benz державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Перевіркою встановлено, що при перевезенні вантажу автомобілем, належним ОСОБА_2 здійснено порушення, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

За результатами рейдової перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області складено акт про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно власника автомобіля ОСОБА_2 від 19.12.2019 №206043 /а.с. 48/. Водій зі змістом акту №206043 від 19.12.2019 був ознайомлений, що підтверджується його власним підписом. Заперечень при перевірці не висловив.

Згідно акта №0004557 від 19.12.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зафіксовано перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів, а саме: фактична ширина транспортного засобу - 3,85 м, при нормативно допустимій - 2,6 м /а.с. 60/.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0004557 від 19.12.2019, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 19,35 євро /а.с. 59/.

10.01.2020 для розгляду справи про порушення законодавства "Про автомобільний транспорт", відповідачем було надіслано ОСОБА_2 повідомлення, у якому запрошено позивача прибути до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області 21.01.2020 з 10 до 12 години /а.с. 49/. Вказаний лист-повідомлення про розгляд адміністративної справи було направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 50/.

На розгляд справи 21.01.2020 позивач чи уповноважена ним особа не прибули.

21.01.2020 уповноваженою посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області було розглянуто усі наявні матеріали про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб`єктом господарювання ОСОБА_2 та, у відповідності до вимог пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті №1567, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року, за результатами їх розгляду винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №186004, якою за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу до позивача застосовано штраф у розмірі 34000 грн /а.с. 47/.

Постанова про накладення штрафу була направлена ОСОБА_2 рекомендованим повідомленням із врученням поштового відправлення /а.с. 54/.

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №186004 від 21.01.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до абзацу 1 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 16 Порядку №1567 визначено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами першою та другою статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з частиною четвертою статті 48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до вимог частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Висновки щодо правозастосування

Як вже було встановлено судом, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Mercedes Benz ACTROS 2545 державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, було встановлено перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів, а саме: фактична ширина транспортного засобу склала 3,85 м, при нормативно допустимій - 2,6 м.

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що 19.12.2019 належний позивачу транспортний засіб рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених габаритних обмежень, при цьому у водія даного транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем зі вказаними габаритно-ваговими параметрами.

Водночас позивач заперечує факт надання саме ним послуг з перевезень вантажів. При цьому зазначає, що транспортний засіб марки Mercedes Benz ACTROS 2545 державний номерний знак НОМЕР_1 на підставі договору оренди від 10.10.2019 був переданий в оренду ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, предметом доказування у даній справі є правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу як особи, яку відповідач визнав перевізником, а також встановлення того, хто є дійсним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

Згідно з інформацією з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним з видом діяльності позивача, є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41) /а.с. 62/.

Також позивач не спростовував того, що він є власником транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення.

Висновки відповідача про те ОСОБА_5 був перевізником, останній спростовував твердженнями про те, що транспортний засіб Mercedes Benz ACTROS 2545 д.р.н. НОМЕР_1 на момент проведення відповідачем перевірки 19.12.2019 та на даний час перебуває в оренді та використовується у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3 , а також водій ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах саме з ФОП ОСОБА_3 .

На підтвердження цього позивач посилався на довідку, видану ФОП ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 ним працевлаштований, а також на договір оренди транспортного засобу разом із актом приймання-передачі транспортного засобу. Також на те, що товарно-транспортна накладна, з якою здійснювалося перевезення 19.12.2019 року, не містить про нього жодних відомостей.

З даного приводу суд зазначає наступне. У судовому засіданні 17 червня 2020 року суд звернув увагу представника позивача на те, що договір оренди транспортного засобу не містить ціни договору, а тому може бути поставлений під сумнів, та запропонував надати докази дійсного існування орендних взаємовідносин між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 . Зокрема, докази укладення договору з ціною, яка є суттєвою умовою; докази оплати оренди. Також в цьому судовому засіданні представник відповідача звернула увагу на відсутність реєстрації оренди транспортного засобу та відсутність належних доказів працевлаштування водія ОСОБА_4 . Для подання цих доказів оголошено перерву.

Перед наступним судовим засіданням позивачем направлено до суду додаткову угоду від 10 жовтня 2019 року до договору оренди від 10 жовтня 2019 року, акт звірки взаємних розрахунків між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 , висновок службової перевірки щодо водія ОСОБА_4 та його письмові пояснення.

За наслідком аналізу наданих стороною позивача доказів суд прийшов до висновку, що ці докази не вправі приймати до уваги. Договір оренди транспортного засобу Mercedes Benz ACTROS 2545 д.р.н. НОМЕР_1 , начебто укладений 10 жовтня 2019 року між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 , є сумнівним: він не містить суттєвої умови - ціни договору (оренди). Так, на вимогу суду була надана додаткова угода до цього договору, якою визначено ціну. Але суд звертає увагу, що ця додаткова угода укладена в той же день, що й договір - 10 жовтня 2019 року. Доцільність укладення додаткової угоди при наявності можливості в день підписання основного договору виправити в цьому суттєву помилку, що позбавляє документ юридичної сили - є сумнівною, як на думку суду. Задля перевірки реальності договору оренди суд пропонував позивачу надати докази проведення оплати за оренду. Однак, незважаючи на те, що орендні відносини автомобіля існують начебто більше 8 місяців - такі докази суду не надані. Акт звірки взаємних розрахунків таким доказом не є.

Відповідно до приписів пункту 6.3 Інструкції №379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Позивачем не були надані докази тимчасової реєстрації транспортного засобу.

Аналогічно суд робить висновки з приводу сумнівності працевлаштування водія ОСОБА_4 саме у ФОП ОСОБА_3 . У якості належного доказу такого працевлаштування суд прийняв би трудову книжку працівника, або ж відомості податкового органу про реєстрацію трудових відносин, копію трудового чи цивільно-правового договору. Однак на підтвердження стороною позивача надана тільки довідка довільної форми, самостійно виготовлена ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, маючи обґрунтовані сумніви в дійсності поданих до суду документів, суд не приймає їх до уваги, приймаючи рішення у справі. Твердження ОСОБА_5 про те, що належний йому автомобіль перебував в оренді на час вчинення порушення, суд вважає таким, що не підтверджено належними та допустимими доказами.

З товарно-транспортної накладної №1 від 19.12.2019, наданої водієм ОСОБА_4 цього дня перевіряючим, слідує, що автомобільним перевізником значиться ФОП "Кривопляс", замовником СТОВ "Говтва", вантажовідправником Хорольський агропромисловий коледж ПДАА, м. Хорол, Полтавська область, пункт навантаження с. Вишняки, пункт розвантаження с. Мала Перещепина. Перевезення здійснюється транспортним засобом марки Mercedes Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_4 /а.с. 58/.

Суд не приймає до уваги цю товарно-транспортну накладну, оскільки її дійсність не підтверджується будь-якими іншими доказами (наприклад, договором перевезення) та відомості, внесені до неї, ймовірно, є вигаданими, задля надання вигляду законності перевезенню з порушенням габаритного нормативу, що здійснювалося без спеціального дозволу.

При цьому суд звертає увагу на те, водій ОСОБА_4 під час перевірки не зазначив жодного разу про те, що перевезення здійснює самостійно, в усіх документах перевірки підписався без зауважень та не заперечував той факт, що перевезення здійснюється безпосередньо ОСОБА_2 .

Отже, наявні у справі письмові докази підтверджують той факт, що ОСОБА_2 як власник транспортного засобу, так і суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів, в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є перевізником, отже несе встановлену законом відповідальність за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Суд також не погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до вимог пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач завчасно був повідомлений відповідачем про розгляд справи 21.01.2020 повідомленням від 10.01.2020, надісланим за його місцезнаходженням, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.62/. Однак на вказану у повідомленні дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач не прибув, також жодних доказів на спростування установлених під час перевірки обставин не надав. Тому розгляд справи відбувся без участі перевізника на підставі наявних матеріалів.

Отже, оскільки позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак на розгляд справи не прибув, суд вважає, що відповідач правомірно розглянув справу за його відсутності. При цьому суд зауважує, що відсутність особи на час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул.Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 03 липня 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков