Рішення № 9020752, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/49221.12.09 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс”

про стягнення 2482, 84 грн.

                                                                                           Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Калінчук В.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 1190, 77 грн. матеріальних збитків, 1292, 07 грн. неустойки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач продовжує займати орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди від 07.10.05 р. № 3885.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.09.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Під час розгляду справи представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 98,04 грн. матеріальних збитків, 1292,07 грн. неустойки.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзиву на позов, в якому проти його задоволення заперечує з підстав вчинення договору від 07.10.05 р. № 3885 під впливом помилки та обману; закінчення строку дії договору через відсутність письмового звернення відповідача з проханням пролонгації договору, що передбачено п. 5.2. договору; припиненням нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано; сплати за фактичне користування 1092,73 грн.

Розгляд справи переносився через неналежне виконання сторонами вимог суду та з технічних причин.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.05 року між сторонами був укладений договір № 3885 оренди житлового приміщення (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався надати, а відповідач –на визначений у п. 5.1. термін, прийняти в орендне користування житлове приміщення: квартиру № 201 (3) площею 23,90 кв.м. (житлова площа –9,8 кв.м., загальна площа –14, 10 кв.м.), що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, буд. № 10, оплатою, визначеною у розділі 2.

Пунктом 5.1. договору визначено термін його дії –з 07.10.05 р. до 01.04.06 р. Тобто договір укладений сторонами на 177 днів.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вказане приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення від 01.10.05р. (копія –у матеріалах справи).

Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 2 договору, відповідно до якого за користування орендованим приміщенням відповідач сплачує позивачу орендні платежів згідно з умовами цього договору. на підставі рішення Київради від 27.05.04 р. № 262/1472 «Про підприємства «Спецжитлофонд», договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує відповідач у сумі 5,28 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 74,45 грн., у т.ч. ПДВ 12,41 грн. Орендні платежі сплачуються відповідачем позивачу щомісячно до 10 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу позивача у разі змін цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Орендні платежі сплачуються відповідачем, починаючи з моменту підписання цього договору та акту прийому-передачі житлового приміщення. Позивач має право не приймати від відповідача виконання його обов’язку частинами при сплаті орендних платежів. Орендні платежі сплачуються відповідачем по день фактичної передачі позивачу житлового приміщення за актом прийому-передачі.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки відповідач продовжував користуватися житловим приміщенням: квартирою № 201 (3) площею 23,90 кв.м. (житлова площа –9,8 кв.м., загальна площа – 14, 10 кв.м.), що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, буд. № 10 після 01.04.06 р., а позивач проти наведеного будь-яких заперечень до 11.03.08 р. не висловлював, суд дійшов висновку, що, в силу вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, договір неодноразово був поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме –до 25.09.06 р., до 21.03.07 р., до 14.09.07 р., до 09.01.08 р., до 04.07.08 р.

Листом від 11.03.08 р. № 044/24-2545 позивач повідомив відповідача про припинення дії договору оренди житлового приміщення від 07.10.05 р. № 3885 з 10.03.08 р. та запропонував у 10 –денний термін з дня отримання вказаного листа звільнити орендоване приміщення, передавши його за актом прийому-передачі позивачу, висловивши таким чином свої заперечення щодо продовження договору.

Відповідно до ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, договір припинив свою дію 04.07.08 р.

Згідно з ч. 1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови відповідача від оренди житлового приміщення, воно (житлове приміщення) передається позивачу за актом прийому-передачі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач був зобов’язаний повернути приміщення: квартиру № 201 (3) площею 23,90 кв.м. (житлова площа –9,8 кв.м., загальна площа –14, 10 кв.м.), що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, буд. № 10 не пізніше 04.07.08 р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач до даного часу зазначене приміщення не звільнив та по акту прийому-передачі не передав. У підтвердження наведеного надав суду довідку позивача від 16.09.09 р. № 044/24-37476 про те, що станом на 16.09.09 р. орендоване відповідачем приміщення позивачу не передавалося.

У зв’язку з неповерненням відповідачем зазначеного приміщення, позивач просить стягнути з відповідача 98,04 грн. матеріальних збитків. В обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на безпідставне використання відповідачем приміщення, внаслідок чого позивач не отримує орендну плату. Таким чином, позивач вважає, що неотримана орендна плата є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, а саме доходом, який би позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, зокрема, відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка задала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди чи неотриманого доходу відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Отже, з вказаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що будь-яких доказів наявності у позивача можливості передання приміщення: квартири № 201 (3) площею 23,90 кв.м. (житлова площа –9,8 кв.м., загальна площа –14, 10 кв.м.), що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, буд. № 10 у платне користування іншому орендарю після 19.03.08 р. суду не надано, а оскільки вимоги грунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати прибуток в сумі 1190,77 грн. якби відповідачем було повернуто зазначене приміщення, суд визнає вимогу позивача про стягнення 98,04 грн. збитків недоведеною, у зв’язку з чим у її задоволенні відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1292,07 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за використання відповідачем приміщення: квартири № 201 (3) площею 23,90 кв.м. (житлова площа –9,8 кв.м., загальна площа –14, 10 кв.м.), що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, буд. № 10 за період з 11.03.08 р. до 31.10.08 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень

Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на закінчення строку дії договору через відсутність письмового звернення відповідача з проханням пролонгації договору, що передбачено п. 5.2. договору; припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано; сплати за фактичне користування 1092,73 грн. У підтвердження останньої обставини відповідач представив суду платіжне доручення від 11.11.09 р. № 1206. Крім того, відповідач стверджує, що Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація запевнила відповідача, що компенсує затрати з оренди приміщень за договором від 07.10.05 р., проте вказаних грошових коштів на рахунок відповідача не перерахувала, у зв’язку з чим, відповідач вважає, що ним вчинено договір від 07.10.05р. № 3885 під впливом помилки та обману.

Суд визнає вказані твердження відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідач продовжував користуватися житловим приміщенням: квартирою № 201 (3) площею 23,90 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, буд. № 10 після 01.04.06 р., позивач проти наведеного будь-яких заперечень до 11.03.08 р. не висловлював, що, в силу вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, свідчить про неодноразову подальшу автоматичну пролонгацію договору, а саме до 04.07.08 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що строк дії договору закінчився 04.07.08 р., а позивачем пред’явлені вимоги про стягнення неустойки за період з 11.03.08 р. до 31.10.08 р., в силу вимог ст. 785 ЦК України, суд дійшов висновку про правомірність вимог про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю є правомірними за період з 05.07.08 р. до 31.10.08р., що нараховується в межах встановленого ст. 232 ГК України шестимісячного строку.

Оскільки з графи «призначення платежу»платіжного доручення від 11.11.09 р. № 1206 вбачається, що грошові кошти в розмірі 1092,73 грн. перераховані відповідачем на рахунок позивача як оплата за оренду житлового приміщення згідно з договором від 07.10.05 р. № 3885, а позивач звернувся з вимогою про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням, що має іншу від орендної плати правову природу, судом вказане платіжне доручення до уваги не приймається, оскільки не може вважатися належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідно до статей 229, 230 Цивільного кодексу України правочин, здійснений під впливом помилки, обману є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину. Помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (Вказана позиція викладена в листі Верховного Суду України від 24.11.08 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що на час розгляду справи відповідач позову про визнання недійсним договору від 07.10.05 р. № 3885 не пред’являв та у матеріалах справи відсутні докази наявності справи чи рішення суду про визнання вказаного правочину недійсним, суд визнає твердження відповідача в цій частині необґрунтованими.

Оскільки обов’язок повернення приміщення виник у відповідача після закінчення строку дії договору, тобто 04.07.08 р., а неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю нараховується за час прострочення обов’язку щодо повернення речі, суд дійшов висновку, що приміщення: квартира № 201 (3) площею 23,90 кв.м. (житлова площа –9,8 кв.м., загальна площа –14, 10 кв.м.), що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, буд. № 10 без правових підстав використовувалось відповідачем, починаючи з 05.07.08 р., а тому вимога позивача вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати підлягає частковому задоволенню за період з 05.07.08 р. до 31.10.08 р. у розмірі 576,38 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” (02094, м. Київ, просп. Гагаріна, 14-А, ідентифікаційний код 32772152) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) 576 (п’ятсот сімдесят шість) грн. 38 коп. неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням, 23 (двадцять три) грн. 67 коп. державного мита, 27 (двадцять сім) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.