Рішення № 9020564, 23.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/49023.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес –центр «ОРЛЕН» До

Про Відкритого акціонерного товариства «Центренерго»

стягнення 1524847 грн. 68 коп.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача

від відповідача Нестерішин Т.С. – по дов. №б/н від 01.09.2009р.

не з»явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «ОРЛЕН»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Центренерго» 1524847 грн. 68 коп., яких: 1146875 грн. 58 коп. основний борг за договором оренди № 15/88 від 08.09.2008 за період жовтень –грудень 2009 року, 370823 грн. 24 коп. неустойки, 3440 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 3708 грн. 23 коп. - 3% річних, нарахованих на суму боргу.

23.12.2009 позивачем до Господарського суду міста Києва подана заява від 21.12.2009 про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить додатково стягнути з відповідача 531 385 грн. 69 коп. неустойки, 11851 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 4367 грн. 56 коп. - 3% річних нарахованих на суму боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди № 15/88 від 08.09.2008 відповідач не перерахував позивачу орендну плату за період з жовтня по грудень 2009 року 2009 року, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1146875 грн. 58 коп. за користування орендованим приміщенням, та яку позивач просить стягнути у судовому порядку з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009р. порушено провадження у справі №36/490, розгляд справи призначено на 23.12.2009р. о 15 год. 40 хв.

В судовому засіданні 23.12.2009р. представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду від 09.12.2009 року про порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило на час розгляду справи. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

08.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «ОРЛЕН»(далі позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Центренерго»(далі відповідач) був укладений договір оренди № 15/88.

Відповідно до п. 1.1.1 договору позивач зобов’язаний передати в оренду, а відповідач зобов’язаний прийняти згідно умов цього договору нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська,1, в придатному для використання стані.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Між сторонами був підписаний акт прийому-передачі приміщення відповідно до договору №15/88 від 08.09.2008р.

За умовами договору відповідач сплачує позивачу орендну плату, яка складається з двох частин - фіксованої та змінної (п. 1.4 Договору). Розмір фіксованого платежу за один календарний місяць становить 382291,86 грн. (в тому числі ПДВ 63 715,31 грн. та сплачується орендарем авансом щомісячно в період з 1 по 5 число поточного (розрахункового) місяця (пп. 1.4.1 п. 1.4 договору). Змінна частина орендної плати складає суму, направлену на компенсацію витрат орендодавцем комунальних та інших платежів, пов’язаних з оплатою ним послуг, що необхідні при експлуатації та утриманні приміщення, а саме: забезпечення електроенергією приміщення; забезпечення централізованого опалення приміщення; забезпечення гарячого та холодного водопостачання у приміщенні; забезпечення водовідведення з приміщення; прибирання снігу та льоду з будівель в зимовий період; вивіз сміття; сплата земельного податку. Змінна частина орендної плати вноситься орендарем протягом трьох банківських днів з моменту надання орендодавцем документів, що підтверджують здійснення ним платежів за комунальні та інші послуги (п. 1.4.2 договору). Загальна орієнтовна сума орендної плати за Договором складає 3100000,00 грн. (п. 1.4.3 договору).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив розрахунки з позивачем за оренду приміщення за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 рок, а саме не сплатив фіксовану частину орендної плати. Заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 1146875 грн. 58 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Доводи відповідача про закінчення 02.02.2009 строку дії Договору оренди № 18/88 від 08.09.2008 та відсутність правових підстав щодо сплати фіксованої частини орендної плати судом не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно із п.1.2.1 Договору оренди від 08.09.2008 № 15/88 строк оренди за цим Договором обраховується з 01 травня 2008 року по 31 грудня 2008.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2008 відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити строк оренди приміщення за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська,1 на 2009 рік на умовах діючого договору оренди № 15/88 від 08.09.2008. Листом від 09.12.2008 № 20 позивач повідомив відповідача про згоду щодо подовження оренди приміщення за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська,1 на 2009 рік на умовах діючого договору оренди № 15/88 від 08.09.2008.

Отже, за згодою сторін та в силу положень ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України дія договору оренди від 08.09.2008 № 18/88 подовжена на 2009 рік, тобто до 31.12.2009.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором № 15/88 від 08.09.2008р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

Доказів повернення орендарем орендодавцю орендованого за Договором оренди від 08.09.2008 №1/88 приміщення відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 1146875 грн. 58 коп. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4367 грн. 56 коп., збитків від інфляції в розмірі 11851 грн. 05 коп. та неустойки в розмірі 531385 грн. 69 коп. за прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання на користь позивача встановлений судом, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4367 грн. 56 коп. та втрат від інфляції у розмірі11851 грн. 05 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п.1 ст.547 ЦК України).

Пунктом 11.2 договору оренди від 08.09.2008 № 15/88 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої цим договором, орендар зобов’язується сплатити орендодавцю неустойку в розмірі 1% від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення.

Оскільки неустойка, сплати якої вимагає позивач, згідно положень п. 11.2 договору застосовується саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо сплати орендної плати, сума цієї неустойки обраховується у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, передбачена договором неустойка за своєю правовою природою є пенею.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону)

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку, і цей строк є присікальним.

За розрахунком позивача, наведеним у заяві про зміну позовних вимог від 21.12.2009, за невиконання грошових зобов’язань за договором оренди щодо фіксованої частини орендної плати за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 531385 грн. 69 коп., нараховану на підставі п. 11.2 Договору.

Однак, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором оренди від 08.09.2009 № 15/88 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неустойки в розмірі 29844,95 грн., обчислена судом з урахуванням періодів прострочення та в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла у період нарахування пені, яка встановлена Постановою НБУ від 10.06.2009 № 468 в розмірі 10,25% на період з 12.08.2009 по теперішній час.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 1146875 грн. 58 коп. - суми основного боргу по сплаті фіксованої частини орендної плати за договором оренди від 08.09.2008 № 15/88 за період з жовтня 2009 року по грудень місяць 2009 року включно, 29844 грн. 95 коп. –неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором оренди від 08.09.2009 № 15/88, 11851 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 4367 грн. 56 коп. –3% річних від простроченої суми.

В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення з відповідача 501540 грн. 74 коп. неустойки) суд відмовляє.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Центренерго»(м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «ОРЛЕН»(м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 32732497) 1146875 грн. 58 коп. основного боргу, 11851 грн. 05 коп. втрат від інфляції, 4367 грн. 56 коп. – 3% річних, 29844 грн. 95 коп. неустойки, 11 929 грн. 39 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                         Трофименко Т.Ю.