Рішення № 9020539, 22.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/721 22.12.09

За позовом Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах

держави в особі Фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації

До Публічного акціонерного товариства « Акціонерний комерційний банк «Київ»

Про стягнення 132401, 29 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури: Холявінська І.В. дов.

Від позивача: Ковтунов М.Ф.-нач.фінанс.управл., Демченко В.ОР.-дов.

Від відповідача: Кебал І.В.-дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації з позовом про стягнення з Акціонерного комерційного банку «Київ»інфляційних втрат в розмірі 26017, 73грн. за період з травня по серпень, трьох процентів річних в розмірі 22356, 16 грн. за період з квітня по вересень та пені в розмірі 84027, 40грн. за період з 27.04.2009р. по 10.09.2009р., а всього 132401, 29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються несвоєчасним виконанням Банком грошового зобов'язання за умовами укладених між сторонами договору банківського вкладу (депозиту) та додаткової угоди № 9 до договору, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені у розмірі 132401, 29 грн.

Відповідач у наданому суду письмовому відзиві на позов та його представник у судових засіданнях по справі, позовних вимог не визнали, посилаючись на те, що Національним банком України було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, що в сукупності з приписами Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносно наслідків введення в дію мораторію, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва та Фінансове управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 01 грудня 2009р. надали суду письмові пояснення, в яких повністю заперечували проти позиції відповідача викладеної ним в письмових запереченнях проти позову.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2007р. між Фінансовим управлінням Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та Акціонерним комерційним банком «Київ»був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 07/390 з розміщенням вкладу (депозиту) у розмірі 1000000, 00 грн. (один мільйон) гривень по 16.03.2008р. включно.

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 25.06.2008р. до Договору, Позивач збільшив суму вкладу (депозиту) на 1 000000, 00 грн. (один мільйон) гривень. Таким чином, з дати зарахування суми вкладу на депозитний рахунок загальна сума вкладу становить 2000000, 00 (два мільйони) гривень.

Строк розміщення вкладу (депозиту) неодноразово пролонговувався, а процентна ставка на вклад збільшувалась, що підтверджується додатковими угодами до Договору.

Згідно з умовами додаткової угоди № 9 від 26.01.2009р. до Договору, сторони продовжили строк розміщення вкладу у сумі 2000000, 00 грн. до 26.04.2009р. включно та збільшили процентну ставку на вклад з 27.01.2009р. до 19,0 % річних. Датою повернення Банком вкладу (депозиту), відповідно до п.2 вказаної додаткової угоди, передбачено 27.04.2009р.

Матеріалами справи підтверджено, що повернення депозитного вкладу відбулось в повному обсязі 10.09.2009р., що і стало підставою для звернення позивача до суду за стягненням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те що, відповідач не перерахував в передбачений умовами договору строк суму вкладу, чим порушив умови договору, а відтак на нього розповсюджуються зобовязання передбачені ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі у формі адміністративного регулювання, зокрема шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про Національний банк України»до повноважень Правління Національного банку України входить приймання нормативно-правових актів Національного банку.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку (ст. 56 ЗУ «Про Національний банк України»).

Так, постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009р. № 53 в Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний банк «Київ»було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009р. до 09.02.2010р. та було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009р. до 09.08.2009р. з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

В звязку з введенням в дію мораторію, на діяльність банку (Відповідача) розповсюджуються спеціальні норми Закону України «Про банки та банківську діяльність», а саме ст. 58 вказаного Закону України передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, нараховані під час дії мораторію вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум пені в розмірі 65972, 60 грн., 3% річних в сумі 17424,66грн. та інфляційних втрат в розмірі 26017,73 грн. задоволенню не підлягають.

Вимога позивача про стягнення пені у сумі 18054,79грн. нарахована позивачем після закінчення мораторію за період з 10.08.09р. по 10.09.09р. не підлягає задоволенню, оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання, зокрема в разі прострочення.

Відповідно до ст.547 ЦК України (ст.180 ЦК УРСР) угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Сторони не надали доказів укладення угоди про неустойку у письмовій формі, відповідно до ст.547 ЦК України.

Нараховані позивачем інфляційні витрати за серпень 2009р. не підлягають задоволенню, оскільки поріг індексу інфляції, який встановлений на державному рівні не перевищений.

Підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 3 452грн. 05 коп. за 21 день серпня 2009р. та 9 днів вересня 2009р. у сумі 1479 грн. 45 коп., які нараховані позивачем після закінчення мораторію.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 3452грн. 05 коп. за 21 день серпня 2009р. та 9 днів вересня 2009р. у сумі 1479 грн. 45 коп., які нараховані позивачем після закінчення мораторію.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 4931грн.50коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в решті частині позову слід відмовити з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Акціонерний комерційний банк «Київ»(вул. Б. Хмельницького, 16-22, м. Київ, 01030; Код 14371869) на користь Фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (пр. Маяковського, 29, м. Київ, 02225; Код 26077750) 3% річних в розмірі 4931грн.50 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Акціонерний комерційний банк «Київ»(вул. Б. Хмельницького, 16-22, м. Київ, 01030; Код 14371869) в дохід Державного бюджету України 49 грн. 31 коп. державного мита.

Стягнути з в дохід Державного бюджету України: одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, ЄДРПОУ 26077968, банк одержувача ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31213259700011, код платежу 22050000, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.І. Борисенко