Рішення № 9020526, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/38614.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асконі-центр" до           Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА-Україна" про стягнення 24 305,29 грн.

Суддя Хоменко М.Г. Представники:

від позивача – Васківнюк С.М.

від відповідача –Панченко П.А

У судовому засіданні 14.12.2009 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85

Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асконі-центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА-Україна" на користь позивача 24 305,29 грн. заборгованості (22 823,64 грн. основного боргу, 524,94 грн. інфляційних нарахувань, 191,34 грн. три проценти річних та 765,37 грн. пені) за договором поставки.

Позовну заяву 05.08.2009 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/386.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 було задоволено клопотання сторін та продовжено строк розгляду спору у справі № 15/386.

У відзиві на позовну заяву від 21.10.2009 відповідач підтвердив факт поставки позивачем продукції. Проте, оскільки відповідачем 19.10.2009 на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України була підписана заява про зарахування зустрічних вимог на суму 22 797,80 грн., заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Позивач подав до суду заперечення на відзив від 25.11.2009 та вказав, що посилання відповідача на те, що позивач є боржником по виконанню грошових зобов’язань за стимулювання попиту на товар є неправомірними, оскільки відповідач жодних робіт не виконував та документів, на підставі яких можна було б провести залік зустрічних вимог, немає.

Відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву від 01.12.2009 та просив суд припинити провадження у справі № 15/386 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмета спору, враховуючи чинність заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог від 19.10.2009.

У запереченнях на доповнення до відзиву від 14.12.2009 позивач зазначив, що оскільки жодних рахунків на його адресу не надходило, послуги відповідачем не виконувались, тому просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 301340 від 01.01.2007 (далі –договір), за умовами якого позивач зобов’язувався поставити відповідачу товар, а відповідач у свою чергу прийняти та оплатити його відповідно до умов договору.

На виконання умов договору позивачем у листопаді - грудні 2008 року було здійснено поставку товару на загальну суму 23 609,52 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відбитки штампу відповідача про отримання товару з датою та підписом на цих накладних підтверджує факт отримання відповідачем товару.

Відповідно до п. 7.3 договору основою для проведення оплати є товарно-транспортна накладна або накладна, рахунок-фактура та податкова накладна.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що оплата здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача згідно з додатковими умовами поставки або замовлення.

Додатковими умовами поставки № 1 до договору передбачена відстрочка платежу –55 календарних днів від дати поставки.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, сплативши 17.02.2009 позивачу 785,88 грн.

Сума основного боргу у розмірі 22 823,64 грн. за договором залишилася несплаченою.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач проти існування заборгованості за договором за отриманий товар у розмірі 22 823,64 грн. не заперечує, але своєю заявою від 19.10.2009 на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, п. 6.11 договору заявив про припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних вимог на суму 22 797,80 грн. відповідно до рахунків від 21.08.2008 на суму 4 302,00 грн., від 22.08.2008 на суму 1 720,80 грн., від 21.08.2008 на суму 4 302,00 грн., від 22.10.2008 на суму 5 638,88 грн., від 24.11.2008 на суму 1 409,71 грн., від 31.12.2008 на суму 4 339,61 грн., від 31.12.2008 на суму 1 084,80 грн., за якими позивач є боржником перед відповідачем по виконанню грошових зобов’язань за стимулювання попиту на товари позивача.

Згідно з п. 6.11 договору сторони мають право припинити зобов’язання по договору заліком зустрічних вимог відповідно до вимог чинного законодавства та оформлюють цей залік актом проведення заліку зустрічних вимог, що стає невід’ємною частиною цього договору, згідно зразка, наведеного у додатку № 1.

Доказів укладення акту проведення зустрічних вимог відповідач не надав, як і не надав обґрунтованого розрахунку виставлених позивачу рахунків.

Відповідно до п. 6.4 договору за стимулювання попиту на товар, шляхом реалізації цього товару через мережу супермаркетів БІЛЛА, позивач сплачує відповідачу певний, визначений у додаткових умовах відсоток від обсягу продажу за квартал –квартальний бонус, від обсягу продажу за рік –річний бонус.

В обґрунтування вартості маркетингових послуг відповідач, пославшись на передбачені додатковими умовами № 1 до договору 2,5% квартальні та річні бонуси, розрахунок цих послуг наводить з посиланням на 5% знижку на додаткове стимулювання реалізації товару, яка за розрахунком відповідача складає 31 174,90 грн.

Проте ця сума не співпадає із заявленою у заяві відповідача про зарахування зустрічних вимог. Відповідач обґрунтованого розрахунку кожному виставленому позивачу рахунку так і не навів.

Крім того, у заяві від 19.10.2009 про зарахування зустрічних вимог відповідач зазначив, що повторно надає позивачу для ознайомлення рахунки за маркетингові послуги, стимулювання попиту. Але належних доказів первісного відправлення позивачу цих рахунків відповідач не надав.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено надання позивачу маркетингових послуг та стимулювання попиту на товари позивача.

Вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 22 823,64 грн. за отриманий відповідачем товар підтверджуються належними доказами і тому підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком з відповідача підлягає стягненню 524,94 грн. інфляційних нарахувань та 191,34 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (штраф, пеня).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача передбаченої п. 9.2 договору пені відповідно до облікової ставки Національного банку України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком з відповідача підлягає стягненню 765,37 грн. пені.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24 305,29 грн. заборгованості (22 823,64 грн. основного боргу, 524,94 грн. інфляційних нарахувань, 191,34 грн. три проценти річних та 765,37 грн. пені).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 243,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА-Україна" (02140, м. Київ, вул. Гришка, 3, код ЄДРПОУ 25288083, р/р № 26004001300020 у ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528, другий рахунок № 26006129 у АКБ "ХФБ Україна", МФО 320724), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асконі-центр" (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 19, код ЄДРПОУ 31611370, р/р 2600314608001 в АБ "Київська Русь", м. Київ, МФО 319092) 22 823 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 64 коп. основного боргу, 524 (п’ятсот двадцять чотири) грн. 94 коп. інфляційних нарахувань, 191 (сто дев’яносто одна) грн. 34 коп. три проценти річних, 765 (сімсот шістдесят п’ять) грн. 37 коп. пені, 243 (двісті сорок три) грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           М.Г. Хоменко

Дата підписання рішення:23.12.2009