Рішення № 9020510, 17.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/24817.12.09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/248                                                                                                    17.12.2009

За позовомвідкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинський завод сільгоспмашин»

доприватного виробничого підприємства «Сталевий дім»

простягнення 71 800,00 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:юрисконсульт Овсійчук А.В. (довіреність від 06.10.2009 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відкрите акціонерне товариство «Новоград-Волинський завод сільгоспмашин»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного виробничого підприємства «Сталевий дім» заборгованості за договором поставки №13 від 29.02.2009 року у сумі 71800,00 грн. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлені йому розмотувальні пристрої.

23.09.2009 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №23/248 та призначено її розгляд на 13.10.2009 року.

У судовому засіданні представник Позивача надав суду витребувані документи та підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Позивачем разом з обладнанням не було передано відповідні креслення на нього, що є підставою не виконувати остаточний розрахунок.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.12.2009 року за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №13, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставити Відповідачу пристрої розмотувальні у кількості шести штук загальною вартістю 151800,00 гривень, а Відповідач зобов’язався прийняти товар та сплатити його вартість.

Статтею 265 Господарського кодексу України та статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона зобов’язується передати у встановлений договором строк (строки) товар (товари) у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти його та сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору поставки №13 від 29.02.2008 року Позивач поставив Відповідачу шість розмотувальних пристроїв на загальну суму 151800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №СМ-0000439 від 16.04.2008 року та №СМ-0000476 від 24.04.2008 року. Від імені Відповідача видаткові накладні підписані особою, повноваження якої підтверджуються довіреностями серії ЯОЧ № 750106 від 15.04.08 року та серії ЯОЧ № 750121 від 23.04.2008 року. Крім того, факт отримання продукції не заперечувався Відповідачем у відзиві та його представником у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач передав у власність Відповідача шість розмотувальних пристроїв на суму 151800,00 грн. Зазначене у накладних інше обладнання (барабани та відрізні пристрої) передавались Позивачем за іншим господарським договором.

Умови оплати продукції визначені пунктом 4.1 договору №13 від 29.02.2008 року, відповідно до якого Відповідач зобов’язався перерахувати у якості передплати (авансу) на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти у сумі 75 900,00 грн.

Остаточний розрахунок Відповідач зобов’язався здійснити при отриманні продукції.

Відповідач перерахував Позивачу лише 15.04.2008 року - 60000,00 гривень та 02.09.2008 року –20000 гривень.

Таким чином, Відповідач порушив своє господарське зобов’язання за договором №13 від 29.02.2008 року в частині своєчасної та у повному обсязі оплати отриманої продукції виробничого призначення.

Посилання Відповідача на неможливість прийняття продукції без передачі креслень не можуть бути визнані судом належною правовою підставою для звільнення його від виконання грошового зобов’язання, оскільки вони спростовуються наявними у справі матеріалами. Статтею 2 договору №13 від 29.02.2009 року чітко визначено умови та порядок прийняття продукції за якістю та комплектністю. Розмотувальні пристрої прийняті Відповідачем без застережень щодо якості їх виготовлення та комплектності. Підписання відповідних видаткових накладних представником Відповідача є належним доказом дотримання сторонами умов статті 2 договору та відповідності обладнання вимогам замовника. У судовому засіданні з’ясовано, що креслення, на підставі яких виготовлювались Позивачем розмотувальні пристрої, розроблялись та надавались саме Відповідачем. Крім того, укладеним сторонами договором не покладено на Позивача обов’язку надавати Відповідачу креслення після виготовлення продукції.

Таким чином, суд встановлює, що після прийняття продукції у повному обсязі та підписання відповідних видаткових накладних у Відповідача виник обов’язок її оплатити. Проте, Відповідачем оплату здійснено лише частково у сумі 80000,00 гривень.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов відкритого акціонерного товариства «Новгород-Волинський завод сільгоспмашин»до приватного виробничого підприємства «Сталевий дім» підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного виробничого підприємства «Сталевий дім» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 17, ідентифікаційний код 246013359) на користь відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинський завод сільгоспмашин» (11700, Житомирська обл. м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 54, ідентифікаційний код 00238167) 71800,00 грн. (сімдесят одну тисячу вісімсот гривень 00 коп.) основного боргу; 718,00 грн. (сімсот вісімнадцять гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 21.12.2009 року