Рішення № 9020503, 17.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/37617.12.09 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/376                                                                                 17.12.2009

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Купець»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгбуд-ПК»

простягнення 72152,37 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Ковальчук С.В. (довіреність від 12.11.2009 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Купець»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгбуд-ПК»перерахованих коштів у сумі 68005,00 грн. та 4147,37 грн. пені за несвоєчасну поставку товару.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач не виконав свої зобов’язання за договорами поставки, не передав визначений договорами товар Позивачу та не повертає Позивачу кошти попередньої оплати, згідно договорів поставки м’ясопродукції №09/05-27 від 27.05.2009 року та №09/06-30 від 30.06.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 року порушено провадження у справі №23/376 та призначено її розгляд на 26.11.2009 року.

Судове засідання 26.11.2009 року відкладалось згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України на 17.12.2009 року.

У судовому засіданні 17.12.2009 року представник Позивача надав витребувані документи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з’явився.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення судових засідань були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 3 та статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.12.2009 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договори поставки №09/05-27 від 27.05.2009 року та №09/06-30 від 30.06.2009 року, у відповідності до яких Відповідач зобов’язався поставити передбачену додатками м’ясопродукцію Позивачу, а останній - прийняти та оплатити вартість отриманої продукції.

Статтею 265 Господарського кодексу України та статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона зобов’язується передати у встановлений договором строк (строки) товар (товари) у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти його та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до додатку №01 до договору поставки №09/05-27 від 27.05.2009 року Позивач зобов’язався сплатити Відповідачу протягом 27-28 травня 2009 року 40000 гривень вартості м’яса яловичини, яке останній у кількості 2105,263 кг зобов’язався поставити на склад Покупця протягом 27-28 травня 2009 року.

Позивач з простроченням в один день сплатив 29.05.2009 року 40005,00 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача в Укрексімбанку. Відповідач, в свою чергу, обов’язок поставити відповідно до договору №09/05-27 від 27.05.2009 року товар не виконав.

Таким чином, суд встановлює, що при виконанні умов договору №09/05-27 від 27.05.2009 року обидві його сторони допустили господарські правопорушення. Позивач допустив прострочення в один день оплати, а Відповідач –не поставив у визначений договором строк товар.

Як зазначалось раніше, Позивач допустив прострочення виконання грошового зобов’язання за договором №09/05-27 від 27.05.2009 року в один день, проте, суду не надано доказів нанесення збитків Відповідачу цією подією. В будь-якому випадку, додатком №01 до договору №09/05-27 від 27.05.2009 року не встановлено, що виконання зобов’язання Відповідача починається після виконання зобов’язання Позивача. Крім того, відповідно до частини 2 статті 221 Господарського кодексу України після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах. З огляду на наведене, суд робить висновок, що прострочення Позивача не може бути визнане належною правовою підставою для звільнення від відповідальності Відповідача за неналежне виконання його зобов’язань за договором №09/05-27 від 27.05.2009 року.

Відповідно до додатку №01 до договору поставки №09/06-30 від 30.06.2009 року Позивач зобов’язався сплатити Відповідачу 28000,00 грн. попередньої оплати, а Відповідач – протягом семи робочих днів з моменту отримання грошових коштів поставити Позивачу свинину охолоджену у півтушах у кількості 60000,00 кг.

Позивач сплатив 02.07.2009 року 28000,00 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача в Укрексімбанку. Відповідач, в свою чергу, обов’язок поставити відповідно до договору №09/06-30 від 30.06.2009 року товар не виконав.

Таким чином, суд встановлює, що при виконанні умов договору №09/06-30 від 30.06.2009 року Позивач належним чином виконав свої зобов’язання, а Відповідач допустив господарське правопорушення –не поставив у визначений договором строк товар.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Обов’язок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобов’язання (презумпція вини). Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка є способом забезпечення виконання зобов’язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.2 договору №09/05-27 від 27.05.2009 року та 7.2 договору №09/06-30 від 30.06.2009 року встановлено, що у випадку прострочення поставки продукції Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з Відповідача пені відповідно до наведеного ним розрахунку за 106 днів прострочення. Перевіривши розрахунок, суд встановив, що Позивач має право на стягнення пені у значно більшому розмірі з огляду на те, що за договором №09/06-30 від 30.06.2009 року вартість не поставленого товару складає 1440000 гривень, проте Відповідачем при розрахунку використано суму 28000 гривень. Крім того, у червні та липні облікова ставка НБУ була вищою, ніж використана у розрахунку за весь період. Враховуючи, що зменшення заявленого до стягнення розміру пені є правом Позивача, яке не шкодить інтересам інших осіб, суд задовольняє відповідні позовні вимоги Позивача у заявленому ним розмірі наступним чином: за договором №09/05-27 від 27.05.2009 року за період з 29.05.2009 року по 11.09.2009 року (106 днів) та за договором №09/06-30 від 30.06.2009 року за період з 06.07.2009 року по 19.10.2009 року (106 днів). Загалом підлягає стягненню з Відповідача пеня у розмірі 4147,37 гривень.

Частиною 2 статті 220 Господарського кодексу України передбачено право кредитора відмовитись від виконання зобов’язання боржником, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора.

Позивач враховуючи час прострочення відмовився від виконання зобов’язання Відповідача та заявив вимогу про повернення сплачених ним грошових коштів. Відповідно до фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта»та опису вкладення поштового відправлення Позивачем було відправлено вимогу на адресу Відповідача 23.10.2009 року, проте, Відповідачем на день прийняття судового рішення грошові кошти не було повернуто.

За таких обставин, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України позовні вимоги про повернення 40005,00 гривень сплачених Позивачем за договором №09/05-27 від 27.05.2009 року та 28000,00 гривень - за договором №09/06-30 від 30.06.2009 року підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгбуд-ПК»(01010, м. Київ, вул. Мазепи, 26, ідентифікаційний код 35917213) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Купець»(01004, м. Київ, вул. Горького, 5-Б, ідентифікаційний код 33737356) 68005,00 грн. (шістдесят вісім тисяч п’ять гривень 00 коп.) основного боргу; 4 147,37 грн. (чотири тисячі сто сорок сім гривень 37 коп.) пені; 721,53 грн. (сімсот двадцять одну гривню 53 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 21.12.2009 року