Рішення № 9020351, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/55802.11.09 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» До відповідачів          1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»

                              2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»

Про                               стягнення 2387144,98 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача          Пиляй С.І. (за дов.)

Від відповідачів          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(відповідача-1) про стягнення 2387144,98 грн., а саме: 1070514,97 грн. боргу, 360694,96 грн. пені, 580033,94 грн. штрафу, 53439,94 грн. трьох процентів річних та 322461,17 грн. інфляційної складової боргу, а також про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(відповідача-2) 17 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

Відповідач-1 порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар за договором поставки № 02/06/08-ДПС від 02.06.2008 р..

У свою чергу, відповідач-2, який зобов’язався на підставі договору поруки № 25 від 05.02.2008 р. нести часткову відповідальність перед позивачем за виконання зобов’язань третіми особами, не виконав свої обов’язки щодо часткового погашення заборгованості за відповідача-1.

Ухвалою суду від 08.09.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/558 та призначено розгляд останньої на 12.10.2009 р..

Через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача-2 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи було відкладено на 02.11.2009 р..

Позивачем було подано заяву про зміну назви товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»на товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ». У зв’язку з цим позивачем по справі визначено товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ»

Відповідач-1 та відповідач-2 письмових пояснень чи заперечень по суті спору не надали, представників у судове засідання не направили, про день та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.05.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»(нова назва - товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ») (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(покупцем) було укладено договір поставки № 02/06/08-ДПС (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов’язується передати у встановлений в Договорі термін у власність покупця металопродукцію (далі -Товар) в строки та на умовах, встановлених Договором, а покупець зобов’язується оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що постачається на умовах Договору, вказуються в рахунках-фактурах постачальника, які є невід’ємною частиною Договору та/або в видаткових/залізничних накладних.

Відповідно до п. 4.1 Договору Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки товару залізничним транспортом –з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній, або в інший момент у відповідності з умовами поставки згідно з правилами «Інкотермс», по яких постачається конкретна партія Товару, з урахуванням особливостей, вказаних в Договорі.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата Товару здійснюється покупцем шляхом передплати в розмірі 100 відсотків від вартості товару, який поставляється згідно рахунків-фактури. Умови оплати конкретної партії товару визначається у специфікаціях, або додаткових угоди до Договори.

Постачальник, незалежно від форми оплати партії Товару, установленої у специфікації або додаткових угодах, має право здійснити поставку товару покупцю без попередньої оплати. В такому разі покупець сплачує за поставлений товар 100 відсотків вартості протягом трьох днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору позивач постав відповідачу Товар на загальну суму 7071157,36 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями специфікацій та видаткових накладних. Товар було одержано за довіреностями на отримання матеріальних цінностей (копії –у справі).

Як зазначено позивачем, відповідач-1 за отриманий Товар розрахувався частково в сумі 6000642,39 грн., з огляду на що неоплаченим залишився Товар на суму 1070514,97 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача-1 перед позивачем в сумі 1070514,97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем-1 не спростований, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 основного боргу підлягають задоволенню в сумі 1070514,97 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до п. 5.2 Договору за прострочення строків оплати Товару, встановлених Договором та додатками до нього, відповідач-1, на вимогу позивача, сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім уплати пені, відповідач-1 сплачує позивачу штраф в розмірі 10 % від суми неоплаченого Товару у вказані в Договорі та додатках до нього строки.

Позивачем наданий розрахунок пені відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з яким розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 пені підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 360694,96 грн.

Також підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафу в розмірі 580033,94 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 трьох процентів річних в сумі 53439,94 грн. та інфляційної складової в сумі 322461,17 грн. (1392976,14 грн. заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції) підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, який приймається судом як вірний.

Щодо вимог позивача до відповідача-2 слід зазначити наступне.

05.02.2008 р. позивач (кредитор) та відповідач-2 (поручитель) уклали договір поруки № 25 (далі - Договір № 25), відповідно до умов якого поручитель зобов’язується безоплатно, в частковому об’ємі, відповідати перед кредитором за виконання обов’язків по оплаті третіми особами, що купують у кредитора металопрокат (боржники) за договорами поставки, укладеними між кредитором та боржниками в період з 2005 р. по 2009 р..

Отже, як слідує з умов Договору № 25, його дія поширюється у тому числі й на зобов’язання, що виникають з Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 25 поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником за основним договором зобов’язання по оплаті поставленого товару частково, в розмірі 10 % від суми несплаченої заборгованості боржника, але не більше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діє на момент пред’явлення вимоги по оплаті.

Таким чином відповідач-2 несе солідарну відповідальність в частині стягнення заборгованості в розмірі 17 грн.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги до відповідача-2 є також обґрунтовані.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідачі доводів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подали.

Таким чином, до стягнення підлягають 1392976,14 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції (в тому числі 17 грн., що підлягають до стягнення солідарно з відповідачів), 360694,96 грн. пені за неправомірне користування коштами, три проценти річних в сумі 53439,94 грн. та 580033,94 грн. штрафу.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачами не спростовані, а тому позовні підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій. Зокрема з відповідача-1 підлягають стягненню 23873,45 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 32665054) та товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15 А-З, кв. 3, код 32887752) на користь товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код 32036829) 17 грн. боргу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15 А-З, кв. 3, код 32887752) на користь товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код 32036829) 1392959,14 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 360694,96 грн. пені за неправомірне користування коштами, три проценти річних в сумі 53439,94 грн., 580033,94 грн. штрафу, 23873,45 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код 32036829) зайво сплачені 76,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                 С.А. Ковтун

Рішення підписано 22.12.2009 р.