Рішення № 9020144, 17.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/37017.12.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськшарм"

До           Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"

Про                    стягнення 4068,87 грн.

Суддя: Смілянець В.В.

Представники сторін:

Від позивача:          не з’явився

Від відповідача:          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськшарм" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" 3310,99 грн. заборгованості за договором поставки, 396,99 грн. пені, 66,58 грн. 3% річних, 294,31 грн. збитків від інфляції, 102,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач у засідання суду не з’явився, але надіслав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними документами у справі.

Відповідач у засідання суду не з’явився, пояснення по суті заявлених вимог, установчі документи суду не надав (позивачу не надіслав), відзив на позов не надіслав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними документами у справі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2007 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськшарм" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" був укладений Договір поставки (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов’язувався постачати у власність Відповідача (Покупця) товар, а Відповідач (Покупець) - приймати товар та сплачувати його вартість.

На виконання умов Договору в період з 05 по 06 листопада 2008 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськшарм" передав, а Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" отримав товар на загальну суму 3787,39 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.2. Договору (з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей) Відповідач (Покупець) зобов’язувався здійснювати розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 45 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" свої зобов’язання по оплаті вартості переданого товару у повному обсязі не виконав.

На день розгляду справи заборгованість Відповідача по договору поставки від 04.12.2007р. складає 3310,99 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення Відповідачем обов’язку та строків оплати за отриманий товар судом встановлено та по суті не оспорений Відповідачем.

Таким чином вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по договору поставки від 04.12.2007р. в розмірі 3310,99 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати товару, інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 8.2. Договору: за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець (Відповідач) сплачує Постачальнику (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір пені становить - 396,99 грн., збитків від інфляції - 294,31 грн., 3% річних - 66,58 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 396,99 грн., збитків від інфляції в розмірі 294,31 грн. та 3% річних в розмірі 66,58 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (04080, м. Київ, вул. Турівська, 29; код ЄДРПОУ 34482413; р/р 2600544452001 в АКБ "Київська Русь" м. Київ, МФО 319092; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськшарм" (юридична адреса: 91055, м. Луганськ, вул. Леніна, 54; поштова адреса: 91033, м. Луганськ, вул. Шевченка, 22/23, кв. 43; код ЄДРПОУ 35156420; р/р 26003550524191 в ДОФ "Укрсоцбанк" м. Донецьк, МФО 334011) 3310 (три тисячі триста десять) грн. 99 коп. заборгованості за договором, 396 (триста дев’яносто шість) грн. 99 коп. пені, 294 (двісті дев’яносто чотири) грн. 31 коп. збитків від інфляції, 66 (шістдесят шість) грн. 58 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

4.          Рішення надіслати сторонам.

5.          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя                               В.В. Смілянець