Рішення № 90201218, 01.07.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2020 р. Cправа № 902/744/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" (пров. Грибоєдова, 10, м. Вінниця, 21032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН КУЛ" (вул. Немирівське шосе, 213, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 47 264,59 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 02/09/19 від 02.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН КУЛ" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 23.18-ОР від 25.05.2019 в сумі 43 548,80 грн, три проценти річних за період 08.09.2018 по 02.09.2019 в сумі 1285,00 грн, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період 08.09.2018 по 08.03.2019 в сумі 7774,36 грн, інфляційні втрати за період з вересня 2018 року по серпень 2019 року в сумі 3974,73 грн, всього 56 582,89 грн.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 23.18-ОР від 25.05.2019 в частині проведення розрахунків за поставлений товар, в результаті чого за ним утворилась прострочена заборгованість.

Ухвалою суду від 06.09.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/744/19 з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.10.2019.

За результатами судового засідання 01.10.2019 судом оголошено перерву до 07.10.2019.

03.10.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову посилаючись на наступне.

За умовами укладеного між сторонами Договору Продавець зобов`язався поставити Товар, визначений у Спе цифікаціях, а Покупець - приймати такий товар та оплачувати його ціну.

У межах Договору між Сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 25.05.2018, відповідно до якої Продавець зобов`язався поставити Товар (тротуарну плитку, бордюри та борти) на загальну вартість 1 315 285,05 грн., у т ч. ПДВ 20 %, у строк - до 01.08.2018.

Проте, Продавець допустив порушення умов Договору щодо строку поставки за Специфікацією №1 та прострочив поставку Товару на 14 днів, здійснивши її лише 15.08.2019.

В результаті порушення строку поставки Товару, відповідно до п. 8.3. Договору, Продавцеві нараховано штраф у розмірі 10 % варто сті Товару, поставленого з простроченням понад 5 днів, розмір якого склав 48 244,80 грн.

При цьому відповідач стверджує, що вимоги Сторін відповідають ознакам вимог, що можуть бути припинені шляхом взаємозаліку на підставі ст. 601 ЦК України, а тому були припинені на підставі Листа від 19.09.2018 за вих. № 224/1.

З огляду на те, що зобов`язання відповідача, на його переконання, є припиненими, останній заперечує щодо вимог позивача про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, на вказує на допущення позивачем помилки при визначенні суми основного боргу.

07.10.2019 до суду надано відповідь на відзив № 07/10/19/3 від 07.10.2019 де позивач наводить свої заперечення проти доводів відповідача, та зазначає, що посилання відповідача на те, що дата поставки визначена у Специфікаціях № 1 від 25.05.2018 року та № 2 від 06.08.2018 року є хибним.

Так, пунктом п. 2.1 Договору передбачено, що кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках Покупця, рахунках-фактурах Продавця специфікаціях та накладних (товарно-транспортних, видаткових).

При цьому, в п. 2.2 Договору визначено, що загальна кількість Товару, що Договором, визначається на підставі письмових заявок Покупця, в яких вказується: дата поставки, кількість і номенклатура Товару, точна адреса поставки, перелік осіб, уповноважених приймати Товар зі зразками їх підписів, при необхідності графік поставок.

Відтак, позивач вважає, що конкретна дата поставки визначається не у Специфікаціях, а в письмових заявках Покупця і у випадку, коли зафіксована в такій заявці дата поставки погоджена Сторонами та порушена позивачам у відповідача виникає право нараховувати штраф у розмірі 10 % не поставленого Товару.

Тоді як у наявній в матеріалах даної справи заявці № 1 від 01.06.2018 Покупець не зазначив дату поставки, вона не була погоджена Сторонами, тому у відповідача не виникло права нараховувати позивачу штраф.

Заперечує позивач і погодження з його сторони заявки № 2 від 11.07.2018.

Стосовно посилань відповідача на те, що заява про зарахування однорідних грошових № 224/1, від 19.09.2018 року є одностороннім правочином, за яким відбулось зарахування заявлених до стягнення грошових вимог позивач зазначає наступне.

У позовній заяві зазначено, що у відповідача не було законних підстав для нарахування штрафу, про що також позивач повідомив відповідача у відповіді на претензію № 278 від 11.09.2018, в якій вважає її безпідставною, адже ТОВ «ТД «Оріон» не отримувало жодної заявки покупця ТОВ «Грін КУЛ» на товар погодженої Продавцем ТОВ «ТД «Оріон», в яких вказується дата поставки, що погоджена Сторонами.

Отже, відповідач був обізнаний з тим, що позивач заперечує його вимоги щодо сплати штрафу, за його стягнення в судовому порядку не звернувся, а натомість подав заяву № 224/1 від 19.09.2018, в якій повідомив, що ТОВ «ГРІН КУЛ» погоджує зарахування зустрічних грошових зобов`язань з прощенням залишку у вигляді різниці 12696,00 грн. відповідно до ст. 605 ЦК України.

Позивач вважає, що в даному разі не може мати місця зарахування зустрічних вимог, адже вони не є безспірними, щодо них наявних спір щодо їх змісту і умов виконання.

З огляду на те, що позивач 04.09.2019 з відзиву на позов дізнався про те, що відповідач заперечує проти стягнення з нього заборгованості та нарахованих штрафних санкцій з посиланням на зарахування однорідних вимог, позивач скористався правом на звернення до суду з позовною заявою про визнання недійним даного правочину з метою надання оцінки його відповідності законодавству в рамках окремої справи.

Стосовно арифметичної помилки на яку вказує відповідач, позивач визнає її наявність. При цьому вказує, що така помилка сталась внаслідок хибності арифметичних підрахунків, тому для встановлення дійсного розміру заборгованості позивач звертається до відповідача за проведенням звірки взаєморозрахунків шляхом складання відповідного акту. Поряд з цим позивач зазначає, що у випадку допущення ним арифметичної помилки в базі нарахування суми боргу він уточнить власні позовні вимоги щодо нарахування пені 3 % річних та інфляційних втрат, а в протилежному випадку відповідні перерахунки вправі зробити суд.

При розгляді справи 07.10.2019 судом оголошено перерву до 10.10.2019.

За наслідками судового засідання 10.10.2019, суд, за клопотанням представника позивача, перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 902/744/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Підготовче засідання призначив на 11.11.2019. (ухвала від 10.10.2019)

05.11.2019 до суду надійшли заперечення № 256 від 05.11.2019 на відповідь на відзив, в яких, окрім заперечень наведених у відзиві, відповідач вказує, що Сторонами погоджено строк поставки товару у Специфікаціях до Договору, і позивачем допущено порушення строків поставки по Специфікації №1.

08.11.2019 до суду надійшла заява № 08/11/19/1 від 08.11.2019 позивача про зменшення розмір позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу № 23.18-ОР від 25.05.2018 в сумі 35 548,80 грн, 3% річних за період з 08.09.2018 по 08.11.2019 в сумі 1247,62 грн, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 08.09.2018 по 08.03.2019 в сумі 6381,25 грн, інфляційні втрати за період з 08.09.2018 по 08.11.2019 в сумі 3398,93 грн, а всього 46 576,60 грн.

Розглянувши заяву позивача № 08/11/19/1 від 08.11.2019 в судовому засіданні 11.11.2019, суд задоволив її та ухвалив про подальший розгляд справи з урахуванням зазначеної заяви. (ухвала від 11.11.2019)

При розгляді справи 11.11.2019 судом з`ясовано, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/852/19 за позовом ТОВ «ТД «Оріон» до ТОВ «ГРІН КУЛ» з вимогою про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ «ГРІН КУЛ» на зарахування зустрічних грошових № 224/1 від 19.09.2018

За наслідками судового засідання 11.11.2019 провадження у справі зупинено до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №902/852/19.

20.11.2019 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі, у зв`язку з чим ухвалою суду від 13.01.2020 провадження у справі поновлено з призначенням підготовчого засідання на 04.02.2020.

При цьому, зупиняючи провадження у справі № 902/744/19 суд виходив з того, що встановлення обставин, які розглядаються у справі № 902/852/19 мають істотне значення для вирішення спору у даній справі, зазначені справи є пов`язаними, і існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 902/744/19 до вирішення справи № 902/852/19.

Не погоджуючись з судовим рішенням у справі № 902/852/19 ТОВ "Грін Кул" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 902/852/19 поновлено ТОВ "Грін Кул" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 20.11.2019 у справі № 902/852/19. Зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 20.11.2019 у справі № 902/852/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Грін Кул" на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.11.2019 у справі № 902/852/19 з призначення до розгляду на 12.02.2020.

З огляду на те, що рішення Господарського суду Вінницької області від 20.11.2019 у справі № 902/852/19 переглядалося Північно-західним апеляційним господарським судом, ухвалою суду від 27.01.2020 провадження у справі № 902/744/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №902/852/19.

Північно-західним апеляційним господарським судом 12.02.2020 ухвалено постанову за результатами перегляду рішення Господарського суду Вінницької області від 20.11.2019 у справі № 902/852/19, у зв`язку з чим ухвалою суду від 02.03.2020 провадження у справі поновлено з призначенням підготовчого засідання на 16.03.2020.

26.02.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява № 95 від 25.02.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Оріон" про стягнення неустойки в розмірі 48 24,80 грн, яка ухвалою 02.03.2020 повернута заявнику без розгляду з підстав пропуску заявником встановленого законом процесуального строку та відсутністю клопотання про його поновлення.

12.03.2020 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Піпко А.М. № 11/03/20/1 від 11.03.2020 про збільшення позовних вимог, в якій позивач заявляє до стягнення з відповідача 35 548,80 грн - заборгованості за Договором купівлі-продажу № 23.18-ОР від 25.05.2018; 1623,92 грн - 3% річних за період з 08.09.2018 по 16.03.2020; 6381,25 грн - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 08.09.2018 по 08.03.2019; 3710,62 грн - інфляційних втрат за період з 08.09.2018 по 16.03.2020, а всього 47 264,59 грн, яка ухвалою суду від 17.03.2020 прийнята до розгляду.

13.03.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява № 138 від 12.03.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Оріон" про стягнення неустойки в розмірі 48 24,80 грн. У вказаній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" клопотало перед судом про поновлення строку на подачу зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.03.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви визнано судом необґрунтованим, та відмовлено у його задоволенні, а зустрічний позов повернуто заявнику без розгляду.

За наслідками судового засідання 16.03.2020, за клопотанням представників сторін продовжено строк підготовчого провадження 30 днів, підготовче засідання відкладено на 14.04.2020.

13.04.2020 до суду надійшли заперечення відповідача № 170 від 09.04.2020 на заяву про збільшення позовних вимог, в яких відповідач вказує, що обов`язок відповідача щодо основного зобов`язання не виник, оскільки обов`язок відповідача щодо сплати грошей є зустрічним по відношенню до обов`язку по зивача передати Товар, включаючи передбачену Договором документацію, у той час як позивач свого обов`язку не виконав, що призвело до відповідного відкладення строку ви конання обов`язку відповідача здійснити оплату. Ця обставина, на переконання відповідача, спростовує твердження позивача про наявність прострочення та підстав для нарахувань, встановлених статтею 625 ЦК України.

Крім того відповідач наголошує, що позивач не виконав свої зобов`язання по поставці товару належним чином, а саме не передав відповідачу гарантійний талон на Товар від виробника, що передбачалося умовами Договору та було однією з умов виконання зобов`язання ТОВ «ГРІН КУЛ» .

Ухвалою суду від 14.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. При цьому, з огляду на внесення змін до розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу Україн, що набули чинності 02.02.2020, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, розгляд справи продовжено на час запровадження карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови № 211, зокрема, продовжено карантин до 22.05.2020 із послабленням частини карантинних обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з 22.05.2020 до 22.06.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою № 211, а також вирішено про послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.

22 травня 2020 року на інтернет-сайті Міністерства охорони здоров`я розміщено відомості щодо готовності областей, які можуть перейти на 2 етап виходу з карантину. Відповідно до даних відомостей Вінницька область включена до переліку регіонів, які можуть перейти на 2 етап виходу з карантину.

Пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України визначено, що процесуальні строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до статті 64 Основного Закону України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого карантину.

Приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищенаведені процесуальні норми та обставини, беручи до уваги послаблення протиепідемічних заходів на території Вінницької області, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд упродовж розумного строку, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, ухвалою від 02.06.2020 призначив справу до розгляду по суті на 01.07.2020.

30.06.2020 до суду надійшли пояснення №б/н від 26.06.2020 за підписом представника позивача - адвоката Герасимчука О.О., в яких останній повністю підтримує заявлені позовні вимоги, виходячи з заяви про збільшення розміру позовних вимог. Одночасно, означені пояснення містять заперечення щодо доводів відповідача.

Ухвалою суду від 24.06.2020, за клопотання № б/н від 22.06.2020 представника відповідача - адвоката Гриценко Г.Г., судове засідання у справі, призначене на 01.07.2020, постановлено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовою адресою для реєстрації в "EаsyCon" - ggritsenko@gmail.com.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився.

Представник відповідача - адвокат Гриценко Г.Г. у визначений час не вийшла на зв`язок, у зв`язку з чим здійснення фіксування судового засідання по справі в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" не було можливо.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи до суду не надійшло.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 01.07.2020 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Оріон" (позивач, за Договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №23.18-ОР. (надалі Договір)

Предметом даного Договору є Товар, найменування та асортимент якого указаний в Специфікації до Договору. (п. 1.1. Договору)

Відповідно до п.1.2. Договору Продавець в порядку та на умовах даного Договору зобов`язався продати замовлений Товар та по узгодженню сторін виконати його доставку, а Покупець - своєчасно прийняти замовлений Товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Згідно з п.2.1. Договору кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках Покупця, рахунках-фактурах Продавця специфікаціях та накладних (товарно-транспортних, видаткових).

Загальна сума Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних Продавцем і прийнятих Покупцем заявок протягом терміну дії Договору (п.3.1 Договору).

Якість Товару, що поставляється за даним Договором, повинна відповідати вимогам діючих на території України нормативних документів та відповідним державним стандартам ат сертифікатом якості. (п. 4.1. Договору)

За змістом п. 4.2. Договору якість товару підтверджується сертифікатом про якість заводу-виробника та/або технічним паспортом на кожну окрему партію поставки Товару. Разом з Товаром Продавець передає Покупцю гарантійний талон від виробника Товару.

За умовами п.5.1. Договору Товар вважається поставленим Покупцю з моменту його отримання в пункті призначення представником одержувача, який вказується Покупцем, на підставі товарно-транспортних і видаткових накладних або специфікаціях до даного договору. Поставка Товару здійснюється силами та за рахунок Продавця. Конкретний строк поставки вказується у Специфікаціях до Договору на кожну партію товару.

Згідно з п.5.3. Договору передача Товару здійснюється за товарно-транспортною, Специфікацією до Договору або видатковою накладною, в якій вказується назва, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість Товару, що поставляється.

Право власності на Товар переходить до Покупця в момент його передачі. (п. 5.4. Договору)

При виявленні Покупцем кількісної недостачі або виявленні дефектів (невідповідності якості) поставленого Товару виклик представник Постачальника обов`язковий. Повідомлення (виклик) Постачальника направляється факсом та/або електронною поштою протягом трьох календарних днів. При неявці представника Постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту повідомлення Покупцем, Покупець складає акт про виявлені дефекти/кількісної недостачі самостійно, такий акт вважається складеним і затвердженим Сторонами і є підставою виникнення у Постачальника зобов`язань щодо усунення виявлених дефектів (невідповідності якості) або відновленню кількісної недостачі протягом десяти календарних днів з моменту складання акту. (п. 5.6. Договору)

За приписами п.6.3. Договору оплата здійснюється Покупцем на підставі Договору та рахунків-фактур, виставлених Продавцем на вартість кожної партії Товару.

Згідно з п. 6.5. Договору Покупець зобов`язаний оплатити Продавцю вартість поставленого Товару. Оплата товару здійснюється в наступному порядку: 100 % вартості Товару, вказаної у відповідній Специфікації на кожну партію Товару, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі несвоєчасної оплати за товар згідно ст. 343 ГК України, Покупець сплачує пеню на користь Продавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Постачальник несе наступну відповідальність: - за прострочення поставки/заміни неякісного Товару понад п`ять календарних днів - штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого Товару, при умові, що заявка на товар була погоджена Сторонами з фіксацією дати заявки, дати поставки і місця поставки товару (п. 8.3. Договору).

25.05.2018 сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору в якій погодили поставку наступного Товару: подвійне ЗТ 20-16-8 СІРИЙ в кількості 4 250 кв.м. за ціною без ПДВ 977 592,00 грн; борт дор. 100-30-15 двохшаровий СІРИЙ в кількості 702 шт, за ціною без ПДВ 101 319,66 грн; бордюр парк. 100-20-8 СІРИЙ в кількості 234 шт, за ціною без ПДВ 17 159,22 грн. Загальна вартість Товару з ПДВ становить 1 315 285,05 грн. Строк поставки Товару визначено з 18.06.2018 по 01.08.2018.

06.08.2019 сторони підписали Специфікацію № 2 до Договору в якій погодили поставку наступного Товару: подвійне ЗТ 20-16-8 СІРИЙ в кількості 362 кв.м. за ціною без ПДВ 84 640,00 грн; борт дор. 100-30-15 двохшаровий СІРИЙ в кількості 80 шт, за ціною без ПДВ 11 546,40 грн; бордюр парк. 100-20-8 СІРИЙ в кількості 39 шт, за ціною без ПДВ 2 859,87 грн. Загальна вартість Товару з ПДВ становить 118 855,53 грн. Доставку Товару погоджено здійснити за рахунок Постачальника на умовах DDP до 28.08.2018.

Як слідує з матеріалів справи, 01.06.2018 відповідачем виписано Заявку на плитку № 1 , за якою останній просив позивача поставити наступний Товар: плитку підвійне ЗТ 20-16-8 СІРИЙ в кількості 4250 кв.м.; борт дор. 100-30-15 двохшаровий СІРИЙ в кількості 700 шт.; бордюр 100-20-8 двохшаровий СІРИЙ в кількості 230 шт.

11.07.2018 відповідачем виписано Заявку на плитку № 2, за якою останній просив позивача поставити плитку подвійне ЗТ 20-16-8 СІРИЙ в кількості 3854,4 кв.м..

В межах Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 434 141,72 грн, а саме:

за видатковою накладною № 1139 від 18.06.2018 на суму 38 088,00 грн;

за видатковою накладною № 1238 від 27.06.2018 на суму 49 881,60 грн;

за видатковою накладною № 1312 від 02076.2018 на суму 48 648,81 грн;

за видатковою накладною № 1343 від 04.07.2018 на суму 35 548,80 грн;

за видатковою накладною № 1344 від 04.07.2018 на суму 35 548,80 грн;

за видатковою накладною № 1371 від 06.07.2018 на суму 43 645,39 грн;

за видатковою накладною № 1590 від 27.07.2018 на суму 38 088,00 грн;

за видатковою накладною № 1604 від 30.07.2018 на суму 35 548,80 грн;

за видатковою накладною № 1605 від 30.07.2018 на суму 35 548,80 грн;

за видатковою накладною № 1607 від 30.07.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1606 від 30.07.2018 на суму 35 548,80 грн;

за видатковою накладною № 1659 від 01.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1664 від 02.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1665 від 02.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1666 від 02.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1682 від 03.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1684 від 03.08.2018 на суму 35 548,80 грн;

за видатковою накладною № 1683 від 03.08.2018 на суму 35 548,80 грн;

за видатковою накладною № 1693 від 06.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1694 від 06.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1729 від 07.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1744 від 08.08.2018 на суму 35 548,80 грн;

за видатковою накладною № 1745 від 09.08.2018 на суму 46 598,24 грн;

за видатковою накладною № 1760 від 09.08.2018 на суму 46 865,28 грн;

за видатковою накладною № 1768 від 09.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1769 від 10.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1770 від 10.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1778 від 13.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1779 від 13.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1780 від 13.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1808 від 15.08.2018 на суму 35 548,80 грн;

за видатковою накладною № 1809 від 15.08.2018 на суму 15 235,20 грн;

за видатковою накладною № 1876 від 20.08.2018 на суму 33 009,60 грн;

за видатковою накладною № 1898 від 21.08.2018 на суму 45 705,60 грн;

за видатковою накладною № 1917 від 23.08.2018 на суму 22 852,80 грн.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідач за поставлений позивачем Товар провів розрахунки на загальну суму 1 398 592,22 грн, а саме:

02.07.2018 - 87 969,60 грн;

10.07.2018 - 127 843,00 грн;

30.07.2018 - 190 440,00 грн;

31.07.2018 - 35 548,80 грн;

03.08.2018 - 137 116,80 грн;

06.08.2018 - 218 371,20 грн;

09.08.2018 - 81 254,40 грн;

13.08.2018 - 17 287,52 грн;

13.08.2018 - 367 697,12 грн;

20.08.2018 - 69 045,28 грн;

21.08.2018 - 33 009,60 грн;

23.08.2018 - 33 009,60 грн.

Отже, позивач згідно Договору поставив Товар відповідачу на загальну 1 434 141,72 грн, тоді як відповідач оплатив отриманий Товар в сумі 1 398 592,92 грн, несплачена сума складає 35 548,80 грн.

Вказана сума основного боргу заявлена позивачем до стягнення у судовому порядку в позовній заяві.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Перерахованими видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 1 434 141,72грн, а з виписок банку вбачається, що відповідач оплатив отриманий товар в сумі 1 398 592,92 грн, несплачена сума складає 35 548,80 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, з поміж іншого, вказує на порушення позивачем строків поставки Товару, що стало підставою для нарахування штрафу, обумовленого в п. 8.3. Договору, частина якого в сумі 35548,80 грн, відповідно до заяви про зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 ТОВ "Грін Кул" є погашеною, а інша частина , в сумі 12696,00 грн. - прощеною, відповідно до ст. 605 ЦК України.

Так, як слідує з матеріалів справи 27.08.2018 ТОВ "Грін Кул" звернулося до ТОВ "ТД "Оріон" з претензією №201 щодо порушення строку поставки товару згідно специфікації №1 від 25.05.2018, внаслідок чого Покупець вимагав у Продавця сплатити штраф за умовами п.8.3. договору у розмірі 10% від вартості непоставленого товару, що становить 48244,80 грн.

19.09.2018 ТОВ "Грін Кул" надіслав ТОВ "ТД "Оріон" лист №224 від 19.09.2018, в якому, зазначив, що усі необхідні умови для застосування санкцій, передбачених п.8.3. договору були виконані, посилаючись на направлення 04.06.2018 на електронну адресу продавця заявки на плитку №1 від 01.06.2018 з зазначенням найменування, асортименту, кількості, одиниці виміру товару, адреси місця доставки; визначення строку поставки у специфікації №1 від 25.05.2018; отримання рахунку на оплату товару №239 від 05.06.2018, який було оплачено. У вказаному листі Покупець пропонує Продавцю здійснити взаємозалік зобов`язань ТОВ "Грін Кул" перед ТОВ "ТД "Оріон", яке виникло зі Специфікації №2 до Договору у розмірі 35548,80 грн з ПДВ в погашення грошового зобов`язання ТОВ "Грін Кул" зі сплати штрафу за прострочення поставки товару згідно Специфікації №1 до Договору в розмірі 48244,80 грн з ПДВ. При цьому у даному листі ТОВ "Грін Кул" повідомляє, що якщо протягом 1 робочого дня ТОВ "ТД "Оріон" не підтвердить прийняття пропозиції щодо взаємозаліку, то даний лист вважається заявою щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, в частині 35548,80 грн з ПДВ, а в іншій частині - ТОВ "Грін Кул" буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

19.09.2018 ТОВ "Грін Кул" надіслано ТОВ "ТД Оріон" заяву на зарахування зустрічних грошових №224/1, у якій відповідач заявляє про зустрічний взаємозалік грошових вимог між ТОВ "Грін Кул" та ТОВ "ТД "Оріон", які виникли з Договору купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018: а саме грошові зобов`язання ТОВ "Грін Кул" перед ТОВ "ТД "Оріон" у розмірі 35 548,80 грн. та грошові зобов`язання ТОВ "ТД "Оріон" перед ТОВ "Грін Кул" у розмірі 48 244,80 грн. ТОВ "Грін Кул" у вказаній заяві погодило зарахування зустрічних грошових зобов`язань з прощенням ТОВ "ТД "Оріон", а залишок штрафу у вигляді різниці 12696,00 грн., прощенням боргу відповідно до ст. 605 ЦК України.

При цьому, ТОВ "ТД Оріон" направлено ТОВ "Грін Кул" претензію №314 від 14.11.2018, зі змісту якої вбачається, що ТОВ "ТД "Оріон" вимагає сплатити заборгованість за Договором купівлі - продажу №23.18-ОР від 25.05.2018 в розмірі 48248,42 грн, з яких 43548,80 грн - сума основного боргу, 2877,80 грн - пеня, 240 грн - 3% річних та 1581,82 грн - інфляційні втрати. При цьому у вказаній претензії ТОВ "ТД "Оріон" зазначає, що Договір між сторонами є діючим та останній розраховує, що ТОВ "Грін Кул" добровільно виконає взяті на себе зобов`язання, а не займатиметься направленням безпідставних претензій і заяв про зарахування зустрічних грошових вимог.

Позивач, не погоджуючись із правочином відповідача щодо зарахування грошових вимог між ТОВ "Грін Кул" та ТОВ "ТД "Оріон", які виникли з Договору купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018: а саме грошові зобов`язання ТОВ "Грін Кул" перед ТОВ "ТД "Оріон" у розмірі 35548, 80 грн, та грошові зобов`язання у вигляді штрафних санкцій (штрафу) ТОВ "ТД "Оріон" перед ТОВ "Грін Кул" у розмірі 48244,80 грн., а різницю в сумі 12696,00 грн. прощенням боргу відповідно до ст. 605 ЦК України, звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про визнання його недійсним в судовому порядку.

Ухвалою суду від 10.10.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/852/19 в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.11.2019 у справі №902/852/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018. При цьому господарський суд виходив з того, що нарахована відповідачем самостійно сума неустойки (штрафу) за порушення позивачем строків поставки товару за своєю правовою природою відрізняється від зустрічної вимоги про стягнення суми основного боргу, а тому між цими вимогами відсутні ознаки однорідності. При цьому у спірному правочині також відсутня така важлива умова, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, як безспірність вимог, які зараховуються. Необхідність наявності безспірності вимог з метою зарахування зустрічних однорідних вимог як одностороннього правочину, а також щодо відсутності ознак однорідності у самостійно нарахованих стороною штрафних санкціях та зустрічною вимогою про стягнення суми основного боргу узгоджується, зокрема, із позицією Верховного Суду, викладеною у п.п. 23, 24 розділу VIІ постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18. Окрім того, ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Реальне настанням правових наслідків одностороннього правочину - заяви ТОВ "Грін Кул" про зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 можливе за умови припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних грошових вимог. Проте, як встановлено судом в момент вчинення спірного правочину, ТОВ "Грін Кул" до заяви про зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 включено вимоги, за якими відсутні обов`язкові ознаки однорідності та безспірності, що унеможливлює реальне настання правових наслідків у вигляді припинення зобов`язання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.11.2019 у справі No 902/852/19 та ухвалити нове рішення по суті спору, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 902/852/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.11.2019 у справі №902/852/19 без змін.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Окрім того відповідач вказує, що його обов`язок щодо основного зобов`язання не виник, оскільки обов`язок відповідача щодо сплати грошей є зустрічним по відношенню до обов`язку по зивача передати Товар, включаючи передбачену Договором документацію, у той час як позивач свого обов`язку не виконав, що призвело до відповідного відкладення строку ви конання обов`язку відповідача здійснити оплату.

Суд не може погодитись з такими доводами позаяк положеннями Договору, зокрема п. з п. 6.5. Договору, визначено порядок оплати поставленого Товару, та погоджено, що Покупець зобов`язаний оплатити Продавцю 100 % вартості поставленого Товару протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки Товару.

За змістом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товаророзпорядчим документом є документ, який підтверджує право власності його держателя на речі, які зазначені в цьому документі, та надає йому право розпоряджатися цими речами шляхом розпорядження самим документом.

Відповідно до п. 5.4. Договору право власності на Товар переходить до Покупця в момент його передачі.

За змістом п. 5.5. Договору разом з Товаром Постачальник передає Покупцю наступні супровідні документи: рахунок фактуру; товарну накладну: податкову накладну (в електронному вигляді): документи, то підтверджують якість Товару. У разі якщо Поставка здійснюється за рахунок Покупця, Постачальник передає Покупцю товарно-транспортні накладні.

За наявними матеріалами справи, зокрема з листування сторін, відповідачем приймався поставлений позивачем Товар в межах Договору без претензій та зауважень. Будь яких посилань на відсутність визначеної Договором документації, листування не містить. До того ж, доказів в підтвердження своїх доводів відповідач не надав.

Відтак, наведені доводи є безпідставними. Крім того, відсутність визначеної Договором документації не змінює порядку проведення розрахунків, що погоджений Сторонами у Договорі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо наявності підстав для нарахування та стягнення відповідачем з позивача штрафу за невиконання умов Договору в частині прострочення поставки товару згідно Специфікації №1 до Договору в розмірі 48244,80 грн з ПДВ не є предметом розгляду даної справи. Вказана вимога заявлена відповідачем в окремому позові, за результатами якої Господарським судом Вінницької області 15.06.2020 ухвалено рішення у справі № 902/349/20.

З огляду на наведене, в його сукупності, суд критично оцінює доводи відповідача, оскільки останні жодним чином не змінюють порядок розрахунків погоджений сторонами у Договорі купівлі-продажу № 23.18-ОР від 25.05.2018.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Порушенням зобов`язання згідно ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 35 548,80 грн позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 1 623,92 грн - 3% річних за період з 08.09.2018 по 16.03.2020; 6381,25 грн пені за період з 08.09.2018 по 08.03.2019; 3 710,62 грн - інфляційних втрат за період з 08.09.2018 по 16.03.2020.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач оплату поставленого товару провів з порушенням порядку і строків, визначених у Договорі, та не в повному обсязі, отже наявний факт несвоєчасної сплати за отриманий товар, за яке умовами п. 8.2. Договору передбачена відповідальність.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі несвоєчасної оплати за товар згідно ст. 343 ГК України, Покупець сплачує пеню на користь Продавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про непрвомірність вказаних вимог.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов`язань, оскільки останнім не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов`язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором.

Перевіривши розрахунок Позивача за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" судом встановлено, що заявлені до стягнення суми не перевищують розрахунок суду, у зв`язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з мотивів наведених вище.

При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). При цьому суд зазначає, що інші доводи відповідача жодним чином не спростовують викладених судом підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з ціни позову 47 264,59 грн, розмір судового збору, за ставкою 2019 року, становить 1 921,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 921,00 грн згідно платіжного доручення № 1104 від 02.09.2019.

Зважаючи задоволення позовних вимог в повному обсязі з відповідача підлягає до стягнення 1 921,00 грн судового збору.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто заяву позивача № 11/03/20/2 від 11.03.2020 про стягнення з відповідача 14 396,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 цієї статті).

Згідно положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 ГПК України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла відповідні витрати, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до умов укладеного між ТОВ "ТД "Оріон" (далі - Клієнт) та керуючим Адвокатського бюро "ПІПКО І ПАРТНЕРИ" (далі - Адвокатське бюро) Піпком Андрієм Миколайовичем договору про надання правової допомоги №1 від 14.11.2018 (далі - Договір) Адвокатське бюро зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу: професійну правничу допомогу, включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадянами, в судах України усіх рівнів та інстанцій у справі за позовною заявою Клієнта до ТОВ "Грін Кул" про стягнення боргу, штрафних санкцій тощо за договором купівлі -продажу № 23.18-ОР від 25.05.2018., а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі, визначені Договором (п.1.1. Договору).

Згідно з актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2019, наданих Адвокатським бюро "ПІПКО І ПАРТНЕРИ" в рамках справи № 902/744/19, гонорар за надання правової (правничої) допомоги протягом 12 год. складає 9 220,80 грн.

Згідно з актом №2 приймання-передачі наданих послуг від 11.03.2020, наданих Адвокатським бюро "ПІПКО І ПАРТНЕРИ" в рамках справи № 902/744/19, гонорар за надання правової (правничої) допомоги протягом 6 год. 30 хв. складає 5 175,60 грн.

Відповідно до наданого Адвокатським бюро розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги позивачу, останнім на надання консультацій у справі витрачено 2 год. 00 хв., на підготовку позовної заяви з додатками витрачено 10 год., на підготовку відповіді на відзив на позовну заяву - 2 год. 30 хв., на підготовку заяви про зменшення позовних вимог - 1 год. 00 хв., на підготовку заяви про зупинення провадження у справі - 30 хв., на підготовку заяви про поновлення провадження у справі - 15 хв., на підготовку заяви про поновлення провадження у справі - 15 хв., на підготовку заяви про збільшення позовних вимог - 1 год. 00 хв., на підготовку заяви про розподіл судових витрат 1 год. 00 хв. Всього: у 2019 році - 16 год. 00 хв., у 2020 році - 2 год. 30 хв.

Суд відзначає, що надання позивачу адвокатом Піпко А.М. правничої допомоги погоджується з правовою позицією викладеною в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Таку правову позицію підтримує Велика Палата Верховного Суду у постанові 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом встановлено, що 02.09.2019 позивач згідно рахунку №02/09/19/1 від 02.09.2019 сплатив 9 220,80 грн., та 12.03.2020 позивач згідно рахунку №11/03/20/1 від 11.03.2020 сплатив 5 175,60 грн., за договором про надання правової допомоги №1 від 14.11.2018, в підтвердження чого надано платіжні доручення №1105 від 02.09.2019 та № 538 від 12.03.2020.

За умовами п. 3.1. Договору про надання правової допомоги №1 від 14.11.2018 Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надання правової допомоги гонорар в розмірі 40 (сорок) відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Згідно із положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921,00 грн в місяць.

Відповідно до приписів Закону Украі?ни "Про Державний бюджет Украі?ни на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 становить 2102,00 грн в місяць.

Тому, виходячи з положень п. 3.1 Договору гонорар за надання правовоі? (правничоі?) допомоги у справі №902/744/19 в господарському суді у 2019 році складає 12 294,40 грн. (16* (1921 * 40 %), у 2020 році - 2102,00грн (2,30* (2102 * 40 %)

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач заперечує проти розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу посилаючись при цьому на незначний обсяг роботи та невідповідність затраченого часу на надання правової допомоги. Окремо наголошує на неспіврозмірності заявлених витрат на правничу допомогу з ціною позову.

Відповідно до правового висновку Верховного суду у справі №826/2689/15 (постанова від 09.04.2019) чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової? вартості.

Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (Аналогічна позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду № 922/445/19 від 03.10.2019).

Разом з тим, виходячи із зазначених положень, а також враховуючи заперечення відповідача щодо обсягів затраченого часу на надання правової допомоги, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат ТОВ "ТД "Оріон" на професійну правничу допомогу, оскільки надаючи оцінку затратам часу для підготовки відповідних документів у справі, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, а також обсяг доказування у даному спорі, суд вважає обґрунтованим затрати часу для: підготовки позовної заяви - 8 год., відповіді на відзив на позовну заяву - 2 год.

Відтак, обґрунтованим затрачений час на надання професійної правничої допомоги в межах справи у 2019 році є 13 год. 30 хв..

Таким чином, виходячи з вартості 1 години затраченого часу на надання професійної правничої допомоги у 2019 році в розмірі 768,4 грн, у 2020 році - 840,80 грн та зважаючи на визначений судом час на надання такої допомоги, обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12 475,40 грн, а саме: 2019 рік (13 год. 30 хв. х 768,40 грн = 10 373,40 грн); 2020 рік (2 год. 30 хв. х 840,80 грн.= 2 102,00 грн)

В решті понесені ТОВ "ТД "Оріон" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1921,00 грн залишаються за останнім.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" (вул. Немирівське шосе, 213, м. Вінниця, 21034; код ЄДРПОУ 40469992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" (пров. Грибоєдова, 10, м. Вінниця, 21032; код ЄДРПОУ 35904430) 35 548 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 80 коп. - основного боргу; 1 623 (одну тисячу шістсот двадцять три) грн 92 коп. - 3% річних; 6 381 (шість тисяч триста вісімдесят одну) грн 25 коп. - пені; 3 710 (три тисячі сімсот десять) грн 62 коп. - інфляційних втрат; 12 475 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн 40 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення складено 03 липня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Грибоєдова, 10, м. Вінниця, 21032)

3 - відповідачу (вул. Немирівське шосе, 213, м. Вінниця, 21034)