Рішення № 90199202, 03.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/12564/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

26 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області від 22 жовтня 2019 року про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної у грудні 2018 року за статтею 86 Закону України “Про прокуратуру”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Житомирській області, враховуючи приписи, наведені у частині п`ятій статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII “Про прокуратуру” (в редакції Закону №2663-111 від 12 липня 2001 року), пункті 3 Положення про класні чини працівників органів прокуратуру, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року №1795-XII, яка була чинною на час працевлаштування в органи прокуратури, прийняти рішення про зарахування ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсії відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, половину строку навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка, роботу на посадах спеціаліста по юридичних питанням (юриста) в товаристві з обмеженою відповідальністю “Компанія ГрАт” та період перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною і призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII “Про прокуратуру” (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12 липня 2001 року);

- відшкодувати з Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області на користь ОСОБА_1 80000 грн компенсації за моральні страждання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що відповідач своїм рішенням припинив виплату їй пенсії за вислугу років, призначену відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”. Підставою для припинення виплати пенсії за вислугою років стала відсутність на дату звернення про призначення пенсії стажу, що дає право на призначення такої пенсії. Позивач вважає рішення відповідача про припинення виплати їй пенсії за вислугою років протиправним та зазначає про наявність в неї відповідного стажу, що підтверджується записами трудової книжки. Крім того, на думку позивача, відповідачем протиправно не враховано у стаж, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” половину навчання у вищому навчальному закладі, роботу на юридичній посаді в ТОВ “Компанія ГрАт” та період перебування у декретній відпустці.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 2 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надіслання відзиву на адміністративний позов.

29 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.55-60) в якому відповідач проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що відповідно до матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача становить 26 років 02 місяці 01 день, стаж, що дає право на пенсію за вислугою років становить 16 років 05 місяців 00 днів, у тому числі стаж на посаді прокурора становить 06 років 05 місяців 00 днів. Наявний у позивача стаж на посаді прокурора не дає права щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, що і стало підставою для винесення оскаржуваного позивачем рішення про припинення виплати пенсії.

Відповідно до довідки у справі від 5 лютого 2020 року суддя Гурін Д.М. у період з 31 січня до 4 лютого 2020 року перебував на амбулаторному лікуванні (а.с.68).

Ухвалою суду від 6 лютого 2020 року постановлено судовий розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 4 березня 2020 року на 10:00 та витребувано від відповідача матеріали пенсійної справи позивача (а.с.69-70).

4 березня 2020 року на адресу суду відповідачем на виконання ухвали надіслано матеріали пенсійної справи позивача (а.с.80-156).

4 березня 2020 року у підготовчому засіданні суд ухвалою постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та відклав підготовче засідання на 3 квітня 2020 року на 12:00, у зв`язку із неприбуттям позивача та необхідністю витребувати від Бердичівської місцевої прокуратури довідки та надати представнику відповідача можливість подати додаткові пояснення щодо справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 4 березня 2020 року (а.с.166).

Ухвалою суду від 5 березня 2020 року витребувано від Бердичівської місцевої прокуратури довідку про стаж роботи позивача, яка дає право на пенсію за вислугою років стосовно ОСОБА_1 (а.с.169-170).

3 квітня 2020 року о 12:00 розгляд справи не відбувся. Наступне засідання призначено на 6 травня 2020 року на 11:00 (а.с.176).

22 квітня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (а.с.179-180).

6 травня 2020 року об 11:00 розгляд справи не відбувся. Наступне засідання призначено на 10 червня 2020 року на 11:00 (а.с.184).

19 травня 2020 року Бердичівською місцевою прокуратурою надіслано до суду лист від 13 травня 2020 року №31-94-2615 вих. - 20 про скерування ухвали про витребування доказів на адресу прокуратури Житомирської області (а.с.189).

22 травня 2020 року на адресу суду від прокуратури Житомирської області на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшов лист та довідка від 19 травня 2020 року №11-216 вих. 20 (а.с.191-192).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 10 червня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 19 червня 2020 року на 9:30, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 10 червня 2020 року (а.с.195).

У судове засідання 19 червня 2020 року позивач не прибула про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином (а.с.199). Про причини своєї неявки суду позивач не повідомила. У позовній заяві просила справу розглядати без її участі (а.с. 5)

У судове засідання 19 червня 2020 року представник відповідача не прибула, 10 червня 2020 року представник відповідача подала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (а.с.197).

Зважаючи на викладене та керуючись приписами частини 3 статті 194, частини 9 статті 205, частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 жовтня 2019 року припинено виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної у грудні 2018 року відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Виходячи зі змісту повідомлення ГУ ПФУ в Житомирській області застосування пенсійного законодавства Відділу з питань перерахунків пенсії №3 від 22 жовтня 2019 року №2244/03, підставою до припинення виплати пенсії стала відсутність на дату звернення про призначення пенсії (14 грудня 2018 року) стажу, що дає право на пенсію за вислугу років та стажу на посаді прокурора, тобто відсутність права на пенсійне забезпечення, передбачене статтею 86 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, за підрахунками відповідача станом на 14 грудня 2018 року стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, становить 16 років 05 місяців 00 днів (а.с.7).

Позивач рішення ГУ ПФУ в Житомирській області вважає таким, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам з огляду на наступне.

На час призначення позивача на посаду помічника прокурора м. Бердичева, яке мало місце 31 травня 2002 року (а.с.39), пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося Законом України від 5 листопада 1991 року №1789 - XII «Про прокуратуру».

За приписами частини першої та п`ятої статті 50-1 цього Закону (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12 липня 2001 року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Саме ці положення Закону, на думку позивача, слід використовувати при призначенні їй пенсі за вислугу років, а не вимоги статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VIII «Про прокуратуру».

Станом на 14 грудня 2018 року (дата звернення із заявою про призначення пенсії), на думку позивача, стаж її роботи становив понад 20 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури більше 10 років.

Зокрема:

з 31 травня 2002 року до 2 листопада 2005 року позивач працювала на посаді помічника прокурора м. Бердичева;

з 2 листопада 2005 року до 1 червня 2012 року - старший прокурор прокуратури м.Бердичева; з 28 травня 2013 року до 9 липня 2014 року - старший прокурор Бердичівської міськрайонної прокуратури;

з 9 липня 2014 року до 19 січня 2016 року - заступник начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області;

з 19 січня 2016 року до 1 лютого 2018 року - заступник начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області;

з 1 лютого 2018 року до 30 вересня 2019 року - прокурор Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області.

Окрім того, у період з 1 вересня 1997 року до 20 лютого 2002 року позивач вказала, що навчалася на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, де здобула вищу юридичну освіту (копія диплому а.с.37), тому до вислуги років повинно бути зараховано половину навчання, що становить 2 роки, 2 місяці, 15 днів, адже, як зазначалося вище, згідно із частиною п`ятою статті 50-1 Закону №1789 - XII (в редакції Закону №2663-111 від 12 липня 2001 року) до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Позивач вважає, що до 20 - річного стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується і частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. У період з 10 червня 1996 року до 1 жовтня 1997 року позивач перебувала у декретній відпустці, про що свідчить свідоцтво про народження дитини.

Крім того позивач вказала, що їй безпідставно не зараховано до вислуги років і період роботи на посаді спеціаліста по юридичних питанням (юриста) ТОВ «Компанія ГрАт» з 16 жовтня 2000 року до 31 травня 2002 року, хоча для цього є всі правові підставі. Так, наказом Генерального прокурора України від 26 березня 2003 року №288к (а.с.38) позивачу присвоєно класний чин - юрист 2 класу. За правилами, наведеними у пункті 3 Положення про класні чини працівників органів прокуратуру, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року №1795-ХІІ, яка була чинною на час прийняття позивача на роботу в органи прокуратури, присвоєння класного чину провадиться в послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він займає, та стажу роботи.

Згідно із пунктом 5 вищезгаданого Положення строк перебування в класному чині юриста 3 класу становила два роки. Тобто період роботи на посаді юриста у ТОВ "Компанія ГрАт" позивачу було зараховано до стажу роботи, що давало право до присвоєння не 3, а 2 класу.

На підставі наведеного, на думку позивача, відповідачем безпідставно не зараховано до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із Законом України «Про прокуратуру» половину навчання у вищому навчальному закладі, роботу на юридичній посаді в ТОВ «Компанія ГрАт» (2 роки, 02 місяці, 15 днів (навчання) + 1 рік, 07 місяців, 15 днів (робота в товаристві) та період з 10 червня 1996 року до 1 жовтня 1997 року - перебування у декретній відпустці.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам суд виходив з наступного.

Позивач звернулася із заявою про призначення пенсії 14 грудня 2018 року. Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати положення щодо призначення пенсії чинного на той час Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі — Закон №1697-VII).

Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України №1697-VIІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: - з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, час роботи її на прокурорських посадах становив 16 років 6 місяців 13 днів (а.с. 109).

При звільненні, яке мало місце 30 вересня 2019 року стаж роботи на прокурорських посадах сягнув 17 років 03 місяці 29 днів (а.с. 192).

Відповідно до частини 6 статті 86 Закону України №1697-VIІ, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

З 31 травня 2002 року до дати звернення із заявою про призначення пенсії (14 грудня 2018 року) позивач працювала в органах прокуратури на різних посадах, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що стаж роботи за вислугою років ОСОБА_1 станом на 14 грудня 2018 року також складав 16 років 6 місяців 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до частини 1 статті 86 Закону України №1697-VIІ.

Стосовно вимог позивача про зарахування до стажу роботи для призначення пенсії за вислугою років відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме періоду з 10 червня 1996 року до 1 жовтня 2017 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 12 червня 1996 року (а.с.40), наявного у матеріалах пенсійної справи, дата народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримання юридичної освіти на заочній формі навчання мало місце лише у 1998 році, згідно записів трудової книжки АА №208029 (а.с.8-20).

Тобто, період відпустки позивача передує отриманню юридичної освіти, роботі по спеціальності, що суперечить вимогам пункту 6 статті 86 Закону №1697-VII та відповідно не може бути зараховано до стажу роботи за вислугою років.

Що стосується зарахування періоду навчання позивача до спеціального стажу, що дає право на зарахування його до стажу за вислугу років суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 24 від 9 липня 2003 року № 1058-IV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, чинним раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 6 статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII "Про прокуратуру" до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до стажу роботи зараховується також час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України (огляд від 25 січня 1994 року №01-3/39-02-2 запитання №20), яким необхідно керуватися при обчисленні страхового стажу до 1 січня 2004 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено зарахування до трудового стажу періоду навчання в заочних та вечірніх вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Водночас вечірня та заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Положеннями частини 6 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

На час звернення ОСОБА_1 14 грудня 2018 року за призначенням пенсії набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру". У зв`язку з набранням чинності зазначеним Законом втратили чинність положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії. У свою чергу, статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо зарахування половини строку навчання (2 роки 02 місяці 15 днів) у Львівському національному університеті імені Івана Франка з 1 вересня 1998 року до 20 лютого 2002 року (Диплом про перепідготовку ДСК №002428 від 23 лютого 2002 року (а.с.37) за спеціальністю правознавство до вислуги років є безпідставним.

Щодо посилання позивача на роботу спеціалістом з юридичних питань у ТОВ "Компанія ГрАт" з16 жовтня 2000 року до 31 травня 2002 року, то робота на вказаній посаді також не може бути зарахована до спеціального стажу за вислугою років в силу положень частини 6 статті 86 Закону №1697-VII.

Дострокове присвоєння класного чину не свідчить про наявність спеціального стажу за вислугою років, оскільки відповідно до пункту 3 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної ради України 6 листопада 1991 року №1795-XII присвоєння класного чину провадиться в послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він займає, та стажу роботи.

Тобто необхідною умовою присвоєння класного чину був стаж роботи, а не спеціальний стаж за вислугою років.

Окрім того пункт 5 наведеного Положення передбачав можливість присвоєння чергового чину цих класів у випадках підвищення працівника на посаді або за особливі заслуги в роботі.

Також пункт 9 Положення надавав право Генеральному прокурору в окремих випадках за зразкове виконання службових обов`язків присвоювати працівникам чергові класні чини до закінчення строку, зазначеного в статті 5 цього Положення.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи загальний страховий стаж позивача на 14 грудня 2018 року становив 26 років 03 місяці 01 день (а.с. 130).

Станом на час звернення із заявою про призначення пенсії спеціальний стаж за вислугою років складав 16 років 6 місяців 13 днів, стаж роботи на прокурорських посадах також складав 16 років 6 місяців 13 днів.

На підставі вищезазначеного, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 жовтня 2019 року правомиірно було припинено виплату пенсії, що дає право на пенсію на вислугу років позивачу, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах прокурорів 14 років, та стажу за вислугу років - 24 роки.

Решта доводів сторін не приймаються судом через безпідставність та необґрунтованість.

Оскільки у ході судового розгляду справи не встановлено, що діями чи бездіяльністю відповідача права чи законні інтереси ОСОБА_1 були порушені, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у даній адміністративній справі, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строк оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Д.М. Гурін