Рішення № 90199170, 03.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 липня 2020 р. Справа № 120/1165/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1231 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини А1231 у якому просить зобов`язати військову частину А1231 нарахувати та виплатити йому середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2017 року по 28.02.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року у справі №0240/2353/18-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 року військову частину А1231 зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року по справі № 120/1789/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року військову частину А1231 зобов`язано нарахувати і виплатити мені грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 роки.

Проте позивач зазначає, що остаточний розрахунок при звільненні із Збройних Сил України, в частині виплати йому вищенаведеної індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки військової частиною А1231 було проведено лише 28.02.2020 року. Вважаючи, що у даному випадку з боку відповідача має місце факт порушення законних прав та інтересів позивача, в частині своєчасного отримання належних до виплати грошових сум при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Ухвалою суду від 20.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.04.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що на час звільнення позивача з військової служби спірна сума йому ще не належала, а вина відповідача у її не виплаті була відсутня, що виключає відповідальність передбачену статтею 117 КЗпП України. Тому, з огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

22.04.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач виклав свою позицію відносно позиції відповідача. Так, позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосування положення статей 116, 117 КЗпП України.

04.05.2020 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де він серед іншого вказав, що компенсації за невикористану додаткову відпустку не належить до складу грошового забезпечення, а спірні правовідносини, в даному випадку, врегульовані спеціальними нормативно-правовими актами, а тому застосовувати аналогію права (Кодекс законів про працю України) підстав немає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 28.04.2017 року №77 відповідно до п. "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено в запас старшого офіцера бортового вузла зв`язку майора ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року у справі №0240/2353/18-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 року військову частину А1231 зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року по справі № 120/1789/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року військову частину А1231 зобов`язано нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 роки.

На виконання зазначених рішень суду, військовою частиною А1231 перераховані відповідні кошти.

Однак, вважаючи, що у даному випадку з боку відповідача мало місце порушення законних прав та інтересів позивача, в частині своєчасного отримання належних до виплати грошових сум при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України щодо проходження в Україні військової служби, регулюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Положеннями частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовці визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008). Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

В силу приписів пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Слід зазначити, що вказаним Положенням № 1153/2008 не врегульовано порядок відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення військовослужбовця.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

На відміну від зазначеного спеціального законодавства, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) не регулює питання проходження військової служби. Зокрема, стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому, положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.

Разом з тим, відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно з статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

При цьому, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 22 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

При вирішенні цього спору суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною 2 статті 8 КАС України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, норми статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Таким чином на переконання суду відсутні підстави стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Такі висновки суду сформовані в тому числі і з урахуванням правової позиції Верховного Суду, висловленої зокрема у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 807/1502/15 та від 27 червня 2018 року у справі № 810/1543/17. Крім того, такої ж думку притримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїх постановах від 10.12.2019 року по справі № 560/2342/19, від 19.06.2019 року у справі № 120/579/19.

Отже, підсумовуючи викладене суд вважає, що у цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до Військової частини А1231 відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку належних сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Як зазначено у частині 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю. При цьому суд враховує, що відсутність відзиву відповідача на даний позов не можна розцінювати як визнання останнім позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Військова частина А1231 (вул. Степова, 4, масив Баглаї, Гавришівська сільська рада, Вінницька область, код ЄДРПОУ 07941533)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 03.07.2020 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна