Рішення № 90197505, 02.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Київ №826/1094/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю представника позивача Тімохіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу від 04.01.2018,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у перевищенні повноважень та упередженості під час вчинення виконавчих дій, та в порушенні прав та законних інтересів сторони виконавчого провадження позивача неправомірними;

- скасувати постанову відповідача від 04.01.2018 про накладення штрафу.

Підставою позову зазначено не вжиття відповідачем жодних дій, передбачених ст.ст. 18, 32 Закону України "Про виконавче провадження" і п. 6 Інструкції з організації примусо-вого виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, а саме не розгляд заяви позивача від 15.12.2017 про відкладення виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП №55291174 та не надання відповіді на неї.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав наявності у дер-жавного виконавця відповідних повноважень та передбачених ст.ст. 18, 63, 65, 75 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Під час судового засідання представник позивача підтримала позов з наведених підстав.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, що не переш-коджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що на виконанні у Департаменті ДВС перебувало виконавче прова-дження №55291174 про виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/6583/14 від 13.09.2017 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту управління персоналом і організаційно-документального забезпечення Мінсоц-політики з 04.03.2014.

Виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця Департаменту ДВС від 04.12.2017 (а.с. 41, 258), яка отримана позивачем 08.12.2017 вх. №65684/0/1-17, що підтверджується копією супровідного листа державного виконавця від 04.12.2017 №55291174/20.1/10 з відбитком реєстраційного штампу позивача про одержання (а.с. 40)

Позивач звернувся до державного виконавця з листом від 15.12.2017 №24705/2-17/13, в якому повідомив про подання до Вищого адміністративного суду України заяви від 06.09.2017 про винесення додаткового рішення у справі №826/6583/14 та просив на підставі ст.ст. 19, 32 Закону України "Про виконавче провадження" відкласти проведення виконавчих дій до вине-сення Вищим адміністративним судом України додаткового рішення у справі №826/6583/14 (а.с. 42, 43, 251, 252). Заява одержана Міністерством юстиції України 27.12.2017, що вбачається з відбитку реєстраційного штампу на її копії.

04 січня 2018р. державним виконавцем Департаменту ДВС винесено постанову ВП №55291174, якою на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" і за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн., а також вста-новлено новий строк виконання рішення суду - три робочі дні та попереджено про кримі-нальну відповідальність за невиконання рішення суду (а.с. 38, 39, 250).

На час розгляду цієї справи виконавче провадження №55291174 закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з направленням до слідчого управління головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, що підтверджується копіями постанови державного виконавця Департаменту ДВС від 14.02.2018 (а.с. 238) і повідомлення державного виконавця від 14.02.2018 №55291174/20.1/10 (а.с. 242).

Спірні правовідносини виникли у сфері примусового виконання рішень і стосуються правомірності дій і рішення державного виконавця про накладення штрафу.

Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче прова-дження" (далі - Закон №1404) передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 65 Закону №1404 встановлено, що рішення про поновлення на роботі незако-нно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначе-ному статтею 63 цього Закону (ч. 1).

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відпо-відного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 2).

Статтею 63 цього Закону передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`я-заний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протя-гом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).

Статтею 75 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, вико-навець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з досліджених судом доказів і пояснень представника позивача, станом на дату винесення оспорюваної постанови про накладення штрафу позивач не надав держав-ному виконавцю передбачених ч. 2 ст. 65 Закону №1404 доказів виконання рішення суду про поновлення стягувача на раніше займаній посаді з 04.03.2014, а саме відповідного наказу (розпорядження) та запису до трудової книжки стягувача.

Оцінюючи поважність причин невиконання позивачем рішення суду станом на 04.01.2018, суд зважає на таке.

Позивач зазначає про звернення до Вищого адміністративного суду України із заявою від 06.09.2017 №17689/0/2-17/13 про винесення додаткового рішення у справі №826/6583/14, копія якої додана до заяви від 15.12.2017 про відкладення виконавчого провадження (а.с. 44-47, 253-256). Зазначає про те, що 08.10.2016 стягувач досягнув граничного віку перебування на державній службі (65 років), що позбавляє його можливості виконати рішення суду щодо скасування наказу від 28.02.2014 №175к та поновлення стягувача на посаді з 04.03.2014. Також зазначає, що відповідач всупереч ст.ст. 18, 32 Закону №1404 і п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, не розглянув заяву позивача від 15.12.2017 про відкладення виконавчих дій та не надав відповіді на неї.

Відповідач у відзиві зазначає, що вказане повідомлення від 15.12.2017 не є обґрунто-ваною причиною невиконання рішення суду.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1); розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (п. 3).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону №1404 сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити вико-навцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виник-нення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про вста-новлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у т.ч. зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Статтею 32 Закону №1404 визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів (ч. 1), про що виносить постанову (ч. 2).

Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попере-джень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва №826/6583/14 від 13.09.2017 (а.с. 245), постановою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 і змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2015 в частині дати поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді з 22.04.2014 на 04.03.2014.

Як вбачається, Вищим адміністративним судом України не приймалось рішення про поновлення стягувача на раніше займаній посаді, а внесені зміни до постанови суду першої інстанції в частині дати, з якої слід поновити стягувача.

Обставина досягнення стягувачем у жовтні 2016р. граничного віку перебування на дер-жавній службі (65 років) виникла після прийняття судами першої і апеляційної інстанцій рішень по суті справи і жодним чином не ускладнювала і не перешкоджала виконанню борж-ником рішення суду в частині поновлення стягувача на раніше займаній посаді з 04.03.2014, як зазначено у виконавчому документі.

Отже, заява позивача про відкладення виконавчих дій не свідчить про існування поваж-них причин невиконання рішення суду про поновлення стягувача на раніше займаній посаді з 04.03.2014. Сам по собі факт подання боржником заяви про винесення судом додаткового рішення не визначений Законом №1404 як підстава для відкладення виконавчих дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця під-став, передбачених ст. 32 Закону №1404, для відкладення проведення виконавчих дій.

При цьому суд зауважує позивачу, що норма ч. 2 ст. 32 Закону №1404 чітко встановлює винесення державним виконавцем постанови про відкладення проведення виконавчих дій. Стаття 32 цього Закону не передбачає винесення державним виконавцем постанови чи іншого процесуального документу про відмову у відкладенні проведення виконавчих дій, тому їх відсутність не свідчить про те, що державний виконавець не розглядав лист позивача від 15.12.2017, і не доводить порушення державним виконавцем вимог ст.ст. 18, 32 Закону №1404.

Враховуючи ненадання позивачем станом на 04.01.2018 доказів виконання рішення суду про поновлення стягувача на раніше займаній посаді з 04.03.2014, зважаючи на відсут-ність передбачених Законом №1404 підстав для відкладення проведення виконавчих дій, а також поважних причин невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про наявність у державного виконавця передбачених ст.ст. 63, 75 Закону №1404 підстав для накладення на позивача - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.

Рішення про накладення на позивача штрафу прийнято у встановлений Законом №1404 спосіб, а саме шляхом винесення державним виконавцем відповідної постанови, що позивачем не заперечується.

Доводи позивача про перевищення державним виконавцем своїх повноважень є безпід-ставними і спростовуються наведеними судом раніше норами п. 16 ч. 3 ст. 18, ст.ст. 63, 75 Закону №1404.

Отже, оспорювана постанова від 04.01.2018 прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1404, й обґрунтовано, з урахуванням обста-вин, що мають значення для накладення на боржника штрафу.

Доводи позивача про упередженість державного виконавця при накладенні штрафу нічим не підтвердженні й ґрунтуються на припущенні, тому судом не беруться до уваги.

Інших аргументованих доводів і доказів, які б свідчили про порушення оскаржуваними діями і рішенням вимог Закону №1404 й прав позивача, як боржника у виконавчому прова-дженні, останнім не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність у суду підстав для задоволення вимог про визнання протиправними дій держав-ного виконавця і скасування оскаржуваної постанови, оскільки наведені позивачем доводи і надані ним докази таких підстав не доводять. Натомість відзив відповідача спростовує доводи позивача і доводить правомірність накладення на нього штрафу.

З огляду на відмову у задоволенні позову та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем за подання даного позову судовий збір у сумі 1762 грн. відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 134, 139, 241-246, 250, 269, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Міністерству соціальної політики України у задоволенні позову повністю.

Позивач: Міністерство соціальної політики України;

вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567866.

Відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

вул. Городецького, 13, м. Київ, 00101, код ЄДРПОУ 00015622.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 287, 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко