Рішення № 9019734, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/43314.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мила»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтерство та будівництво»

про

За зустрічним

позовомстягнення 49 879, 00 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтерство та будівництво»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мила»

про стягнення 54 000, 00 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П. Представники: Від позивача (за первісним позовом): Ващинець І.І. –представник за довіреністю від 17.08.2009 року; Від відповідача (за зустрічним позовом):Мітченко Т.В. –представник за довіреністю від 21.09.2009 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мила»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтерство та будівництво»про стягнення 26300, 00 грн. –основного боргу та 23 579, 00 грн. –пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у відповідності з укладеним між позивачем та відповідачем договором підряду № 18 від 16.09.2002 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму авансу у розмірі 6000, 00 грн. проте, відповідачем роботи згідно даного договору не виконано. Крім, того між сторонами був укладений договір підряду від 15.12.2006 року, відповідно до умов якого позивач перерахував аванс у сумі 20300, 00 грн.. Однак, відповідач роботи за договором підряду від 15.12.2006 року, також не виконав. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 26300, 00 грн. авансу та нараховану суму пені у розмірі 23579, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2009 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 21.09.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 01.09.2009 року та усно зазначив про те, що роботи за даним договором не виконувались.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.2009 року подав письмовий відзив на позов та усно заперечував проти позовних вимог, однак витребуваних судом доказів не надав.

У судовому засіданні 21.09.2009 року було оголошено перерву до 05.10.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2009 року подав витребувані судом докази та усно зазначив про те, що перерахував аванс в розмірі та строки, передбаченими договорами від 16.09.2002 року та від 15.12.2006 року, однак відповідач своїх обов’язків за даними договорами не виконав. Крім того, позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2009 року подав витребувані ухвалою суду від 01.09.2009 року докази та усно заперечував проти того, що договір від 16.09.2002 року та від 15.12.2006 року пов’язані між собою. Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності, строк якої сплив по договору від 16.09.2002 року.

У судовому засіданні 05.10.2009 року було оголошено перерву до 13.10.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2009 року подав витребувані судом докази та усно зазначив про те, що перерахував аванс в розмірі та строки, передбаченими договорами від 16.09.2002 року та від 15.12.2006 року, однак відповідач своїх обов’язків за даними договорами не виконав. Крім того, позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.2009 року подав витребувані ухвалою суду від 01.09.2009 року докази та усно заперечував проти того, що договір від 16.09.2002 року та від 15.12.2006 року пов’язані між собою. Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності, строк якої сплив по договору від 16.09.2002 року.

У судовому засіданні 05.10.2009 року було оголошено перерву до 13.10.2009 року.

Представник позивача у судове засідання 13.10.2009 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.10.2009 року надав усні пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 26.10.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2009 року підтримав подане 19.10.2009 року через загальний відділ діловодства суду клопотання про доповнення позовних вимог та про оголошення повного тексту рішення. Так, позивач відповідно до зазначеної заяви просить суд визнати розірваними договір підряду № 18 від 16.09.2002 року та договір підряду б/н від 15.12.2006 року, а також стягнути 26300, 00 грн. –основного боргу та 23 579, 00 грн. –пені.

Суд прийняв подану позивачем заяву про доповнення до позовних вимог та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2009 року заявив клопотання про призначення судової будівельної експертизи та про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Заявлені клопотання відповідач обґрунтовує необхідністю встановлення факту незаконності ведення будівельних робіт позивачем. Тоді як, предметом даного позову є неналежне виконання відповідачем умов договорів підряду від 16.09.2002 року та 15.12.2006 року стосовно строків виконання погоджених робіт.

Представник позивача заперечував проти заявлених клопотань відповідача про призначення судової будівельної експертизи та про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»).

Враховуючи вищевикладене, суд відхилив клопотання відповідача про призначення судової будівельної експертизи, оскільки не вбачає підстав для його задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, оскільки відповідачем не доведено, яким чином рішення суду може вплинути на її права та обов’язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 року розгляд справи відкладено до 17.11.2009 року.

28.10.2009 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем була подана зустрічна позовна заява, відповідно до якої останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мила»збитки у сумі 54 000, 00 грн. за договором від 15.12.2006 року, оскільки відповідачем не було надано документації для проведення проектних робіт позивачем, у зв’язку з чим останнім були виконані додаткові роботи з розробки та погодження схеми генерального плану в частині розміщення завершення будівництва та організації рельєфу прилеглої до завершення будівництва території.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обимеженою відповідальністю «Ріелтерство та будівництво»до розгляду з первісним позовом по справі № 27/433, розгляд справи призначено на 17.11.2009 року.

У судовому засіданні 17.11.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач уточнює вимоги у частині розірвання договорів, а саме просить суд розірвати договір підряду № 18 від 16.09.2002 року та договір підряду від 15.12.2006 року.

Судом прийнята заява про уточнення позовних вимог до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Представник позивача заперечував протии зустрічного позову. Зокрема, позивач зазначив про те, що немає жодних доказів виконання та здачі-прийняття робіт, зазначених відповідачем у зустрічній позовній заяві.

У судовому засіданні 17.11.2009 року оголошено про закінчення розгляду спарви по суті та про перерву до 14.12.2009 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

19.10.2009 року через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання доповнення позовних вимог, відповідно до якого просив суд визнати розірваними договір підряду № 18 від 16.09.2002 року та договір підряду б/н від 15.12.2006 року, а також стягнути 26300, 00 грн. –основного боргу та 23 579, 00 грн. –пені.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Стаття 20 ГК України визначає способи захисту суб’єктів своїх прав та законних інтересів. Як вбачається із змісту зазначеної норми, такого способу захисту суб’єктів господарювання як визнання договору розірваним, чинним законодавством України не передбачено.

З огляду на вищевикладене, суд відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви про доповнення до позовних вимог.

16.11.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач уточнює вимоги у частині розірвання договорів, а саме просить суд розірвати договір підряду № 18 від 16.09.2002 року та договір підряду від 15.12.2006 року.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Аналогічна думка Вищого господарського суду України, викладена у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»щодо запитань, чи може бути збільшення розміру позовних вимог, а саме, під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Оскільки, позивачем додано окрему позовну вимогу немайнового характеру, судом відмовлено у задоволенні заяви про уточнення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, первісний позов по справі 27/433, судом розглядається у межах поданих позивачем позовних вимог згідно із позовною заявою № 1-10/0809 від 10.08.2009 року.

16.09.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мила»(надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелтерство та будівництво»(надалі - підрядник) був укладений договір підряду № 18 (далі –договір 1), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати у відповідності з умовами договору передпроектні напрацювання, проектні рішення відносно консервації об’єкта і проект завершення будівництва спорудження ФОК, а замовник зобов’язується прийняти роботу та оплатити її.

Відповідно до п. 2.1 договору 1 підрядник здійснює комплексний проект будівництва споруди ФОК з адміністративно-складськими приміщеннями по вул. сім’ї Сосніних, 3, по двом стадіям: стадія «Проект»та стадія «Робоча документація».

Згідно із п. 5.1 договору 1 замовник виплачує підряднику аванс у розмірі 25% на виконання проектних робіт у розмірі 6000, 00 грн.

16.09.2002 року позивач перерахував на рахунок відповідача суму авансу у розмірі 6000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 144 від 16.09.2002 року наявним в матеріалах справи.

Пунктом 6.1 договору 1 передбачено, що роботи, вказані у п. 2 договору, повинні початися з моменту отримання авансу і закінчитися 16 березня 2004 року.

Згідно із п. 7.1 договору 1 завершення робіт по даному договору оформлюється актом здачі-приймання робіт.

За твердженням позивача, 18.01.2005 року представник відповідача передав позивачеві графік виконання погоджень, експертиз і проектних робіт по проекту, що виконувався відповідачем згідно договору підряду № 18.

14.03.2005 року позивач у своєму листі № 1-14/0305 пред’явив вимогу відповідачеві визначити остаточні строки виготовлення та узгодження проекту. 20.03.2005 року у своїй відповіді відповідач пояснив, що зрив строків проектування за договором підряду № 18 відбувся внаслідок прийняття Київською міською радою нових правил забудови м. Києва та запропонував укласти додаткову угоду з уточненим графіком виконання робіт. Проте, додаткова угода, графік уточнення виконання робіт не були підписаний, роботи не виконані.

Крім того, 15.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мила»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелтерство та будівництво»був укладений договір підряду (надалі –договір 2), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати у відповідності з умовами договору роботи, а замовник зобов’язується прийняту цю роботу та оплатити її.

Відповідно до п. 2.1 договору 2 підрядник здійснює коригування комплексного проекту будівництва спорудження ФОК з адміністративно-складськими приміщеннями по вул.. С. Сосніних, 3 по стадії «Проект»у зв’язку із вимогами замовника.

Згідно із п. 5.1 договору 2 замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 50% на виконання проектних робот у сумі 10150, 00 грн.

15.12.2006 року позивач перерахував на рахунок відповідача плату за договором 2 у розмірі 20300, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 829 від 15.12.2006 року наявним в матеріалах справи.

Пунктом 6.1 договору 2 встановлено, що роботи, вказані у п. 2 договору, повинні початися з моменту отримання авансу і закінчитися не пізніше, ніж через два з половиною місяця.

Згідно із п. 7.1 договору 2 завершення робіт по даному договору оформлюється актом здачі-приймання робіт.

Відповідач у строк встановлений п. 6.1 договору 2 роботи не виконав.

Звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача суму перерахованого авансу за договором № 18 від 16.09.2002 року та договором підряду від 15.12.2006 року.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого авансу за договором підряду № 18 від 16.09.2002 року у розмірі 6000, 00 грн. та суму авансу за договором підряду від 15.12.2006 року у розмірі 20300, 00 грн.

Як було зазначено раніше, згідно із п. 2 ст. 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною 4 ст. 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договором.

Отже, у разі не виконання підрядником або неналежного виконання робіт підрядник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Нормами чинного законодавства України, які застосовуються до договору підряду не передбачено повернення суми передоплати у разі невиконання підрядником умов договору підряду щодо виконання робіт.

Як встановлено судом, позивач не наддав доказів про направлення відповідачу пропозиції розірвати договір підряду № 18 від 16.09.2002 року та договір підряду від 15.12.2006 року.

Таким чином, суд вважає дану вимогу про повернення сплаченого авансу за договором підряду № 18 від 16.09.2002 року та договором підряду від 15.12.2006 року необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права у будь-який час відмовитися від договору підряду № 18 від 16.09.2002 року та договору підряду від 15.12.2006 року у встановленому законом порядку та вимагати відшкодування завданих відповідачем збитків та на підставі ст. 1212 ЦК України просити повернути майно, яке було набуте на підставі, яка відпала.

До того ж, позивач просить стягнути з відповідача пеню за договором підряду № 18 від 16.09.2002 року у сумі 8760, 00 грн. та за договором від 15.12.2006 року у сумі 14819, 00 грн. у зв’язку із несвоєчасним виконанням робіт.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 8.4 договору підряду № 18 від 16.09.2002 року передбачено, що за несвоєчасне виконання робіт згідно п. 6 договору підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка за кожен день прострочення від вартості невиконаних робіт.

Розрахунок пені:

24000, 00 грн. * 0,1% * 365 днів = 8760, 00 грн.

Однак, відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача про стягнення пені за договором підряду № 18 від 16.09.2002 року позовної давності, у зв’язку з пропуском її строку.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 6.1 договору підряду № 18 від 16.09.2002 року роботи згідно даного договору повинні бути закінчені 16 березня 2004 року.

Частина 1 статті 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

14.03.2005 року позивач листом № 1-14/0305 пред’явив вимогу відповідачеві визначити остаточні строки виготовлення та узгодження проекту.

20.03.2005 року у своїй відповіді відповідач пояснив, що зрив строків проектування за договором підряду № 18 відбувся внаслідок прийняття Київською міською радою нових правил забудови м. Києва.

За таких обставин перебіг позовної давності почався з 21.03.2005 року та закінчився 21.03.2008 року.

В своїх запереченнях на заяву відповідача про сплив строку позовної давності, позивач посилається на те, що згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Такою дією, за твердження позивача є укладення між сторонами договору підряду від 15.12.2006 року, оскільки зазначений договір укладався у зв’язку із невиконанням відповідачем робіт по договору № 18 від 16.2009 року.

Проте, суд не може погодитися з даним твердженням позивача, оскільки відповідно до п. 11.2 договору встановлено, що всі зміни та доповнення до договору дійсні тільки у тому випадку, якщо вони зроблені у письмовій формі та підписані замовником та підрядником.

З тексту договору підряду від 15.12.2006 року не вбачається, що сторони уклали його у зв’язку з невиконанням договору підряду № 18 від 16.09.2002 року. Крім того, згідно умов договорів передбачено виконання різних робіт. Так, за договором підряду № 18 від 16.09.2002 року передбачено виконання комплексного проекту будівництва споруди, а за договором підряду від 15.12.2006 року –корегування комплексного проекту.

Згідно частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частина 4 статті 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, як вбачається з позовної заяви, позивачем пропущено строк в межах якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Обґрунтованого клопотання про поновлення строків позовної давності позивачем подано не було, тому суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 8760, 00 грн. за договором підряду № 18 від 16.09.2002 року.

Відповідно до п. 8.4 договору підряду від 15.12.2006 року передбачено, що за несвоєчасне виконання робіт згідно п. 6 договору підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 відсотка за кожен день прострочення від вартості невиконаних робіт.

Як зазначено в п. 6.1 договору підряду від 15.12.2006 року підрядник повинен був виконати роботи у строк двох з половиною місяців від сплати суми авансу.

Як було встановлено судом, позивач здійснив оплату авансу 15.12.2006 року, тому відповідач повинен був виконати роботи у строк до 31.01.2007 року. Враховуючи зазначене сума пені нараховується починаючи з 01.02.2007 року та має здійснюватися, враховуючи ч. 6 ст. 232 ГК України до 31.07.2007 року.

З огляду на зазначене, розмір пені за прострочення виконання робіт за договором підряду від 15.12.2006 року, складає:

20300, 00 грн. * 0,2% * 182 = 7389, 20 грн.

Отже, за перерахунком суду розмір пені за прострочення відповідачем виконання робіт за договором підряду від 15.12.2006 року становить 7389, 20 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Крім того, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, відповідно до якого зазначає, що у відповідності до договору підряду від 15.12.2006 року відповідачем виконані додаткові роботи з розробки та погодження схеми генерального плану в частині розміщення завершення будівництва блоку складскьих приміщень з прилеглим фізкультурно-оздоровчим комплексом та оздоровпунктом на вул. С. Сосніних, 3 у Святошинському районі м. Києва та план організації рельєфу території прилеглої до завершення будівництва блоку складських приміщень з прилеглим фізкультурно-оздоровчим комплексом та оздоровпунктом на вул. С. Сосніних, 3 у Святошинському районі м. Києва.

Вартість додатково виконаних робіт становить 80000, 00 грн. А тому, з урахуванням сплаченої суми авансу заборгованість позивача перед відповідачем становить 54000, 00 грн.

08.09.2009 року листом № 29 відповідач вимагав у позивача оплати виконаних робіт у сумі 54000, 00 грн. Проте, вимога відповідача була залишена без відповіді, вартість робіт не оплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлених допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 7.1 договору підряду від 15.12.2006 року передбачено, що завершення робіт по даному договорі оформлюється актом здачі-приймання робіт.

Відповідно до п. 7.2 договору підряду від 15.12.2006 року протягом 3-х днів, з моменту отримання повідомлення про готовність предмету договору та акту здачі-приймання робіт, замовник повинен прийняти роботи та підписати акт або передати підряднику зауваження.

Як вбачається із матеріалів справи, на вимогу ухвали суду відповідач не надав доказів, які б підтверджували направлення на адресу позивача акту здачі-приймання робіт на суму 80000, 00 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним виконані роботи згідно договору підряду від 15.12.2006 року.

Таким чином, зустрічні вимоги відповідача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 651, 849, 887 ЦК України, ст. 181,193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтерство та будівництво»(01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 2; код ЄДРПОУ 25406186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мила»(08290, Київська обл., м. Гостомель, вул. Леніна, 70 в; код ЄДРПОУ 30942135) пеню у розмірі 7389 (сім тисяч триста вісімдесят дев’ять) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 73 (сімдесят три) грн. 82 коп., та 34 (тридцять чотири) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті первісних позовних вимогах відмовити.          

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 21.12.2009 року