Рішення № 9019725, 04.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/61904.12.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нітеко»про стягнення 205241,60 грн. за участю представників від позивача –Стогова В.С., довіреність №16 від 31.08.2008 р., відповідача –Загародньої Д.М., довіреність без номера від 02.10.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки»звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нітеко»190041,60 грн. грошових коштів сплачених за попереднім договором від 07.02.2008р., та 15200,00 грн. збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу, а загалом 205241,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.10.2009 року.

У судових засіданнях 07.10.2009 року та 25.11.2009 року оголошувались перерви відповідно на 25.11.2009 року та 04.12.2009 року.

У відзиві на позовну заяву поданому в судовому засіданні 07.10.2009 року, відповідач не погоджується із обґрунтованістю вимог позивача та просить суд в позові відмовити.

У судовому засіданні 25.11.2009 року представник позивача надав письмові пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нітеко»(сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки»(сторона-2) укладено попередній договір, за умовами якого сторони беруть на себе зобов’язання в строк, в порядку та на умовах, визначених даним договором, укласти та належним чином оформити договір оренди (основний договір) нежилого приміщення загальною площею 112 (сто дванадцять) кв.м., розташоване на 2 поверсі, секція F 2 будівлі, будівництво якої відбудеться на перетині Столичного Шосе та проспекту Академіка Заболотного.

Даний попередній договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до моменту підписання сторонами основного договору, але не більше одного року з моменту набуття чинності (п.10 попереднього договору).

Відповідно до п.1.2.1 попереднього договору сторони домовились, що основний договір буде укладено протягом двадцяти робочих днів з моменту отримання стороною-1 права власності на будівлю.

Згідно п.4 попереднього договору з метою забезпечення виконання даного договору сторони домовилися, що протягом п’яти банківських днів з дати підписання даного попереднього договору сторона-2 перераховує на поточний рахунок сторони-1 грошові кошти (гарантійний платіж) в сумі 190041,60 грн. в тому числі ПДВ –20% 31673,60 грн., який після укладення основного договору зараховується в якості оплати за основним договором, як авансовий та гарантійний платежі за основним договором.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

На виконання умов попереднього договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 190041,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №44 від 13.02.2008р. на суму 95020,80 грн. та № 56 від 14.02.2008р. на суму 95020,80 грн.

Відповідно до п. 10 попереднього договору 07.02.2009 року строк дії договору від 07.02.2008 року закінчився, проте в передбачений ст. 182 Господарського кодексу України строк основний договір між сторонами про оренду нежилого приміщення загальною площею 112 (сто дванадцять) кв.м., розташоване на 2-му поверсі, секція F 2 будівлі, будівництво якої відбувалося на перетині Столичного Шосе та проспекту Академіка Заболотного не укладено та будинок, в якому знаходиться зазначене нежиле приміщення, не введено в експлуатацію, що не заперечується сторонами в судовому засіданні.

П. 6 попереднього договору передбачено, що у разі не укладення основного договору з вини сторони-1, вона повинна повернути стороні-2 гарантійний платіж за письмовою вимогою сторони-2, без нарахування жодних відсотків за утримання та використання грошових коштів.

14.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом, яким просив повернути кошти у розмірі 190041,60 грн., сплачені за попереднім договором від 07.02.2008р.

Листом №52/29 від 25.05.2009 року відповідач відмовився повертати кошти і запропонував отримати в оренду інші торгівельні площі.

25.05.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом № 13, де просив відповідача повідомити додаткову інформацію щодо можливості укладення договорів на запропоновані відповідачем інші торгівельні площі, який відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за попереднім договором з перерахування на поточний рахунок відповідача грошових коштів (гарантійний платіж), а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з повернення гарантійного платежу у разі не укладення основного договору відповідно до п.6 попереднього договору та має заборгованість перед позивачем у розмірі 190041,60 грн.

Доказів повернення відповідачем гарантійного платежу суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 190041,60 грн. гарантійного платежу є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення витрат на юридичну допомогу, які позивач заявляє як збитки, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об’єктивні умови відповідальності, доведення наявності на яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб’єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов’язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв'язок між цим порушення і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Позивач щодо наявності причинного зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань та збитками позивача обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки», у зв’язку із відсутністю штатного юриста, змушено було звертатися за наданням допомоги до стороннього спеціаліста.

Проте, віднесені до збитків витрати позивача, понесені на правове обслуговування Фізичною особою-підприємцем –Стоговим В.С., суперечить закону, зокрема, ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з порушеним правом цивільним.

Крім того, ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонам відшкодовуються тільки понесені ними витрати на послуги адвоката.

До того ж, витрати на юридичні послуги Фізичної особи-підприємця –Стогова В.С., який не є адвокатом, не відносяться і до складу судових витрат, оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише адвоката, а не будь-якого представника сторони.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 15200,00 грн. у вигляді витрат на юридичну допомогу відсутні, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та зібраними у справі доказами.

Державне мито у сумі 1900,54 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 218,54 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нітеко»(01001, м. Київ, Володимирський узвіз, буд. 4В, код 20074704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, код 33936831) 190 041 (сто дев’яносто тисяч сорок одну) грн. 60 коп. грошових коштів, 1 900 (одну тисячу дев’ятсот) грн. 54 коп. державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна