Рішення № 9019604, 18.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/18918.12.09 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»

До           1. Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

          2. Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія

          «Автомобільні дороги України»

Про           стягнення 3298813,24 грн.

За зустрічним позовом           Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

До                     1. Приватного підприємства «Вальдес»

          2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»

про                     визнання договору недійсним

За позовом третьої особи,                     Приватного підприємства «Вальдес»

яка заявляє самостійні

вимоги на предмет спору

До                               1. Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

2. Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Про                                         стягнення 1629963,64 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача                     Павлишин І.М., Гелла С.В. –предст.,

Від Відповідача-1                    Грачов А.М.–предст.,

Від Відповідача-2                    Іорданов К.І. –предст.,

Від Третьої особи з с/в           Павлишин І.М. –предст.,

Обставини справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідачів та просить стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» 2130963,64 грн. заборгованості за отриманий товар та витрати, пов’язані з доставкою товару, 327962,30 грн. пені, 470533,14 грн. інфляційних втрат, 369354,80 грн. штрафу.          В судовому засіданні, призначеному на 14.05.2009, Позивач уточнив позовні вимоги та просив солідарно стягнути з Відповідачів 2130963,64 грн. заборгованості за отриманий товар та витрати, пов’язані з доставкою товару, 385309,90 грн. пені, 512138,92 грн. інфляційних втрат, 369354,80 грн. штрафу.

          З урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог від 03.06.2009 (вх. № 06-37/18764) Позивач просив стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»1000,00 грн.

          В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі Договору про відступлення права вимоги № 02/4-У від 02.04.2009 та Додаткової угоди від 03.04.2009 до нього, які укладені між Приватним підприємством «Вальдес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору відступила Позивачу заборгованість Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»перед Приватним підприємством «Вальдес»за поставлений та переданий у власність останньому бітум нафтовий дорожній по Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008 в сумі 1000,00 грн.

          Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»проти позову заперечував з огляду на наступне. Відповідач-1 зазначив, що Договір про відступлення права вимоги № 02/4-У від 02.04.2009 був укладений сторонами з порушенням порядку передачі сторонами своїх прав, який передбачений Договором поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, тому такий договір про відступлення права вимоги є недійсним. Крім того, Відповідач-1 наголошував, що Договір поставки № 14/07-08 від 14.07.2008 не містить положень щодо забезпечення виконання зобов’язань у вигляд штрафу, будь-які правочини з цього приводу між сторонами відсутні, а тому вимога Позивача про стягнення штрафу є безпідставною.

          Відповідач-2 надав письмові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що належним відповідачем у даній справі має бути           Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», тому просив визначити неналежним відповідачем Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

          По суті заявленого Відповідачем-2 клопотання суд зазначає що положеннями Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість заміни первісного відповідача належним відповідачем. Оскільки належний відповідач - Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»- був залучений до участі у справі, а виключення неналежного відповідача чинним законодавством не передбачено, заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

          03.06.2009 до загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Приватного підприємства «Вальдес»про стягнення солідарно з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»1629963,64 грн. основного боргу.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі № 32/189 прийнято до розгляду позов Приватного підприємства «Вальдес»як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в межах розгляду справи № 32/189.

          З урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог, поданої Приватним підприємством «Вальдес»до суду 14.07.2009, Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору просила стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на користь Приватного підприємства «Вальдес»1629963,64 грн. заборгованості за отриманий товар та витрати, пов’язані з доставкою товару, 412077,97 грн. інфляційних втрат, 436 717,00 грн. пені та 60021,18 грн. –3% річних.

          Заявлені Приватним підприємством «Вальдес»позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Дочірнім підприємством «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»зобов’язань за Договором поставки № 14/07-08 від 14.07.2008 в частині перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Вальдес»за відвантажений бітум нафтовий дорожній та понесені витрати, пов’язані з доставкою товару. При цьому, Приватне підприємство «Вальдес»зазначило, що з урахуванням укладеного між Позивачем та Третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору Договору про відступлення права вимоги № 02/4-У від 02.04.2009 та Додаткової угоди від 03.04.2009 до нього, станом на 01.06.2009 сума основного боргу Відповідача-1 без врахування штрафних санкцій перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»становить 1000,00 грн., перед Приватним підприємством «Вальдес»- 1629963,64 грн. Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору наголошувала, що всі інші суми по Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, які виникли або виникнуть в подальшому як то пеня, неустойка, штрафи та інші види відповідальності, збитки, завдані неналежним виконанням умов Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, стягуються Приватним підприємством «Вальдес». Оскільки фінансування дорожніх будівельно-монтажних робіт ведеться централізовано через Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», та з огляду на здійснення останнім контролю за господарською діяльністю Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Приватне підприємство «Вальдес»вважає, що Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»є солідарним відповідачем за виконання Дочірнім підприємством «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»зобов’язань за Договором поставки № 14/07-08 від 14.07.2008.

          03.06.2009 Дочірнім підприємством «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Господарського суду міста Києва подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергал»та Приватного підприємства «Вальдес», в якому заявлені вимоги про визнання договору № 02/4-У про відступлення права вимоги, який укладений між Приватним підприємством «Вальдес»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», недійсним.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 зустрічний позов Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергал»та Приватного підприємства «Вальдес»про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 02/4-У від 02.04.2009 прийнято для сумісного розгляду з первісним.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»зазначило, що умовами Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, за яким по спірному договору було відступлено право вимоги, не передбачено право передавати будь-які права та обов’язки за цим договором третій особі без отримання письмової згоди іншої сторони, тобто передача права вимоги, належної Приватному підприємству «Вальдес»за Договором поставки № 14/07-08 від 14.07.2008 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»можлива лише за умови отримання письмової згоди Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Оскільки укладення спірного договору відбулось без отримання відповідної згоди Позивача за зустрічним позовом, такий договір не відповідає вимогам ст.ст. 203, 516 ЦК України та має бути визнаний судом недійсним.

Відповідачі за зустрічним позовом письмових пояснень по суті заявлених зустрічних позовних вимог не надали, повноважні представники останніх в судовому засіданні проти задоволення вимог за зустрічним позовом заперечували з мотивів їх необґрунтованості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          02.04.2009 між Приватним підприємством «Вальдес»(далі –ПП «Вальдес», Третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»(далі - ТОВ «Фірма «Інтергал», Позивач) укладено Договір № 02/4-У про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Третя особа відступила, а Позивач набув право вимоги, належне ПП «Вальдес»згідно з Договором поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, укладеним між ПП «Вальдес»та Дочірнім підприємством «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі –ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Відповідач-1) виключно в частині, визначеній пунктом 1.2 цього Договору.

          Відповідно до Додаткової угоди від 03.04.2009 до Договору № 02/4-У про відступлення права вимоги було внесено зміни до п. 1.2 згаданого Договору, яким сторони визначили, що предметом права вимоги, яка відступається згідно з цим Договором, являється заборгованість Відповідача-1 перед Третьою особою за поставлений та переданий у його власність ПП «Вальдес» бітум нафтовий дорожній 90/130 по основному договору (Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008) в сумі 1000,00 грн. по основному зобов’язанню.

          При цьому умовами пункту 10.3 Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, укладеного між Третьою особою та Відповідачем-1, було передбачено, що жодна із сторін не має права передавати права та обов’язки за цим договором третій особі без отримання письмової згоди іншої сторони.

          Статтями 512, 516 ЦК України визначено підстави та порядок заміни кредитора у зобов’язанні. Так, ч. 3 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом, а за змістом ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тобто в силу чинного законодавства та положень Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008 передача права вимоги, належної ПП «Вальдес»за згаданим договором поставки, до ТОВ «Фірма «Інтергал»можлива лише за умови отримання відповідної письмової згоди ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Доказів отримання Приватним підприємством «Вальдес»від Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»чи то усної, чи то письмової згоди на передачу права вимоги до Відповідача-1, яке належне ПП «Вальдес»за Договором поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, до суду не надано.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

До загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, статтею 203 ЦК України віднесені:

1.          Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.           Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.          Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.           Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.           Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.           Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Договір № 02/4-У про відступлення права вимоги від 02.04.2009, укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 516 ЦК України, а тому вимоги ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»за зустрічним позовом визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, Договір № 02/4-У про відступлення права вимоги від 02.04.2009 є таким, що не породжує жодних прав та обов’язків для його сторін, при цьому Додаткова угода № 1 від 03.04.2009 до Договору № 02-3В/9 про відступлення права вимоги від 02.04.2009 також не створює жодних наслідків для її сторін, оскільки по своїй суті вносить зміни до недійсного договору.

          З урахуванням викладеного та з огляду те, що Договір № 02/4-У про відступлення права вимоги від 02.04.2009 є недійсним, суд визнає, що підстави для стягнення грошових коштів в розмірі 1000,00 грн. з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»за договором, який визнано недійсним, відсутні, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

          14.07.2008 між ПП «Вальдес»та ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»укладено Договір поставки № 14/07-08 (далі –Договір поставки), відповідно до умов якого Третя особа зобов’язалась поставити і передати у власність Відповідача-1 бітум БНД 90/130 в кількості 7 666 тон та паливо пічне нафтове в кількості 1195 тон (далі –Товар), а Відповідач-1 зобов’язався прийняти цей Товар та здійснити його оплату відповідно до умов цього Договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобов’язання, що виникають між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

За своєю правовою природою укладений між Третьою особою та Відповідачем-1 договір № 14/07-08 від 14.07.2008 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Ціна однієї одиниці Товару з урахуванням ПДВ на умовах поставки Відповідачу складає за бітум БНД 90/130 –3850,00 грн., за паливо пічне нафтове –7200,00 грн. (п. 1.1 Договору поставки).

          Відповідно до п. 9.1 Договору поставки останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором.

          Пунктом 1.3 Договору поставки Відповідач-1 зобов’язаний сплатити Третій особі транспортні витрати за поставку Товару на підставі залізничних накладних.

          Згідно з п. 2.4 Договору загальна сума цього Договору складає 38118100,00 грн.

          21.07.2008 між Третьою особою та Відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, відповідно до умов якої ПП «Вальдес»продає у власність, а ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»приймає партію Товару –бітум БНД 90/130 в кількості 240 тон за ціною 4100,00 грн. за тону з ПДВ на загальну вартість 984000,00 грн. з ПДВ.

          Пунктом 2 вказаної угоди сторонами обумовлено, що Відповідач-1 оплачує Товар на підставі рахунку-фактури протягом 90 календарних днів з дня отримання Товару від Третьої особи.

          Так, 28.07.2008 та 30.07.2008 Третьою особою передано у власність Відповідача-1 Товару на загальну суму 1184638,21 грн. з ПВД, у зв’язку з чим Відповідач-1, крім того, зобов’язаний сплатити транспортні витрати (відшкодувати залізничний тариф) в розмірі 24936,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 28/07-1 від 28.07.2008, № 30/07-1 від 30.07.2008.

          11.08.2008 між ПП «Вальдес»та ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, якою сторони обумовили поставку партії товару –бітуму БНД 90/130 загальною кількістю 1000 тон за ціною 4850,00 грн., загальною вартістю 4850000,00 грн. з ПДВ.

          На виконання викладених умов Відповідач-1 отримав у власність товар на загальну суму 4471389,38 грн. з урахуванням понесених Третьою особою транспортних витрат. Про отримання Відповідачем-1 Товару та про понесені Третьою особою витрати (відшкодування залізничного транспорту) свідчать видаткові накладні № 13/08-3 від 13.08.2008, № 14/08-2 від 14.08.2008, № 15/08-1 від 15.08.2008, № 16/08-1 від 16.08.2008, № 16/08-2 від 16.08.2008, № 21/08-2 від 21.08.2008, № 24/08-1 від 24.08.2008, № 24/08-2 від 24.08.2008.

          Таким чином, Третьою особою було передано Відповідачу-1 Товару та понесено витрат на поставку Товару на загальну суму 5680963,64 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.10.2008.

          Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 11.08.2008 до Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008 сторони обумовили, що Відповідач-1 оплачує Товар на підставі рахунку-фактури протягом 90 календарних днів з дня отримання Товару від Третьої особи.

          З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем-1 було здійснено часткову оплату Товару та понесених витрат на його доставку, а саме: 01.10.2008 –400000,00 грн., 29.12.2008 –1000000,00 грн., 30.12.2008 –100000,00 грн., 250000,00 грн. та 1000000,00 грн., 24.02.2009 –800000,00 грн., 14.05.2009 –500000,00 грн.

          В судовому засіданні, призначеному на 18.12.2009 представником ПП «Вальдес»зазначено, що Відповідачем-1 частково виконано зобов’язання шляхом перерахування 01.07.2009 на рахунок ПП «Вальдес»200000,00 грн.

          Оплата отриманого Товару та понесених витрат на доставку Товару не здійснена Відповідачем-1 в повному обсязі, зокрема станом на час розгляду справи сума основного боргу Відповідача-1 перед Третьою особою складає 1430963,64 грн.

          Доказів повної оплати Товару та понесених витрат на його доставку, Відповідачем-1 до матеріалів справи не надано.

          Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки після залучення Приватного підприємства «Вальдес»до участі у справі третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору Відповідачем-1 частково погашена заборгованість перед Третьою особою, то за таких обставин провадження у справі в цій частині підлягає припиненню згідно з п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          На підставі викладеного та враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого Товару, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1430963,64 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 згаданого Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 6.2 Договору поставки у випадку затримки оплати Товару, згідно з п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, Відповідач-1 сплачує Третій особі пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого Товару за кожен день затримки.

Пунктом 4.1 Договору поставки обумовлено, що Відповідач-1 здійснює оплату за Товар на рахунок Третьої особи на умовах відстрочки платежу до 120 календарних днів з моменту поставки Товару.

Однак, суд зазначає, що поставка Товару здійснювалась Третьою особою на підставі Додаткових угод до Договору поставки № 1 від 21.07.2008 та № 2 від 11.08.2008, які є невід’ємними частинами Договору поставки № 14/07-08 від 14.07.2008, згідно з умовами яких визначено зобов’язання Відповідача-1 щодо оплати поставленого Товару протягом 90 календарних днів з дня отримання Товару від Третьої особи.

За розрахунком суду стягненню з Відповідача-1 на користь Третьої особи підлягає сума пені в розмірі 381314,52 грн., визначена з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з постановою НБУ від 21.04.2008 № 107 та Листом НБУ від 16.02.2009 № 14-011/778-2395 в розмірі 12% на період з 30.04.2008 та розрахована судом за шість місяців як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, судом було враховано, що п. 6.2 Договору поставки передбачено нарахування пені від суми неоплаченого Товару, на витрати, пов’язані з доставкою Товару, нарахування пені Договором поставки не передбачено.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та наявність у Відповідача-1 перед Третьою особою заборгованості за поставлений Товар та витрати, пов’язані з доставкою товару, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ПП «Вальдес»про стягнення з ДП «Сумський облавтодор ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»412077,97 грн. інфляційних втрат та 60021,18 грн. - 3% річних.

Стосовно вимог ПП «Вальдес»про солідарне стягнення заборгованості та штрафних санкцій з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Умовами Договору поставки не передбачено солідарної відповідальності Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»за невиконання або неналежне виконання Відповідачем-1 своїх зобов’язань.

Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»є окремою юридичною особою, що самостійно здійснює господарську діяльність у межах, визначених Статутом та законодавством, та у відповідності з останнім несе відповідальність за невиконання власних зобов’язань.

Згідно з п. 3.5 статті 3 Статуту Відповідача-1 ДП «Сумський облавтодор ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»несе відповідальність за своїми зобов’язаннями згідно з чинним законодавством. Відповідач-1 не відповідає за зобов’язаннями Відповідача-2, так само як і Відповідач-2 не відповідає за зобов’язаннями Відповідача-1.

Відповідач-1 має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або третейському суді (п. 3.6 статті 3 Статуту Відповідача-1).

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

З огляду на викладене, Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», хоча воно і є засновником Відповідача-1, однак воно не відповідає за зобов’язаннями останнього, крім випадків, якщо банкрутство Відповідача-1 викликане неправомірними діями Відповідача-2, як то передбачено змістом 3.5 статті 3 Статуту Відповідача-1.

Таким чином, суд вирішив у позовних вимогах ПП «Вальдес»до Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»відмовити.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення суд відшкодовує витрати, пов’язані зі сплатою державного мита, та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

У зв’язку з тим, що основний борг в розмірі 200000,00 грн. погашений Відповідачем-1 після звернення ПП «Вальдес»з позовною заявою, то державне мито в цій частині та пропорційно судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Позов Приватного підприємства «Вальдес»задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код 31931024) на користь Приватного підприємства «Вальдес»(39623, м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, 138, код 34987468) 1430963,64 грн. основного боргу, 381314,52 грн. пені, 412077,97 грн. інфляційних втрат, 60021,18 грн. - 3% річних, 24833,77 грн. державного мита, 305,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі № 32/189 в частині стягнення з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код 31931024) 199000,00 грн. заборгованості припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

У позові Приватного підприємства «Вальдес» до Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»відмовити повністю.

В іншій частині позову Приватного підприємства «Вальдес»відмовити.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір № 02/4-У про відступлення права вимоги від 02.04.2009, укладений між Приватним підприємством «Вальдес»(39623, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, 138, код 34987468) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»(79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98, код 31215780).

Стягнути з Приватного підприємства «Вальдес»(39623, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, 138, код 34987468) на користь Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код 31931024) 42,50 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»(79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98, код 31215780) на користь Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код 31931024) 42,50 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун