Рішення № 9019522, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/63107.12.09 За позовом           Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

До           Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог по предмету спору, на стороні відповідача:

1)          Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

2)          Дніпровська районна в місті Києві рада

3)          Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

Про                     стягнення 63 852,25 грн.

                                                                                          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача: Радзівіло Т.О., дов. № Д07/2009/07/10-3 від 10.07.2009 р.

Від відповідача: Коворотня Т.Ю., дов. № 99 від 30.10.2009 р.

Від третіх осіб: 1) Чорний В.О., дов. № 1-19/24-246215 від 22.12.2008 р.

                    2) не з’явився

                    3) не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської у м. Києві ради про стягнення 57058, 25 грн. основного боргу, 5677, 69 грн. інфляційних нарахувань та 1116, 31 грн. річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 351012 від 10.01.1991 р. щодо постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 04.09.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/631 та призначено її розгляд на 30.09.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2009 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду документи на виконання вимог ухвали від 04.09.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 30.09.2009 р., у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, розгляд справи був відкладений до 26.10.2009 р.

У судовому засіданні 26.10.2009 р. представник відповідача заявив клопотання про залучення співвідповідачами у даній справі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, Дніпровської районної у місті Києві ради та її виконавчого органу (Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію). В обґрунтування заявленого клопотання пояснив суду, що 25.06.2009 р. Дніпровська районна у місті Києві рада в особі свого виконавчого органу видала розпорядження № 305, за яким до 01.09.2009 р. повинна пройти реорганізація двох комунальних підприємств, що обслуговують комунальне майно в Дніпровському районі міста Києва –відповідача та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва. Згідно з пунктом 2 цього розпорядження, підприємства мають діяти на підставі нових статутів і повинні провести повну реорганізацію своєї діяльності. Пунктом 3.3. цього розпорядження передбачено передання існуючих матеріальних цінностей (грошей на рахунках, нерухомого майна, технічного та офісного обладнання) з балансу відповідача на баланс Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва.

При цьому відповідачем не було подано письмового відзиву на позов, а також доказів реєстрації нових статутів зазначених комунальних підприємств та доказів передачі з балансу відповідача на баланс КП по утриманню житлового господарства матеріальних цінностей.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні 26.10.2009 р. було оголошено перерву до 02.11.2009 р., зобов’язано відповідача надати: письмовий відзив на позовну заяву, докази створення та реєстрації КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та докази передачі з балансу відповідача на баланс КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва зобов’язань перед позивачем.

У судове засідання 02.11.2009 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив, в якому просив залучити до участі у даній справі співвідповідачами Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, Дніпровську районну у місті Києві раду і її виконавчий орган (Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію), а також просив дозволити відповідачу укласти з позивачем мирову угоду і на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про залучення співвідповідачів, суд у даному судовому засіданні не знайшов підстав для його задоволення, оскільки відповідач не надав доказів створення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, не зазначив його місцезнаходження, а навпаки, повідомив, що на даний час статут зазначеного підприємства не зареєстрований. Що стосується залучення Дніпровської районної у місті Києві ради і її виконавчого органу (Дніпровської районної у місті Києві державну адміністрацію), то суд клопотання в цій частині відхиляє, оскільки на них не було покладено зобов’язань перед позивачем за договором № 351012 від 10.01.1991 р.

Незважаючи на те, що відповідача було зобов’язано надати суду докази у підтвердження наведених ним обставин щодо передачі ним Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва зобов’язань перед позивачем, проте відповідач у судовому засіданні 02.11.2009 р. вимог суду належним чином не виконав, не надав доказів створення та реєстрації КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та доказів передачі з балансу відповідача на баланс КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва зобов’язань перед позивачем.

Ухвалою суду від 02.11.2009 р. розгляд справи був відкладений до 11.11.2009 р., відповідача повторно зобов’язано надати суду витребувані документи.

У судовому засіданні 02.11.2009 р. представник відповідача надав суду копії розпоряджень Дніпровської районної у місті Києві ради від21.07.2008 р. № 6801 та від 18.11.2008 р. № 1032-Р, незасвідчені копії чотирьох актів прийняття-передачі основних засобів від 01.09.2009 р., у відповідності до яких основні засоби КП “Дирекція з управління та обслуговування по УЖГ Дніпровського району м. Києва” були передані Дніпровській районній у м. Києві раді, копію довідки з ЄДРПОУ № 83, у відповідності до якої Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва створено 17.12.1992 р., а дата останньої реєстраційної дії 24.01.2008 р.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спір у даній справі може зачіпати права та обов’язки Дніпровської районної у м. Києві ради, Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 11.11.2009 р. розгляд справи було відкладено до 25.11.2009 р. та залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, Дніпровську районну в місті Києві раду та Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, зобов’язано третіх осіб надати суду письмові пояснення щодо особи, яка зобов’язана розрахуватись за електричну енергію, спожиту за заявлений до стягнення період, та надати належні докази в обґрунтування своїх пояснень, а також повторно зобов’язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії доказів передачі з балансу відповідача на баланс КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва зобов’язань перед позивачем за договором № 351012.

Судове засідання 25.11.2009 р. не відбулося з технічних причин, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 27.11.2009 р.

У судове засідання 27.11.2009 р. представники третіх сторін не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвали суду від 11.11.2009 р. не виконали.

Представник позивача проти розгляду справи без участі представників третіх осіб заперечень не навів.

Представник відповідача заперечив проти розгляду справи без представників третіх осіб, а також надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2009 р.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі, приймаючи до уваги нез’явлення представників третіх сторін у призначене судове засідання та невиконання ними вимог ухвали від 11.11.2009 р., що перешкоджає розгляду справи у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд справи до 07.12.2009 р.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на вирішенні даного спору.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, через службу діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання, в якому просив розглядати справи без його участі та визнав позов повністю.

Представник Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання з’явився, проте письмових пояснень по суті спору суду не надав.

Представники третіх осіб - Дніпровської районної в місті Києві ради та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва у судове засідання в черговий раз не з’явилися, письмових пояснень по суті спору суду не надали.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(електропостачальна організація) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району, правонаступником якого за даним договором є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»(споживач) був укладений договір №351012 від 10.01.1991 р. про користування електричною енергією, відповідно до умов якого електропостачальна компанія зобов’язується відпускати електричну енергію, а споживач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії, та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід’ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.1. договору №351012 від 10.01.1991 р., позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами, визначеними договором, а відповідач, згідно з п. 4.1. даного договору, зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов і термінів оплати.

У відповідності до пункту 1 додатку 13а до договору №351012 від 10.01.1991 р., щомісячно 20-21 числа, згідно з додатком № 4 до договору на користування електроенергією направляється представник абонента в МВРЕ-6 РКМ для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та одержання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для оплати використаної електроенергії в наступному періоді та інших платіжних документів (надбавка за компенсацію реактивної енергії, плата за перевищення договірних величин електричної енергії та потужності і т.ін.).

При цьому сума оплати за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передоплатою.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором №351012 від 10.01.1991 р. За період з 01.07.2008 р. до 01.09.2009 р. відповідачем було спожито електричної енергії на суму 282088, 22 грн., що підтверджується наданими суду звітами відповідача, а сплачено лише 237796, 39 грн.

Таким чином, борг Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради за спожиту електроенергію становить 44291, 83 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів від відповідача за споживання електричної енергії.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 44291, 83 грн. боргу за спожиту електричну енергію, 5460, 37 грн. інфляційної складової боргу та 1698, 19 грн. 3% річних за порушення виконання грошового зобов’язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що за період з 01.07.2008 р. до 01.09.2009 р. відповідачем було спожито електричної енергії на суму 282088, 22 грн., а сплачено лише 237796, 39 грн. Зобов’язання щодо оплати товару на решту суми –44291, 83 грн. відповідач належним чином не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 44291, 83 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради суми основного боргу у розмірі 44291, 83 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в заяві про уточнення позовних вимог від 26.10.2009 р. просить суд також стягнути з відповідача 5460, 37 грн. інфляційної складової боргу та 1698, 19 грн. 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором №351012.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, який був перевірений судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5460, 37 грн. інфляційної складової боргу та 1698, 19 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в редакції заяви про уточнення позовних вимог підлягає задоволенню.

Твердження відповідача про те, що за договором №351012 від 10.01.1991 р. перед позивачем мають відповідати Дніпровська районна в місті Києві рада, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація та Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва суд визнає необґрунтованим, оскільки належних доказів у його підтвердження відповідачем не надано.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради (вул. Челябінська, 9-Г, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 35207972) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. І. Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) 44291 (сорок чотири тисячі двісті дев’яносто одну) грн. 83 коп. боргу за спожиту електричну енергію, 5460 (п’ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 37 коп. інфляційної складової боргу, 1698 (одна тисяча шістсот дев’яносто вісім) грн. 19 коп. 3% річних, 514 (п’ятсот чотирнадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.