Рішення № 9019496, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/343-6/97-32/529 21.12.09

За позовом ОСОБА_1

До 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-

впроваджувальна фірма "Сапсан"

Третя особа Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація

Про визнання недійсними рішень загальних зборів

Суддя Хрипун О.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_6 предст.

Від відповідача 1. ОСОБА_7 предст.

2-4 не зявились

Від третьої особи не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 у жовтні 2001 року звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" (далі Товариства) від 15.01.1999 про ліквідацію Товариства, а також визнання недійсним скасування 17.05.1999 реєстрації Товариства, що здійснена Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва.

Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював предмет позову. Остаточна редакція позовних вимог позивачем сформована наступним чином:

визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 02.02.1998 про виключення позивача зі складу учасників Товариства, про прийняття звіту генерального директора про фінансово-господарську діяльність за 1997 рік та вихід зі складу учасників ОСОБА_8 та ОСОБА_4;

визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 15.01.1999 про ліквідацію Товариства, про призначення ліквідаційної комісії, звільнення з посади директора Товариства та підготовку документів до скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог Закону України "Про господарські товариства", у звязку з чим підлягають визнанню недійсними. Зокрема, за твердженням позивача, його, як учасника Товариства, не було повідомлено про проведення зборів, і збори були проведені без його участі, у звязку з чим є неправомочними внаслідок відсутності кворуму, оскільки позивачу належить 50 відсотків голосів.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.09.2006, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30.11.2006, в позові відмовлено повністю.

За результатами перегляду в касаційному порядку за касаційною скаргою позивача вищевказаних судових рішень постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2007 рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11.09.2006 та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 30.11.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд стало неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, відповідно до постанови Вищого господарського суду України, судами не зясовано:

які документи свідчать про перерозподіл між засновниками товариства часток та їх переуступку у складі статутного фонду Товариства, які документи свідчать про здійснену позивачем оплату за придбання часток;

наявність державної реєстрації (перереєстрації) органами державної реєстрації установчих документів Товариства з внесеними до них змінами, та які саме установчі документи Товариства були зареєстровані органами державної реєстрації з моменту створення Товариства до моменту припинення його господарської діяльності;

наявність документів, які передували укладенню установчого договору від 07.09.1995, відсутність оцінки цих документам та укладеного на їх підставі установчого договору;

умови та підстави відступлення ОСОБА_3 частини належних їм часток у статутному фонді Товариства ОСОБА_1, за умови, що розмір статутного фонду не змінювався;

чи був позивач належним чином повідомлений у встановлений строк про час і місце проведення загальних зборів Товариства та їх порядок денний.

Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, що судами не надано правової оцінки суперечностям між протоколом від 30.10.1995, яким були введені до складу засновників товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_4, та установчим договором Товариства від 07.09.1995, а також не надано правової оцінки даним, що містяться на титульному аркуші статуту Товариства, підписаному ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_1, підписи яких посвідчені державним нотаріусом 12.08.1994, та статуту, підписаному учасниками, підписи яких посвідчені 07.09.1995 державним нотаріусом 07.09.1995, на титульній сторінці якого теж зазначено "1994 рік".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2007 провадження у справі було припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2006 скасовано і матеріали справи повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.

Під час нового розгляду позивач позовні вимог підтримав у повному обсязі з тих же підстав. Додатково позивач зазначив, що відступлення ОСОБА_3 частини належних їм часток у статутному фонді ОСОБА_1 здійснювалось на платній основі шляхом сплати готівки. Оскільки розмір статутного фонду при цьому не змінювався, внесення додаткових коштів до статутного фонду зі сторони позивача не вимагалось. Положення установчого договору від 07.09.1995, якими передбачено, що кожний з учасників вносить 30% свого внеску, а решта частина коштів повинна бути внесена учасником не пізніше 12 місяців після реєстрації Товариства, на думку позивача, не повинні прийматись до уваги, оскільки реєстрація Товариства відбулась 03.06.1993, обов'язок по формуванню статного фонду покладено на засновників Товариства, якими є ОСОБА_2 і ОСОБА_3, і, в разі несформування статутного фонду, в силу ч. 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", відступлення частки позивачеві стало б неможливим. Також позивач не визнав факту повідомлення його про проведення зборів та послався на недійсність державної реєстрації змін до установчих документів про виключення його зі складу учасників.

Відповідач-1 позовні вимоги відхилив повністю. Відповідач-1 зазначає, що позивач був письмово повідомлений про проведення зборів, і, оскільки при голосуванні щодо виключення учасника останній участь у голосуванні, відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", не приймає, відсутність позивача не свідчить про нелегітимність зборів. Також відповідач-1 не погодився з доводами щодо необхідності здійснення державної реєстрації змін до установчих документів про виключення позивача зі складу учасників.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2009 позов задоволено повністю.

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.08.2009 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 04.02.2009, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2008, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що судами не залучено до участі у справі як відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", враховуючи, що предметом позову є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників вищого органу товариства. Крім того, Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.08.2009 звернуто увагу на питання застосування позовної давності згідно з вимогами ст.ст. 71 75 ЦК УРСР.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 справа прийнята до нового розгляду під № 25/343-6/97-32/529.

Під час нового розгляду позивач свої вимоги повністю підтримав, вказавши, що про порушення своїх прав у звязку із прийняттям спірних рішень він дізнався у серпні 2001 року при ознайомленні з матеріалами, витребуваними прокуратурою Дніпровського району м. Києва з Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації. Вимога про визнання недійсними рішення загальних зборів від 02.02.1998 була заявлена 31 січня 2003 року, тобто в межах строків позовної давності.

Представником відповідача-1 заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з ліквідацією відповідача у справі ТОВ "КВВФ "Сапсан" рішенням Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва від 17.05.1999.

Інші відповідачі та їхні представники у судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Справа розглядається в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" відповідно до свідоцтва № 1233, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією, було зареєстровано 03.06.1993 (державний реєстраційний номер 0093-1336 ЛТД).

На час реєстрації Товариства його засновниками виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Статутний фонд Товариства було створено у розмірі 37500000 крб. з вкладом кожного учасника 50%. Даний факт жодним з учасників процесу не оспорюється.

12.08.1994 державним нотаріусом було посвідчено підписи учасників на новій редакції статуту Товариства, відповідно до якої склад учасників змінився шляхом включення ОСОБА_1 Частка учасників у статутному фонді Товариства була розподілена наступним чином: ОСОБА_2 належить 50%, ОСОБА_3 30%, ОСОБА_1 20%. Даний факт, як і попередній, також сторонами у справі не оспорюється.

Державна реєстрація зміненої нової редакції статуту, відповідно до листа Товариства (т. 1 а.с. 142), відбулась 21.09.1994 за № 21482012.

Оскільки розмір статутного фонду не було змінено (37500000 крб.), зміна розміру часток мала місце внаслідок придбання частки ОСОБА_1 у ОСОБА_3, яке, за твердженням позивача, здійснювалось шляхом розрахунку готівковими коштами без оформлення документів про платіж. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми угоди про відступлення частки в статутному фонді, укладеної між громадянами, чинне на той законодавством України не пов'язувало з її недійсністю (ст. 46 ЦК УРСР).

Зокрема, підстави та умови відступлення частини частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю станом у 1994 році регулювались ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою інших учасників уступити свою частку (її частину) одному або декільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Внаслідок передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до нього всіх прав і обовязків, що належать учаснику, який уступив її повністю або частково (ч. 3 ст. 53 Закону України " Про господарські товариства").

Таким чином, в даному випадку мало місце відступлення ОСОБА_3 частини частки у розмірі 20% у статутному фонді Товариства ОСОБА_1, внаслідок чого останній набув прав і обовязків учасника Товариства з вкладом 20%.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", згідно з якими передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, що її уступає, вклад ОСОБА_3 у статутному фонді Товариства у розмірі 50% було повністю сформовано, що свідчить про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 положень статуту, які передбачають строки формування статного фонду та внесення учасниками повного свого вкладу до нього.

Чергова зміна складу учасників Товариства відбулась у 1995 році.

Зокрема, відповідно до статуту Товариства в редакції від 12.08.1994 до виключної компетенції зборів учасників належить прийом учасника в Товариства.

30.10.1995 відбулись збори засновників (учасників), на яких було прийнято рішення про введення до складу засновників Товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_4, а також затвердження установчого договору та статуту в новій редакції.

07.09.1995 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 підписали "Установчий договір про діяльність товариства з обмеженою діяльністю комерційно виробничо-впроваджувальної фірма "Сапсан".

Як зазначено в даному договорі, вищевказані фізичні особи вирішили заснувати товариство з обмеженою відповідальністю комерційно виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" зі статутним фондом 37500000 крб., частка кожного з учасників є наступною:

ОСОБА_1 - 18750000 крб., що становить 50%;

ОСОБА_3 7500000 крб., що становить 20%;

ОСОБА_9 1875000 крб., що становить 5%;

ОСОБА_8 4687500 крб., що становить 12,5 %;

ОСОБА_4 4687500 крб., що становить 12,5 %.

Статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", в редакції станом на 1995 рік, установчий договір було віднесено до установчих документів товариства, на підставі якого створюється та діє товариство з обмеженою діяльністю.

Виходячи з Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 № 276, установчий договір це рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, основною метою установчого договору є врегулювання між засновниками (учасниками) товариства засад його створення та діяльності.

Проте, враховуючи ту обставину, що станом на 07.09.1995 товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" існувало як юридична особа, метою укладення договору від 07.09.1995 було не регулювання засад створення Товариства, а те, що він фактично був спрямований на зміну складу учасників та їх розміру частки у статутному фонді без зміни самого розміру статутного фонду.

Цього ж дня (07.09.1995) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 підписали у присутності державного нотаріуса нову редакцію статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан". У статуті зазначено, що статутний фонд Товариства становить 37500000 крб., внески до якого учасники вносять в розмірах та порядку, що передбачені договором про заснування та діяльність Товариства.

Згідно із новою редакцією статуту Товариства, підписаної 07.09.1995, розмір частки учасників у статутному фонді визначається новою редакцією установчого договору від 07.09.1995, яка, як зазначено вище, регулює зміну складу учасників та їх розміру частки у статутному фонді без зміни самого розміру статутного фонду.

Оскільки склад учасників товариства є відомостями, які повинні містити установчі документи (ст. 4 Закону України "Про господарські товариства"), вказані дії учасників по викладенню нової редакції статуту та установчого договору Товариства кореспондуються з вимогами законодавства. Крім того, п. 18 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 № 276 (далі Положення), було передбачено, що внесення змін (доповнень) до установчих документів оформляється окремими додатками до них або шляхом їх викладення у новій редакції з додержанням вимог, визначених пунктами 4-6 цього Положення.

Зміни щодо складу учасників не потребували перереєстрації субєктів підприємницької діяльності (п. 16 Положення), однак, в силу п. 20 Положення, тягнули за собою необхідність внесення змін (доповнень) до реєстраційної картки.

Відповідна заява від Товариства надійшла до Дніпровської районної ради м. Києва 02.11.1995.

Таким чином, оскільки, відповідно до чинного у 1995 році законодавства України, змінені установчі документи з реєстраційною карткою підлягали обовязковій подачі до органу реєстрації, саме даний момент є моментом внесення змін до установчих документів.

З огляду на викладене, зазначення на титульній сторінці статуту, підписаного 07.09.1995 у присутності державного нотаріуса, року "1994" не впливає на моментом внесення змін до установчих документів.

Про внесення змін до установчих документів також свідчить наданий позивачем лист Головного управління статистики у м. Києві від 01.02.2008, відповідно до якого згідно з обліковою карткою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 значились засновниками Товариства.

Крім того, надана Головним управлінням статистики у м. Києві на запит суду облікова картка Товариства, яка була заповнена 09.04.1997 головним бухгалтером ОСОБА_10, також свідчить про перебування у складі засновників Товариства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 Зазначення у даній картці розміру внеску позивача до статутного фонду як 18,75 грн. та ОСОБА_2 як 7,5 грн. суд вважає технічною помилкою при переведенні карбованців у введену з 02.09.1996 року в обіг на підставі Указу Президента України від 25.08.1996 № 762/96 "Про грошову реформу в Україні" валюту України гривню, оскільки в такому випадку, змінюється не тільки розмір частки позивача та відповідача-1, а й розмір статутного фонду Товариства. У той же час, жодного рішення щодо зміни розміру частки останніх та розміру статного фонду Товариства не приймалось. Отже, вірним є запис 187,5 грн. і 75 грн., що, при сумуванні часток, відповідає розміру статутного фонду 375 грн.

Таким чином, з листопада 1995 року, внаслідок відступлення часток ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на користь іншого учасника ОСОБА_1, а також третіх осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_4, відбулась як зміна складу учасників Товариства, так і зміна розміру вкладу учасників у статутному фонді Товариства без зміни розміру самого статутного фонду, внаслідок чого позивач набув прав і обовязків учасника Товариства з вкладом 50%.

Оскільки передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, що її уступає (ч. 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства"), суд виходить з того, що вклад ОСОБА_2 у статутному фонді Товариства у розмірі 50% було повністю сформовано, що свідчить про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 положень статуту, які передбачають строки формування статного фонду та внесення учасниками повного свого вкладу до нього.

Інші документи про перерозподіл між засновниками Товариства часток та їх переуступку у складі статутного фонду Товариства, документи про здійснену позивачем оплату за придбання часток, документи, які передували укладенню установчого договору від 07.09.1995, між учасниками Товариства не укладались.

02.02.1998 відбулись загальні збори учасників Товариства, на яких були прийняті рішення:

- прийняти звіт про фінансово-господарську діяльність за 1997 рік до відома і затвердити його;

- за невнесення фінансового вкладу до статутного фонду, дії, спрямовані на заподіяння шкоди товариству і підрив ділової репутації, небажання безпосередньо приймати участь у діяльності, фактичному приведенню до неможливості досягнення цілі Товариства, тобто порушення п. 6.2 статуту та п. 16 установчої угоди виключити з числа засновників ОСОБА_1;

- затвердити вихід з учасників Товариства ОСОБА_8 відповідно до поданої заяви;

- затвердити вихід з учасників Товариства ОСОБА_11 відповідно до поданої заяви.

Згідно з протоколом, складеним за результатами зборів учасників, на зборах були присутні наступні учасники Товариства: ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 Як зазначено вище, вказані учасники у сукупності володіли 50% статутного фонду Товариства, тобто їм належало 50% голосів.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про господарські товариства" у редакції, чинній станом на 02.02.1998, передбачено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більше ніж 60 відсотків голосів.

Відсутність на зборах учасників, яким належить більше ніж 60 відсотків голосів, свідчить про відсутність повноважень у зборів учасників на розгляду будь-яких питань та прийняття будь-яких рішень.

За таких обставин, оскільки присутнім на зборах 02.02.1998 учасникам належало тільки 50% голосів, збори є неповноважними, а їхні рішення суперечать вимогам ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства", що свідчить про їх недійсність.

Посилання відповідача-1 на положення ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої учасник не приймає участь у голосуванні щодо його виключення, як на обставину, яка свідчить про наявність повноважень зборів, не ґрунтується на законі, оскільки ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" є імперативною нормою незалежно від питань, які вирішуються зборами учасників. При цьому відповідач-1 помилково ототожнює "участю у голосуванні" з "участю у зборах", оскільки останнє є більш ширшою категорією і полягає в праві на обговорення питання, виступі тощо, і дане право учасника товариства жодною нормою законодавства не обмеженою

Доводи відповідача-1 щодо невнесення позивачем фінансового вкладу до статутного фонду Товариства не відповідають фактичним обставинам справи у звязку з повним формуванням статутного фонду учасниками Товариства, які уступили свою частку позивачу.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" рішення про виключення учасника з товариства може бути прийнято учасниками, які в сукупності володіють більше ніж 50% загальної кількості голосів в товаристві, тоді як ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 належало рівно 50 %.

Оскільки внаслідок недійсності рішень загальних зборів учасників від 02.02.1998 вони не породжують будь-яких правових наслідків, позивач не вибув з числа учасників Товариства, рівно як і учасники ОСОБА_8 та ОСОБА_4

Факт перебування ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у складі учасників Товариства до виключення Товариства з ЄДПРОУ також засвідчується інформацією, наданою Головним управлінням статистики у м. Києві (лист. Від 01.02.2008 № 13-43/Т-26).

15.01.1999 відбулись загальні збори учасників, на яких були присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_9, що прийняли рішення про ліквідацію Товариства та створення ліквідаційної комісії. Сукупна кількість голосів даних учасників становить 25 % голосів.

За таких обставин, вказані збори також не є повноважними, а їхні рішення суперечать вимогам ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства", що свідчить про їх недійсність.

Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача про невиконання вимог ч. 3 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" щодо повідомлення його не менше ніж за 30 днів до скликання загальних зборів. Доказів надсилання повідомлення у вказаний термін суду не подано.

Як вбачається з повідомлень, долучених до матеріалів справи, всі вони, хоча й адресувалися ОСОБА_1, надходили на адресу самого товариства й на них робилася відмітка про неможливість їх вручення позивачу. Крім того, всі ці повідомлення свідчать про те, що листи направлялись після прийняття рішень загальних зборів, які оскаржуються.

Таким чином, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 71 ЦК УРСР було передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Судом враховується, що про порушення своїх прав у звязку із прийняттям спірного рішення від 02.02.1998 позивач дізнався у серпні 2001 року при ознайомленні з матеріалами, витребуваними прокуратурою Дніпровського району м. Києва з Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації. Дані твердження позивача відповідачами нічим не спростовані. Вимога про визнання недійсними рішення загальних зборів від 02.02.1998 була заявлена 31 січня 2003 року, тобто в межах строків позовної давності. Вимога про визнання недійсними рішення загальних зборів від 15.01.1999 була заявлена у жовтні 2001 року, тобто також в межах строків позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" від 02.02.1998 про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", про прийняття звіту генерального директора про фінансово-господарську діяльність за 1997 рік, затвердження виходу зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" ОСОБА_8 та ОСОБА_4

3. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" від 15.01.1999 про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", про призначення ліквідаційної комісії, звільнення з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" та підготовку документів до скасування державної реєстрації.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ГПК України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 22.12.2009