Рішення № 90193848, 03.07.2020, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/859/20

Провадження № 2-а/743/145/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Павленко О.В., при секретарі Воєдило О.В.,

з участю: представника позивача Мельника М.М. (в режимі відеоконференціїз Дніпровським районним судом м. Києва), відповідача – громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ), перекладача ОСОБА_2 , представника відповідача – адвоката Блохіної Н.В.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання,

УСТАНОВИВ:

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання. Позовні вимоги мотивовані тим, що останнього, згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.01.2020, затримано з поміщенням його до ПТПІ з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію терміном на шість місяців. Позивачем вживалися заходи щодо виконання рішення суду, в той час, позивачем неможливо ініціювати процедуру реадмісії за стандартною процедурою через відсутність співпраці відповідача та неодержання інформації з країни громадянської належності останнього щодо встановлення його особи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 та його представник –адвокат Блохіна Н В. у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Суть заперечень адвоката Блохіної Н.В. зводиться до того, що на сьогоднішній день не встановлено відношення відповідача до громадянства РФ. Посилання представника позивача на встановлення даної обставини з пояснень самого відповідача не відповідає дійсності, оскільки такі пояснення у справі відсутні. Оскільки відповідач не має громадянства будь-якої країни, тому він не є особою, яка підпадає під процедуру реадмісії. Відтак подальше його утримання в ПТПІ є безпідставним. Крім того, представником позивача не направлявся запит про реадмісію до РФ. В свою чергу, РФ не підтвердила громадянства відповідача. Крім того, стан здоров`я відповідача не дозволяє подальше його утримання в ПТПІ, оскільки він потребує хірургічного втручання. Відповідач бажає залишити територію України, а відтак має намір скористатися правом отримати як особа без громадянства проїзний документ та виїхати, на приклад, до Туреччини.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.01.2020, відповідача затримано з поміщенням його до ПТПІ з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію терміном на шість місяців.

З листа Чернігівського ПТПІ від 12.02.2020 та заяви відповідача від 05.02.2020 вбачається, що останній виявив бажання у сприянні його повернення до Республіки Грузія за власні кошти.

Відповідно до листа Консульського відділу Посольства Грузії в Україні від 08.06.2020, надісланого у відповідь на запит представника позивача від 21.05.2020, вбачається, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не вважається громадянином Грузії.

Позивачем 23.01.2020 направлялися листи до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства, а також 10.02.2020, 21.05.2020, 18.06.2020 до Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні з інформацією про затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , та проханням у сприянні документуванні його сертифікатом на повернення до РФ.

З листа Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні від 17.03.2020 вбачається, що для проведення перевірки про наявність у відповідача громадянства Російської Федерації необхідна його заповнена заява про згоду на обробку персональних даних і запитальний лист.

Відповідно до листів Чернігівського ПТПІ від 26.05.2020, 09.06.2020 та актів від 29.01.2020, 22.05.2020, 09.06.2020 складених представниками Чернігівського ПТПІ, вбачається, що відповідач відмовився заповнювати анкету-заяву, визначену у Додатку №1 до Виконавчого протоколу про порядок реалізації Угоди між КМУ та Урядом РФ для оформлення проїзного документа для виїзду за межі території України з власних міркувань, в зв`язку з небажанням повертатися до російської Федерації.

На час звернення з позовом до суду позивач не отримав інформації про належність відповідача до громадянства Російської Федерації, а також відомостей, котрі ідентифікують його особу.

Приписи ч. 11 ст. 289 КАС України визначають, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Тобто, існування принаймні однієї з передбачених у ч. 11 ст. 289 КАС України умов з урахуванням обставин справи є достатнього підставою для затримання іноземця або продовження строку такого затримання.

Згідно пп. f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Згідно ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію; іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Відповідно до статей 24, 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, договір набирає чинності в порядку і в дату, передбачену в самому договорі або погоджені між державами, які брали участь у переговорах. Кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію» від 05.06.2013 було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію, підписану 22.10.2012.

Вказаною Угодою, а також Інструкцією про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2015 року №158, визначено підстави та порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України положень про реадмісію (приймання-передавання) громадян обох держав, а також порядок їх взаємодії під час здійснення реадмісійних процедур.

Згідно вищезазначеної інструкції, проведення заходів реадмісії з будь-якою договірною стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу.

Розділом VІ Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБУ від 23.04.2012 року № 353/271/150, визначено порядок дій з ідентифікації та документування іноземців.

Так згідно пункту 1 Розділу VІ зазначеної Інструкції передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою, до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

Таким чином, анкета визначеного зразка, заповнена іноземцем, є необхідною складовою для проведення процедури ідентифікації іноземця.

Частина 4 статті 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» регламентує, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як на 18 місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, судом під час розгляду справи встановлено підтвердження доводів представника позивача щодо відсутності співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації, що унеможливлює одержання інформації з країни громадянської належності іноземця чи документів необхідних для його ідентифікації, а відтак і направлення запиту про його реадмісію.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження строку затримання відповідача на строк 6 місяців, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 241-246, 250, 289 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: вул. Березняківська, 4А, м. Київ) до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на шість місяців (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про продовження строку затримання – задовольнити.

Продовжити строк затримання громадянинаРосійської Федерації ОСОБА_1 на шість місяців.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Павленко