Рішення № 90192858, 03.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 липня 2020 р. справа № 520/5514/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43143704) визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІГоловного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0052065806 від 04.12.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного з внеску у розмірі 18 288,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що оскаржуване рішення винесено всупереч вимогам законодавства з огляду на те, що відповідачем не враховано, що правильно обрахувати та сплатити ЄСВ можна виключно після визначення бази нарахування, однак строк сплати ЄСВ за результатами річного декларування наразі жодним нормативним документом не зазначений. На думку позивача, ним вчинено усі необхідні дії щодо сплати ЄСВ як протягом 2018 року (щоквартально), так і за результатами річного декларування.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 відкрито спрощене провадження у справі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що доводи та аргументи позивача, покладені в обґрунтування позовних вимог, є безпідставними та помилковими, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464). Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464).

Правом на подання до суду відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву сторони не скористалися.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Східному управлінні Головного управління ДПС у Харківській області з 11.09.2017 як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, КВЕД (69.10 - діяльність у сфері права, приватний виконавець) - дата встановлення ознаки 01.12.2017. Інформація щодо припинення/зупинення незалежної професійної діяльності - відсутня.

Сторонами не заперечувалось та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, що протягом звітного періоду позивачем щоквартально сплачувався ЄСВ за І квартал в сумі 2 457,18 грн. - 19.04.2018, за ІІ квартал в сумі 2 457,18 грн. -19.07.2018, ІІІ квартал в сумі 2 457,18 грн. - 10.10.2018, ІV квартал в сумі 2 457,18 грн. - 21.01.2019.

Позивачем вказано та підтверджується даними інтегрованої картки платника податків, що різниця між вже сплаченими коштами та сумою ЄСВ, обрахованої з суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, тобто суми, що зазначена в податковій декларації, позивачем сплачена 04.05.2019 в розмірі 89 654,16 грн.

У інтегрованій картці платника податків платіж відображено 06.05.2019 та нараховано позивачу штраф у розмірі 17930,23 грн та пеню у розмірі 358,60 грн за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, про що винесено оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0052065806 від 04.12.2019.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною першою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Як встановлено судом, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 (у редакції, що діяла до 01.01.2018) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, у редакції, що діє з 01.01.2018).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечуєформування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 435), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік (п. 4 розділу III Порядку №435).

Фізичні особи - підприємці, у тому, числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку (п. 10 розділу IV Порядку № 435).

Відповідно п. 19 розділу IV Порядку № 435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами - підприємцями, крім осіб, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Згідно з п. 16 розділу IV Порядку № 435 фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5 таб. 3).

Із системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства судом встановлено, що Законом № 2464 чітко визначено строки сплати єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність - до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, що виключає множинність трактування норм законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати ЄСВ, в частині строків його сплати, що, в свою чергу, свідчить про неприйнятність аргументів позивача в частині невизначення законом строків сплати ЄСВ за результатами річного декларування, оскільки чинним законодавством сплата ЄСВ за результатами річного декларування не передбачена.

Як встановлено судом вище, позивачем щоквартально сплачувались мінімальні суми єдиного внеску протягом 2018 року, при цьому позивач як добросовісний платник податків за результатами річного декларування свого доходу сплатив також у травні 2019 року суму ЄСВ, що не була сплачена у повному обсязі за 2018 рік, що, однак, не виключає застосування до нього відповідальності у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

При цьому суд зауважує, що абсолютно обґрунтованими є посилання позивача на приписи п.1 ч.10 ст.9 Закону № 2464 щодо нарахування йому пені за оскаржуваним рішенням, оскільки кошти на оплату єдиного внеску списані з рахунку позивача 04 травня 2019 року, а тому контролюючий орган неправомірно обчислив суму пені з 03 по 06 травня 2019 року, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині нарахування пені у повному обсязі в зв`язку з відсутностю у суду дискреції для обчислення вірної суми пені.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною в частині нарахування позивачу пені, а тому суд дійшов висновку про визнання її протиправною в цій частині та, як наслідок, про необхідність її скасування щодо нарахування позивачу пені, однак в частині визначення позивачу розміру штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування та сплату єдиного внеску судом не встановлено порушень контролюючим органом вимог Закону №2464, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи інші справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З огляду на вищевикладене, суд вважає достатніми підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині нарахування пені, враховуючи встановлені в даному рішенні обставини. Інші аргументи сторін не спростовують вищенаведених висновків суду, а також не потребують дослідження у межах даного предмету спору.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43143704) визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0052065806 від 04.12.2019 в частині нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного з внеску у розмірі 358,60 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 16 (шістнадцять) грн 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 03 липня 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов