Рішення № 90192245, 30.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 р. № 400/1172/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. за участю секретаря судового засідання Горбаль Ю.П розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " С- РОСТОК ", вул. 8 Березня, 18,с.Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область,57145

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв,54003

про:визнання протиправною та скасування постанови від 06.03.2020р. №МКЗ192/14/АВ/П/ТД-ФС,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «С-Росток» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці в Миколаївській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №МК3192/14/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2020р., мотивуючи свої вимоги тим, що інспекторами Управління Держпраці у Миколаївській області проведено інспекційне відвідування з численними порушеннями законодавства. Зокрема зазначив, що перевірка тривала більше 10-ти днів, передбачених законом, розгляд справи про накладення штрафу було проведено поза межами строків, твердження Управління Держпраці про працю 10–ти осіб на підприємстві без належного оформлення та повідомлення органів державної влади є таким, що не відповідає дійсності.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що перевірка тривала більше 10-ти днів на законних підставах, так як була продовжена наказом керівника Управління Держпраці з поважних причин, а саме відраховано строк початку проведення перевірки з моменту надання позивачем документів на вимогу інспектора. Щодо строків розгляду справи про накладення штрафу зазначив, що відраховував строк з дня одержання уповноваженою посадовою особою документів. Щодо надання послуг особами підприємству зазначив, що згідно пояснень, які було відібрано у них інспекторами при проведенні перевірки, вони працювали взагалі без будь-яких документів, що свідчили б про трудові чи цивільно-правові відносини з відповідачем.

Справу було призначено в загальному провадженні.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2020р по даній справі було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено дію оскаржуваної постанови.

Сторони в судовому засіданні підтримали свої позиції, позивач просив позов задовольнити, відповідач проти позову заперечував.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

До Управління Держпраці надійшов лист відділу БЗПТЛ ГУ НП в Миколаївській області, в якому повідомлялось про можливе порушення трудового законодавства посадовими особами ТОВ «С-РОСТОК».

Начальником Управління Держпраці прийнято рішення провести інспекційне відвідування ТОВ «С-РОСТОК». Для цього було видано Наказ Управління Держпраці у Миколаївській області від 12.11.2019 № 342 «Про проведення інспекційних відвідувань», відповідно до якого в період з 13.11.2019 по 26.11.2019 інспекторами праці необхідно провести інспекційне відвідування ТОВ «С-РОСТОК» (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Іванівка, вул. 8 Березня, 18; вул. Поперечна, 1; вул. Поперечна, 2; вул. Нагірна, 1-А; вул. Нагірна, 6) з питань додержання законодавства про працю.

Також було виписане направлення № 680 на проведення інспекційного відвідування, в якому зазначено, що підставою для здійснення інспекційного відвідування є наказ № 342 від 12.11.2019, а вказане направлення дійсне з 13.11.2019 по 26.11.2019 року.

14.11.2019 інспекторами праці здійснений виїзд за адресою Миколаївська область, Миколаївський район, с. Іванівка, вул. Поперечна, 1 , вул.Поперечна, 2, вул. Нагірна, 1 - А, та вул.Нагірна, 6 та встановлено, що за вказаними адресами знаходяться складські приміщення ТОВ «С - РОСТОК».

Інспекторами праці, були отримані пояснення від фізичних осіб, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , щодо виконання ними певних трудових функцій в складських приміщеннях та під час збирання капусти в полі с. Іванівка

Основний вид економічної діяльності ТОВ «С - РОСТОК»: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, код КВЕД 0).13. і

В підтвердження наявних правовідносин між фізичними особами та Товариством, останнім надані трудові договори та договори підряду.

Акт інспекційного відвідування Товариством було підписано із зауваженнями, які було надано до Управління в строки, передбачені Порядком.

Частково надані зауваження було враховано, про що надано відповідь Товариству (лист від 16.12.2019 № 02/26-19).

З урахуванням зауважень, які є невід`ємною частиною акту інспекційного відвідування, інспектором праці було внесено припис про усунення виявлених порушень від 17.12.2019 №МК3192/14/АВ/П. В ході інспекційного відвідування перевіряючи дійшли висновку, що ТОВ "С-РОСТОК" не підтверджено наявність правовідносин з вищезазначеними особами в період, який значено у поясненнях, а зміст договорів суперечить отриманим від працюючих осіб пояснень.

06.03.2020 року першим заступником начальника управління Держпраці у Миколаївській області Скуратовою Я.О. було винесено постанову про накладення штрафу №МК3192/14/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 1 251 900 грн.

Проаналізувавши діюче законодавство, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з питань праці.

За приписами п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у ч. 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Частиною 3 ст. 6 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно п.8 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2019р.№823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного

відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Окрім того, ст.10 вказаного Закону №877–V установлено право суб`єкта господарювання бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта.

Так, надаючи оцінку діям відповідача щодо належного повідомлення позивача про проведення інспекційного відвідування, суд зазначає, що позивач та/або уповноважена ним особа на об`єкті відвідування під час проведення інспекційного відвідування були відсутні – протилежне відповідачем в судовому засідання відповідачем доведено не було.

Фактично інспекційне відвідування розпочалось 13.11.2019р. про що свідчить запис в журналі відвідувань, при його проведенні керівник ТОВ «С-Росток» чи його уповноважена особа були відсутні. Пояснення від працівників, які надавали послуги позивачу відбирались 14.11.2019р.

Державні інспектори згідно законодавства не мали права здійснювати захід державного контролю з питань дотримання законодавства про працю при відсутності на об`єкті перевірки уповноваженої особи позивача чи позивача особисто.

Щодо правомірності винесення спірної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, суд зазначає таке.

Пояснення відібрані у осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що на думку відповідача свідчать про порушення позивачем законодавства про працю, суд не приймає як належний доказ, так як при відібранні пояснень їм не було роз`яснено ст. 63 Конституції України.

Згідно частини 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 63 Конституції України передбачає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

У відповідності до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приймає до уваги доводи позивача про проведення перевірки поза межами 10- ти денного строку.

Згідно п.10 Порядку №823, в редакції чинній на момент перевірки, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів. Перебіг строку для проведення інспекційного відвідування невиїзного інспектування починається з дня наступного за днем надання об`єктом відвідування документів та пояснень, необхідних для їх проведення. Так як інспекторами 14.11.2019р. було відібрано пояснення від осіб, які надавали послуги підприємству, суд вважає початком перебігу строку 14.11.2019р. У відповідача не було законних підстав виносити наказ від 26.11.2019 року за №349.

Щодо доводів позивача про порушення строку розгляду справи про накладення штрафу суд вважає їх необгрунтованими.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, зі змінами внесеними 21.08.2019.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45 - денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженною посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Оскільки уповноваженою посадовою особою матеріали інспекційного відвідування були отримані 05.02.2020, про що зазначено у повідомленні про розгляд справи про накладення штрафу від 05.02.2020 № 16/774 постанову про накладення штрафу було винесено 06.03.2020 з додержанням 45 - денного терміну передбаченого Порядком № 509.

Порядок № 509 не передбачає виклик суб`єкта господарювання та заслуховування його пояснень.

Після розгляду справи постанова була надіслана позивачу з додержанням триденного терміну з дати складання постанови, а саме 06.03.2020.

Однією з вимог заявлених позивачем в адміністративному позові, є вимога : «Стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Відшкодування витрат на правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.

Відповідно до положень ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи позивачем надано лише попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, відсутні договір про надання правової допомоги , акт здачі–прийняття наданих послуг, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), квитанція про сплату адвокату зазначених витрат.

Винагорода за вказані послуги було визначена в розмірі 18000,00 грн. З огляду на викладене, враховуючи складність справи та надані адвокатом послуги, час, витраченим адвокатом на надання таких послуг, обсяги наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення справи для сторони, суд зазначає наступне.

Щодо витраченого часу адвокатом на представництво інтересів позивача у судових засіданнях, суд зазначає, що адвокат приймав участь у судових засіданнях по вказаній справі але, суд не може погодитись з вимогою про відшкодування витрат у розмірі 18000,00 грн пов`язаних з участю в судовому засіданні представника.

Крім того, розмір оплати за складання позовної заяви та представництво інтересів у суді в розмірі від 18000,00 грн. є завищеним.

Відтак, суд зазначає, що в даному випадку співмірним, відповідно ч. 5 ст. 134 КАС України, буде наступний розмір витрат: - 3000,00 грн.

Суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у сумі 18000,00 грн. не відповідають принципу співмірності, оскільки справа є незначної складності, представником позивача не обґрунтовано витраченого часу на надання обсягу послуг, не надано детального розрахунку про наданні послуги адвоката, не надано детального опису виконаних робіт, сума витрат на правничу допомогу не є пропорційною ціні позову.

Таким чином, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів,час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, а також представництво інтересів у судових засіданнях, заявлені суми винагороди є неспівмірними, через що суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 3000,00 грн.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 18778,50 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних відшкодувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " С- РОСТОК " (вул. 8 Березня, 18,с.Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область,57145 код ЄДРПОУ 35010143) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв, 54003 код ЄДРПОУ 39787411) - задовольнити частково.

2.Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №МК3192/14/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2020 про накладення на ТОВ "С-Росток" штрафу у розмірі 1 251 900 гривень прийняту Управлінням Держпраці у Миколаївській області (вул.Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411) визнати протиправною та скасувати.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1,м.Миколаїв,54003 код ЄДРПОУ 39787411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С- РОСТОК " (вул. 8 Березня, 18,с.Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область,57145 код ЄДРПОУ 35010143) судові витрати в розмірі 18 778,50 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга

Рішення складено в повному обсязі 02.07.2020 року