Рішення № 9019143, 24.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/27824.11.09

за позовом          закрите акціонерне товариство «Київський шовковий комбінат», м. Київ

до          приватного підприємства «Диво меблі», м. Київ

про          стягнення 110904,95 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Виграненко С.П., предст., дов. б/н від 05.10.2009 року

від відповідача: Володимирська О.М. за дов. б/н від 18.09.2009 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Київський шовковий комбінат»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Диво меблі»про стягнення 110904,95 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №47/06 від 01.09.2006 року щодо сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 71648,00 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 3.3 Договору просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 32988,00 грн., пеню в розмірі 4664,75 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 1202,86 грн. та 3% річних в розмірі 391,34 грн.

          Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі визнає. Несплату пояснює фінансовою кризою, яка розпочалась наприкінці 2008 року. В частині стягнення штрафу, пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань заперечує. При цьому відповідач зазначає, що право на нарахування відсотків річних та втрат від інфляції підлягають сплаті відповідачем у випадку передбаченому ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, тобто якщо договір розірваний в зв’язку з істотним порушенням цього договору однією із сторін. Отже, відповідач вважає, що якщо договір розрізано не в зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, то інша сторона втрачає право на вищезазначені нарахування. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком пені здійсненим позивачем. Відповідач вважає, що позивачем безпідставно не було враховано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»щодо граничного розмір пені. Також відповідач зазначає, що штраф це одноразовий платіж і відповідно до даних викладених позивачем в позовні й заяві, в період, коли з’явилась перша заборгованість по орендній платі (березень 2009 року), борг відповідача становив 2600 грн. і відповідно позивач має право вимагати стягнення з відповідача штрафу тільки в розмірі 1300 грн. Вимоги про стягнення штрафу в розмірі 50 % від загальної суми заборгованості відповідач вважає безпідставними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.09.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

          Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 року строк розгляду справи продовжено на один місяць.

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 24.11.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

01.09.2006 року між закритим акціонерним товариством „Київський шовковий комбінат” (орендодавець) (надалі по тексту позивач) та приватним підприємством «Диво меблі»(орендар) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №47/06 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає для здійснення власної господарської діяльності в строкове платне користування телефонізоване нежитлове приміщення площею 41,90 кв.м. під офіс.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що розмір орендної плати на момент підписання договору становить 90,90 грн. за 1 кв.м. офісного приміщення. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі виставленого орендодавцем рахунку (п.3.2 Договору).

30.01.2009 року сторони підписали додаткову угоду №10 до договору оренди нежитлового приміщення №47/06 від 01.09.2006 року, відповідно до якої розмір орендної плати становить 45,00 грн. за 1 кв.м. приміщення під склад та 90,00 грн. за 1 кв.м. для приміщення під офіс. За домовленістю сторін загальна площа орендованих приміщень становить 62,8 кв.м. під офіс за ціною 90,00 грн. за 1 кв.м. та 344,0 кв.м. під склад за ціною 45,00 грн. за 1 кв.м. Загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями становить 21132,00 грн.

22.06.2009 року сторони підписали додаткову угоду №11 до договору оренди нежитлового приміщення №47/06 від 01.09.2006 року, відповідно до якої розмір орендної плати 90,00 грн. за 1 кв.м. для приміщення під офіс. За домовленістю сторін загальна площа орендованих приміщень становить 62,8 кв.м. під офіс за ціною 90,00 грн. за 1 кв.м. Загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями становить 5 652,00 грн.

На виконання умов договору позивачем виставлялись відповідачу для оплати рахунки –фактури, зокрема :

-№ШК-0000181 від 04.03.2009 на суму 21132,00 грн.

-№ШК-0000257 від 01.04.2009 на суму 21132,00 грн.

-№ШК-0000337 від 05.05.2009 на суму 21132,00 грн.

-№ШК-0000417 від 01.06.2009 на суму 21132,00 грн.

-№ШК-0000499 від 01.07.2009 на суму 5652,00 грн.

Користування орендованим приміщенням в період березень –липнь підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечується відповідачем.

Свої зобов’язання щодо сплати орендної плати відповідач виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 71648,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості, однак відповідач заборгованості не погасив.

Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі складає 71648,00 грн., що підтверджується довідкою за підписом генерального директора та головного бухгалтера позивача та фактично не заперечується відповідачем.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений та не заперечується сторонами факт укладання між сторонами договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно в користування за плату на визначений строк.

Згідно з ст. 762 Цивільного кодексу України, за договором оренди з орендаря стягується плата, розмір якої встановлюється договором. Розмір орендної плати може бути змінено, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном по закінченню строку дії договору, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається продовженим на строк, раніше встановлений договором.

Факт користування орендованими приміщеннями в період з березня 2009 року по 15.07.2009 року не заперечується відповідачем.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався сплачувати орендну плату в строк до 10 числа поточного місяця відповідно до наданих рахунків –фактур, однак свої зобов’язання в повному обсязі не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 71648,00 грн.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.3 Договору, за невнесення або несвоєчасне внесення плати за користування приміщенням, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення такого платежу.

Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме в сумі 2945,74 грн.

Крім того, відповідно до п. 3.3 Договору за прострочення понад 30 днів з орендаря додатково стягується штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Враховуючи той факт, що станом на день прийняття рішення заборгованість відповідачем не погашена та прострочення складає більш ніж 30 днів вимоги позивача щодо стягнення штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача щодо права позивача вимагати стягнення штрафу лише за просточення орендної плати за перший місяць заборгованості не приймаються судом, оскільки, по-перше, договором сторони не передбачили таких обмежень, а по-друге, станом на день прийняття рішення прострочення сплати відповідачем по всіх орендних платежах перевищує 30 днів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, при цьому втрати від інфляції за розрахунком позивача, а 3% річних за розрахунком суду в розмірі 383,40 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Диво меблі” (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська,5, кв.5, код ЄДРПОУ 33639780, р/р 26002052301986 в філії РЦ ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 320649) на користь закритого акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 60, р/р 260010133047 у ВАТ „Сбербанк Росії” МФО 320627, код ЄДРПОУ 00306822) 71648,00 (сімдесят одну тисячу шістсот сорок вісім гривень) основного боргу, 2945,74 грн. (дві тисячі дев’ятсот сорок п’ять гривень сімдесят чотири копійки) пені, 32998,00 грн. (тридцять дві тисячі дев’ятсот дев’яносто вісім гривень) штрафу, 383,40 грн. (триста вісімдесят три гривні сорок копійок) відсотків річних, 1202,86 грн. (одну тисячу двісті дві гривні вісімдесят шість копійок) інфляційних нарахувань, а також 1091,78 грн. (одну тисячу дев’яносто одну гривню сімдесят вісім копійок) державного мита, 116,16 грн. (сто шістнадцять гривень шістнадцять копійок) витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова