Рішення № 90191351, 03.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/7223/20

категорія 113000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фобос" до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Фобос" із позовом, в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області у видачі Приватному підприємству "Фобос" дозволів на право придбання зброї, боєприпасів інших предметів та матеріалів на які поширюється дія дозвільної системи на підставі заяв за вихідними №58, 59, 60, 61, 62 від 16.03.2020 протиправною;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області видати Приватному підприємству "Фобос" дозволи на право придбання зброї, боєприпасів інших предметів та матеріалів на які поширюється дія дозвільної системи на підставі заяв за вихідними №58, 59, 60, 61, 62 від 16.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 16 березня 2020 звернувся до відповідача з листом №57 від 16.03.2020 та заявами про видачу дозволів на право придбання зброї, боєприпасів інших предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи №№58, 59, 60, 61, 62 від 16.03.2020 у відповідності до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом №622 МВС України від 21.08.1998. Однак, як зазначено позивачем, станом на день звернення до суду жодних відповідей на вказані вище заяви позивачем не отримано від Головного управління Національної поліції в Житомирській області. А тому, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України: у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

А тому, враховуючи скорочені строки розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження та ігнорування відповідачем ухвали від 20.05.2020, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов без відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до наказу від 26.05.2020 №01-46В головуючий суддя Шуляк Л.А. в період з 01.06.2020 по 15.06.2020 перебувала у щорічній оплачуваній відпустці.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ПП "Фобос" відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є юридичною особою.

Позивач звернувся до відповідача із заявою №57 від 16.03.2020 про надання йому дозволу на придбання зброї, боєприпасів, інших предметів та матеріалів на які поширюється дія дозвільної системі.

Однак, як зазначено позивачем, відповіді на зазначені вище заяви від відповідача не надійшли, у зв`язку із чим ПП "Фобос" звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із запитом на отримання інформації №168 від 25.04.2020 в якому представник позивача просив, зокрема, надати інформацію щодо розгляду листа ПП "Фобос" №57 від 16.03.2020 та заяв ПП "Фобос" від 16.03.2020 №№58, 59, 60, 61, 62 (а.с.16).

Листом №6зі від 04.05.2020 Головне управління Національної поліції в Житомирській області надало відповідь на зазначений вище запит, в якому вказано, що управлінням проведено перевірку та вже надано позивачу відповідь викладену в листі №157/105/01/20-2020 від 24.03.2020 (а.с.14).

Вважаючи таку бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області позивач звернувся з казаним позовом до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до пункту 21 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

Правове регулювання відносин пов`язаних з перевезенням вибухових речовин територією України, а також порядку видання дозвільних документів на здійснення таких дій врегульовано Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21.08.1998 № 622 (далі - Інструкція), яка визначає умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, боєприпасів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи, правил поводження з ними та їх застосування.

Національна поліція України роботу щодо здійснення дозвільної системи організовує через свої структурні підрозділи.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції встановлено, що здійснюючи дозвільну систему, органи поліції відповідно до законодавства України видають міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва, ремонту, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення, боєприпасами до неї, холодною та охолощеною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с; виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу (далі - суб`єкти господарювання), дозволи на придбання, зберігання, перевезення (через митний кордон України, територією України, транзит через територію України) й використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, холодної зброї, охолощеної зброї, пневматичної зброї; пристроїв та патронів до них; вибухових матеріалів і речовин; на відкриття та функціонування сховищ, складів і баз, де вони зберігаються, стрілецьких тирів і стрільбищ, мисливсько-спортивних стендів, а також підприємств і майстерень з виготовлення і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазинів, у яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, пристроїв та патронів до них (далі - об`єкти дозвільної системи); громадянам - дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.

Пунктом 9.18 Інструкції передбачено, що дозвіл на право придбання суб`єктом господарювання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, основних частин зброї, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, а також пристроїв та патронів до них видається УП ГУНП за заявою, у якій зазначаються вид та кількість зброї, основних частин зброї, бойових припасів, пристроїв та патронів до них, що купуються, номер та строк дії дозволу на право відкриття й функціонування об`єкта; відомості про осіб, відповідальних за їх придбання (прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані).

До заяви додаються:

- копія документа, що є підставою для придбання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, основних частин зброї, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, а також пристроїв та патронів до них, засвідчена суб`єктом господарювання (договір купівлі-продажу або контракт);

- копія наказу про призначення особи відповідальною за придбання зброї, її основних частин і бойових припасів, пристроїв та патронів до них;

- платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв`язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.

З матеріалів справи встановлено, що ПП "Фобос" звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області з листом №57 від 16.03.2020 та заявами про видачу дозволів на право придбання зброї, боєприпасів інших предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи №№58, 59, 60, 61,62 від 16.03.2020.

При дослідженні заяв про видачу дозволів на придбання зброї, боєприпасів, інших предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи судом встановлено, що додатками до них подано необхідний пакет документів передбачений п. 9.18 Інструкції.

В свою чергу, як зазначено позивачем, Головне управління Національної поліції в Житомирській області не розглянуло вказані заяви.

Крім того, станом на час розгляду справи відповідачем доказів протилежного не надано.

А тому, підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області у видачі Приватному підприємству "Фобос" дозволів на право придбання зброї, боєприпасів інших предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи на підставі заяв за вихідними №58, 59, 60, 61, 62 від 16.03.2020 підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача видати ПП "Фобос" дозволи на право придбання зброї, боєприпасів інших предметів та матеріалів на які поширюється дія дозвільної системи на підставі заяв за вихідними №58, 59, 60, 61, 62 від 16.03.2020, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався щодо отримання дозволів, однак Головним управління Національної поліції в Житомирській області було відмовлено з різних підстав. Звертаючись із заявами за вихідними №58, 59, 60, 61, 62 від 16.03.2020, позивач подав необхідний пакет документів, передбачений п. 9.18 Інструкції.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суд мав би зважати на ефективність такого захисту.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).

Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання відповідного дозволу, є правильним, коли уповноважений орган не надав жодної відповіді щодо надання або відмову у наданні такого дозволу.

У такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави ігнорування розгляду заяв позивача. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною не розгляду заяв в наданні дозволу, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки, як вже зазначалось, позивач неодноразово звертався до відповідача, тому повторний розгляд таких заяв не захистить прав позивача.

Отже, оскільки бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу дозволів визнана судом протиправною, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача надати позивачу згадані дозволи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАСУ неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на те, що представник відповідача відзив на позов не надав, доводів позивача не спростував, чим не виконав свого обов`язку доведення правомірності свого рішення, судом дії відповідача кваліфікуються як визнання позову.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги ПП "Фобос" підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАСУ понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фобос" (вул. Велика Бердичівська, 14 А, м. Житомир, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 32313503) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області у видачі Приватному підприємству "Фобос" дозволів на право придбання зброї, боєприпасів інших предметів та матеріалів на які поширюється дія дозвільної системи на підставі заяв за вихідними №58, 59, 60, 61, 62 від 16.03.2020 протиправною.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області видати Приватному підприємству "Фобос" дозволи на право придбання зброї, боєприпасів інших предметів та матеріалів на які поширюється дія дозвільної системи на підставі заяв за вихідними №58, 59, 60, 61, 62 від 16.03.2020.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008. РНОКПП / ЄДРПОУ: 40108625) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Фобос" (вул. Велика Бердичівська, 14 А, м. Житомир, 10014. РНОКПП / ЄДРПОУ: 32313503) 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 липня 2020 року.

Суддя Л.А.Шуляк