Рішення № 90191348, 03.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/4042/20

категорія 102090000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зупинення дії рішення, встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № 800076079 від 19.07.2019 року на підставі пп. 6-1 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, прийнятого Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області 20.02.2020 року.

- зупинити дію Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання №800076079 від 19.07.2019 року на підставі пп. 6-1 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, прийнятого Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області 20.02.2020 року.

В обґрунтування позову зазначає, що 20.02.2019 відповідачем прийнято рішення, яким скасовано посвідку на тимчасове проживання № 800076079 від 19.07.2019 року на підставі пп. 6-1 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322. Вказує, що у нього припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся. Додав, що складений відповідачем висновок який може містити відомості на підтвердження вказаної обставини, позивачу не надавався, про його наявність або відсутність йому достеменно невідомо.

Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, в зв`язку з чим звертається до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та справу призначено до підготовче засідання у справі призначено роз на 05 травня 2020 року.

Управління ДМС у Житомирській області з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву (а.с.32-40) зазначило, що 18.02.2020 до відповідача від Житомирського обласного центру зайнятості надійшла інформація, в якій повідомлено про припинення підстав для перебування на території України громадянина Ісламської Республіки Ірану ОСОБА_1 у зв`язку із скасуванням дозволу на застосування праці іноземців №1314 від 28.01.2019. З вказаних підстав, а саме, скасування документу який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, 20.02.2020 управлінням Державної міграційної служби України у Житомирській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання. За наведених обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-34 від 30 квітня 2020 року суддя Попова О.Г. перебувавала у відпустці у період з 04 травня 2020 року по 15 травня 2020 року. Наступне судове засідання призначено на 19 травня 2020 року.

У зв"язку з заявленим клопотанням представника Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 22 червня 2020 року.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду № 01-50-в від 03 червня 2020 року в період часу з 08.06.2020 по 30.06.2020 року включно суддя Попова О.Г. перебувала у відпустці. Розгляд справи відкладено на 01.07.2020 року.

У підготовче судове засідання 01.07.2020 року представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надіслав до суду клопотання від 12.06.2020 (вх.№20222/20) в якому просить розглядати справу без участі позивача та його представника.

01.07.2020 року представник відповідача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника УДМС у Житомирській області в порядку письмового провадження.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 04.07.2019 до УДМС звернулася громадянка Ісламської Республіки ОСОБА_2 ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання (а.с.35-36).

Підставою для обміну посвідки на тимчасове проживання став дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданий Житомирським обласним центром зайнятості від 28.01.2019 №1314 (а.с.37).

Позивачу видано посвідку на тимчасове проживання №800076079 від 19.07.2019 року (а.с.5).

Листом від 18.02.2020 року №582/17-20 Житомирський обласний центр зайнятості повідомив Управління ДМС в Житомирській області про скасування дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, зокрема скасовано дозвіл №1314 від 28.01.2019 року іноземця ОСОБА_1 (а.с.39)

20.02.2019 року Управлінням ДМС в Житомирській області прийнято рішення №18011500007503, яким скасовано посвідку на тимчасове проживання № 800076079 від 19.07.2019 року на підставі пп. 6-1 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (а.с. 4 зворот).

Позивач вважає, що відповідачем протиправно прийнято рішення про скасування посвідки, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Стаття 26 Конституції України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон України № 3773-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 вказаного Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

У частині четвертій статті 5 Закону України №3773-VI встановлено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 вказаного Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов`язання роботодавця повідомити центральні органи виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах міграції, зайнятості населення та трудової міграції про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 5-1 Закону України №3773-VI строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 вказаного Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні.

Суд встановив, що позивачу видано посвідку на тимчасове проживання №800076079 від 19.07.2019 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 322).

Посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 1 Порядку № 322).

У пункті 63 Порядку № 322 передбачено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;

3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;

4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну;

6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;

6-1) якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;

6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;

7) в інших випадках, передбачених законом.

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування (пункт 64 Порядку № 322).

Відповідно до пункту 77 Порядку № 322 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

Із змісту оскарженого рішення слідує, що таке прийняте на підставі підпункту 1 та підпункту 6-1 пункту 63 Порядку № 322, а саме підставою для скасування посвідки стало скасування дозволу на застосування праці іноземців №1314 від 28.01.2019 - громадянки Ісламської Республіки ОСОБА_2 ОСОБА_1 .

Повноваження територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства передбачені статтею 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VІ, відповідно до змісту якої передбачено, що територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, має право на скасування виданих дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що саме з листа Житомирського обласного центру зайнятості від 18.02.2020 №582/17-20, відповідачем з"ясовано інформацію, яка відповідно до положень пп.6-1 п.63 Порядку №322 є підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання на території України №800076079.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що оскаржене рішення не має належного обґрунтування, оскільки в ньому вказано законодавчо визначені підстави для його прийняття та надано достатні, достовірні та допустимі докази з урахуванням яких, суд дійшов до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Щодо вимоги про зупинення дії Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання №800076079 від 19.07.2019 року, суд вважає, що вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно статтей 152, 153 КАС України заява про забезпечення позову подається окремим процесуальним документом, а не заявляється у прохальній частині позовної заяви. Про вказане судом було повідомлено представника позивача листом від 26.03.2020 року.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду належні і достатні докази, які спростовують твердження позивача, а відтак, довів правомірності свого рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області (вул.Пушкінська, 44, Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 37808497) про визнання протиправним та скасування рішення, зупинення дії рішення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеномустаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 липня 2020 року.

Суддя О.Г. Попова