Рішення № 9019109, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/59607.12.09 За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона-530»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи майбутнього»

про                    стягнення 20573,45 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Серга І.В. –представник за довіреністю від 14.05.2009 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Відкрите акціонерне товариство «Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона-530»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи майбутнього»про стягнення 20573,45 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 02-12/08 про надання послуг автокраном і тягачем від 07.02.2009 року позивач виконав на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 20999,45 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати виконав частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього 17499,45 грн. –основної заборгованості, пеню у розмірі 2094,00 грн., 3% річних у розмірі 262,00 грн. та збитки від інфляції у розмірі 718,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.12.2009 року.

          У судовому засіданні 07.12.2009 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 09.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 07.12.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 09.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          07.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи майбутнього»(надалі –відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона-530»(надалі –позивач) укладено договір № 02-12/08 про надання послуг автокраном і тягачем.

          Згідно з умовами договору позивач зобов’язався виконати за завданням відповідача роботи автокраном КС-3575 та тягачем КРАЗ 256-В, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.

          На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 20999,45 грн., що підтверджується наданим суду актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за лютий 2009 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

          Пунктом 1 розділу ІІІ договору передбачено, що оплату та розрахунки за виконані роботи відповідач здійснює згідно з реєстром позивача на підставі змінного рапорту з зазначенням фактично відпрацьованих годин з підписом відповідальних осіб та штампом чи печаткою відповідача.

          За твердженням відповідача, вказані документи позивачем не складалися.

          Судом встановлено, що строк (термін) виконання відповідачем обов’язку оплатити виконані роботи сторони не визначили.

          Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Вимогу розрахуватися за виконані роботи відповідач надіслав на адресу відповідача 10.04.2009 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 93577.

          З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що оплатити виконані роботи відповідач зобов’язаний був у термін до 17.04.2009 року.

          Згідно з прибутковим касовим ордером від 09.02.2009 року та випискою по особовому рахунку позивача за 19.03.2009 року, відповідач частково розрахувався за виконані роботи, сплативши позивачу 3500,00 грн.

          Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 17499,45 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг (частина 1 статті 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Приймаючи вищезазначений акт приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в як допустимий доказ надання позивачем послуг будівельною технікою, суд враховує, що згідно з Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», чинним на момент підписання акту, останній складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником –замовнику (забудовнику). Такий акт складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства (незалежно від форми власності цього підприємства), якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи з залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

          Враховуючи, що між сторонами виникли відносини надання послуг, суд вважає, що наданий позивачем акт в повному обсязі підтверджує факт надання послуг та їх вартість.

Відповідач доказів повного виконання зобов’язань за договором щодо оплати послуг не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 17499,45 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2094,00 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 ГК України).

          Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Пунктом 2 розділу ІІІ договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

          Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Оскільки розрахуватися за надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 17.04.2009 року, прострочення виконання зобов’язання має місце з 18.04.2009 року.

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені має здійснюватися до 17.10.2009 року.

          З поданого позивачем розрахунку судом вбачається, що пеню за прострочення оплати робіт позивач нараховує на заборгованість у розмірі 17499,00 грн. та просить стягнути за період з 19.02.2009 року до 19.08.2009 року.

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

17499,00 грн. * 24 % * 58 (з 18.04.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 667,36 грн.

17499,00 грн. * 22 % * 58 (з 15.06.2009 року до 11.08.2009 року) / 365 = 611,75 грн.

17499,00 грн. * 20,5 % * 8 (з 12.08.2009 року до 19.08.2009 року) / 365 = 78,63 грн.

Таким чином, за перерахунком суду, загальний розмір пені складає 1357,54 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1357,74 грн.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 262,00 грн. та збитки від інфляції у розмірі 718,00 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Як зазначалося вище, прострочення виконання грошового зобов’язання має місце з 18.04.2009 року.

          З поданого позивачем розрахунку, судом вбачається, що 3% річних за прострочення оплати робіт позивач нараховує на заборгованість у розмірі 17499,00 грн. та просить стягнути за період з 19.02.2009 року до 19.08.2009 року.

          З огляду на вказане, розмір 3 % річних складає:

17499,00 грн. * 3 % * 124 (з 18.04.2009 року до 19.08.2009 року) / 365 = 178,35 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 178,35 грн.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З поданого позивачем розрахунку, судом вбачається, що збитки від інфляції за прострочення оплати робіт позивач нараховує на заборгованість у розмірі 17499,00 грн. та просить стягнути за період з березня 2009 року до липня 2009 року.          

Враховуючи зазначене, та те, що прострочення виконання зобов’язання має місце з 18.04.2009 року, розмір збитків від інфляції складає:

          17499,00 грн. * (100,5 % * 101,1 % * 99,9 %) –17499,00 грн. = 262,49 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 262,49 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи майбутнього»(04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 20-А, кв. 86; ідентифікаційний код 35149916) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона-530»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, 46; ідентифікаційний код 06953327) основну заборгованість у розмірі 17499 (сімнадцять тисяч чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 47 коп., пеню у розмірі 1357 (одна тисяча триста п’ятдесят сім) грн. 74 коп., 3 % річних у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 35 коп., збитки від інфляції у розмірі 262 (двісті шістдесят дві) грн. 49 коп., 192 (сто дев’яносто дві) грн. 97 коп. державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –21.12.2009 року.