Рішення № 90190351, 02.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Справа № 160/5658/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2020 р., засобами поштового зв`язку, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області (надалі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13 лютого 2020 року №12;

- зобов`язати Комісію з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про зарахування стажу роботи у період з 08.08.1983 року по 17.10.1983 року, з 15.05.1986 року по 26.03.2002 року посаді муляра, який працював в бригаді муляра, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

В обґрунтування позовної заяви позивачем викладені відомості щодо його роботи, які на його думку повністю підтверджують його право на пільгову пенсію, проте в зарахуванні періодів його роботи з 08.08.1983 року по 17.10.1983 року, з 15.05.1986 року по 26.03.2002 року неправомірно відмовлено, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/5658/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

23.06.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач висловлює незгоду з вимогами позову посилаючись на висновки Комісії при ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за наслідками розгляду документів позивача. У зв`язку із чим вважає, що підстави для його задоволення відсутні.

До відзиву на вимогу суду додані матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Судом під час розгляду даної справи враховані положення постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» (зі змінами та доповненнями) та впровадження низки заходів на виконання рішення уряду відносно даного питання.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, до фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2020 р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

За наслідками розгляду поданого пакету документів, Комісія при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийняла Рішення №12 від 13.02.2020 р., згідно висновків якого повідомила про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 08.08.1983 р. по 17.10.1983 р., з 15.05.1986 р. по 26.03.2002 р.

Комісією вказано, що на період роботи заявника діяли Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.11.1991, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Розділом XXIX “Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту та зв`язку, житлових і культурно- побутових, а також надземних будівель та споруд шахт, рудників і комунікацій” Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 посада муляр не була передбачена.

Муляри, які постійно працюють в бригадах мулярів і в спеціалізованих лпнках мулярів комплексних бригад, вперше внесені до розділу XXVII "Будівний реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів” Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991, який набрав чинності з 01.01.1992 року.

В трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено, що постійно працював в бригаді мулярів.

Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В довідці з Єдиного державного реєстру зазначено, що державна реєстрація ВАТ ДХК «Дніпрошахтобуд» припинена у зв`язку з визнанням її банкрутом.

У такому випадку, підтвердження стажу роботи відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від І0.11.2006 № 18-1 проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Наказом з особового складу шахтобудівного управління № 2 від 06.07.1976 № 211 були створені бригади будівельного цеху в тому числі і спеціалізована бригада мулярів. Прийнятих на роботу мулярів направить безпосередньо в бригаду мулярів.

Відповідно до наказу від 14.04.1977 р. № 122 бригадиром бригади мулярів призначений муляр ОСОБА_2

В довідці архівного відділу Павлоградської районної державної адміністрації від 04.10.2019 № Л-711 зазначено, що в наказах з особового складу по підприємству є відомості про роботу ОСОБА_1 :

з 08.08.1983 (наказ від 08.08.1983 № 217-к) прийнятий муляром-монтажником закріпив за наставником ОСОБА_2 ;

17.10.1983 (наказ від 17.10.1983 № 284-к) звільнений у зв`язку з призовом на в/службу;

з 15.05.1986 (наказ від 15.05.1986 № 77-к) прийнятий муляром 3р,

з 06.04.1991 (наказ від 05.04.1991 №- 107-к) присвоєно 5р муляра,

з 16.03.2002 (наказ від 26.03.2002 №31-к) звільнений.

Факт роботи заявника в спеціалізованій бригаді мулярів на посаді муляра - монтажника підтверджено з 08.08.1983 по 17.10.1983., при цьому посада муляра - монтажника Списками не передбачена.

В особових рахунках по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 значиться: з серпня по жовтень 1983 року, з травня 1986 року по жовтень 1995 року, з грудня 1995 року по серпень 1997 року, з жовтня 1997 року по травень 2000 року, з вересня 2000 року по березень 2001 року, в травні, червні, листопаді, грудні 2001 року.

Згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо важкими та із шкідливими умовами праці, за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до наказу від 28.11.1994 №338 комбінату “Дніпрошахтобуд”, про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці, муляри, які постійно працюють в бригаді мулярів атестовані за Списком №2.

В наданих первинних документах (накази, відомості нарахувань ) відсутні відомості, що заявник з 15.05.1986 року постійно працював в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад як вимагається Списком №2.

Отже, аналізуючи висновки комісії судом встановлено, що позивачу фактично було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу.

До пільгового стажу позивача не зараховані наступні періоди:

з 08.08.1983 р. по 17.10.1983 р.

підстава: посада муляра - монтажника Списками не передбачена;

з 15.05.1986 р. по 26.03.2002 р.

підстава: відсутні відомості, що заявник з 15.05.1986 року постійно працював в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад.

Інші підстави відмови за наслідками розгляду документів позивача про призначення пенсії не вказані.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначена статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (надалі Порядок № 18-1).

Згідно з п. 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до записів в трудовій книжці на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній:

запис №1: 08.08.1983 р. – прийнятий каменщиком-монтажником 4 розряду (наказ №217-к від 08.08.1983 р.);

запис №2: 17.10.1983 р. - звільнений у зв`язку із призивом до лав Радянської Армії (наказ №284-к від 17.10.1983 р.);

запис №5: 15.05.1986 р. – прийнятий каменщиком 4 розряду на Шахтобудівне управління №2 комбінату «Дніпрошахтобуд» (наказ №77-к від 15.05.1986 р.);

запис №6: 06.04.1991 р. – переведений каменщиком 5 розряду (наказ 107-к від 05.04.1991 р.);

запис №7: 12.01.1998 р. – ВАТ «Павлоградське шахтобудівельне управління №2 перетворено у ВАТ ДК «Дніпрошахтобуд»;

запис №8: 26.03.2002 р. – звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ №31-к від 26.03.2002 р.).

Пунктом 6 «Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за №383, визначено, що працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць.

Згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах», каменщика віднесена до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В пунктах 1 та 2 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач з 18 грудня 1985 року по 02 жовтня 2000 року, працював каменщиком 2,3,4 розряду.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року та згідно наказу по Шахтобудівельному управлінню №1 комбінату «Дніпрошахтобуд» за №66 від 25.11.1994 року «Про результати атестації робочих міст за умовами праці», підтверджено професії працівників, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення, а саме каменщики, які постійно працюють в бригадах каменщіків та в спеціалізованих ланках каменщіків комплексних бригад.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Таким чином, Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, дає підстави для висновку про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

В довідці архівного відділу Павлоградської міської ради за №Л-711 від 04.10.2019 року, зазначено, що пільгова професія «каменщики, которые постоянко работают в бригадах каменщиков и в специализированных звеньях каменщиков комплексних бригад»(мовою оригіналу), відноситься до Списку №2 і атестована згідно наказу по Шахтобудівельному управлінню №1 комбінату «Дніпрошахтобуд» №338 від 28.11.1994 року, вдруге згідно наказу ВАТ ДХК «Дніпрошахтобуд» №70 від 25.02.2000 р.

Отже, проведення атестації після 21 серпня 1992 року, є обов`язковою умовою для зарахування періоду роботи із шкідливими умовами праці до пільгового стажу, що підтверджується наказом по Шахтобудівельному управлінню №1 комбінату «Дніпрошахтобуд» за №66 від 25.11.1994 року.

Таким чином, позивач дійсно входив до складу спеціалізованої ланки каменщиків (мулярів) комплексних бригад.

Крім того, у даній довідці вказано, що повна зайнятість ОСОБА_1 підтверджується на підставі наказів з особового складу за 1983, 1986-2002 рр., сумісництва посад не було, відпустка без збереження заробітної плати була з 14.08.2000 р. по 25.08.2000 р. (наказ №145-к від 18.08.2000 р.).

Аналогічні відомості містяться у Довідці №212 від 06.09.2004 р.

Відповідно до архівних довідок про нарахування заробітної плати №Л-712, Л-713, Л-714, Л-715 від 04.10.2019 р. наявні відомості про заробітну плату позивача за спірні періоди.

Відтак висновки пенсійного фонду, які стали підставами для не зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача, суд визнає необґрунтованими.

Оскільки встановлені обставини справи та вимоги законодавства свідчать про надання позивачем передбачених законодавством відомостей для підтвердження спірних періодів, тому вони мають бути зараховані до пільгового стажу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 27.01.2020 р. по справі 185/3358/17.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України? доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи положення статті 245 КАС України з метою ефективного відновлення порушеного права позивача та дотримання його соціальних гарантій і реалізації права на належне соціальне утримання суд дійшов висновку, що позов має бути задоволений з коригуванням обраного способу захисту, а саме шляхом: визнання протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13 лютого 2020 року №12; зобов`язання відповідача зарахувати стаж роботи з 08.08.1983 року по 17.10.1983 року, з 15.05.1986 року по 26.03.2002 року до пільгового стажу, який необхідний для призначення пенсії за Списком №2.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (з коригуванням обраного способу захисту.

В порядку розподілу судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13 лютого 2020 року №12;

Зобов`язати Головне управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 стаж роботи з 08.08.1983 року по 17.10.1983 року, з 15.05.1986 року по 26.03.2002 року на посаді, яка дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2.

В іншій частині позову відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова