Рішення № 9018933, 11.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/40311.11.09 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи»

доВідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

простягнення 1676327,10 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Шимова А.З. (довіреність № 1807 від 03.03.2009); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

У травні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Інформаційні комп’ютерні системи»(далі –Товариство або позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(далі –Банк або відповідач) заборгованості за договором № 0251-СКб, укладеним 01.02.2008 між Товариством та Банком (далі –Договір) та додатковими угодами до нього №№ 3,4, 6-14, укладеними у період з 06.08.2008 до 11.08.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання вказаного Договору та укладених до нього додаткових угод було поставлено Банку обладнання структурованої кабельної системи та матеріали, а також виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи в приміщеннях для розміщення відокремлених структурних підрозділах відповідача, разом з тим в установлені Договором та Додатковими угодами до нього строки прийняті Банком Роботи та Обладнання оплачені не були.

Ціна позову складається із неоплаченої вартості поставленого обладнання та виконаних робіт на загальну суму 1611081,38 грн., а також нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) інфляційних втрат за період лютий – квітень 2009 року в сумі 53426,08 грн. та 3% річних за період з 11.02.2009 до 19.05.2009 у сумі 11819,64 грн.

Відповідач позов не визнав, мотивувавши свої заперечення проти позову введеним у нього мораторієм на задоволення вимог кредиторів, з посиланням на статті 2, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу суперечить вимогам частини 2 статті 58 та статті 85 вказаного Закону.

У судових засіданнях призначених на 19.08.2009 та 14.09.2009 оголошувались перерви до 14.09.2009 та 14.10.2009, відповідно.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 між Банком (Замовник) та Товариством (Виконавець) було укладено Договір, відповідно до якого позивач, як Виконавець, зобов’язувався постачати обладнання структурованої кабельної системи (надалі –Обладнання) та матеріали (надалі –Матеріали), а також виконувати роботи (надалі –Роботи) в приміщеннях для розміщення відокремлених структурних підрозділів (філій, відділень) Замовника (надалі –Об'єкти) з побудови структурованої кабельної системи, а Замовник зобов’язувався приймати та своєчасно оплачувати вартість обладнання та виконані роботи на умовах цього Договору та відповідних Додаткових угод до нього (пункт 1.1).

У вказаному Договорі сторонами було погоджено, що:

- виробник Обладнання та Матеріалів визначається за домовленістю Сторін згідно з Протоколом погодження знижок (Додаток № 1 до даної Додаткової угоди), який є невід’ємною частиною даної Додаткової угоди (пункт 1.2);

- відповідні Об'єкти, строки передачі обладнання та робіт, обсяги обладнання та види робіт, строк надання гарантійного обслуговування, відповідальні представники Сторін погоджуються у відповідних Додаткових угодах до Договору (пункт 1.3);

- номенклатура, асортимент, кількість обладнання вказуються у Специфікаціях (Додатках до відповідних Додаткових угод) (пункт 1.4);

- факт поставки Обладнання та Матеріалів підтверджується підписанням Сторонами акту прийому-передачі Обладнання та Матеріалів, зразок якого наведений у Додатку № 2 до даного Договору (пункт 1.7);

- факт виконання Робіт у повному обсязі підтверджується підписанням Сторонами акту прийому-передачі робіт, зразок якого наведений у Додатку № 3 до даного Договору (пункт 1.8);

- датою поставки обладнання є дата його прийняття Замовником за кількістю та якістю, що підтверджується Актом приймання-передачі по якості та кількості. У випадку, якщо Замовник виявить невідповідність виготовленого та поставленого обладнання положенням Специфікації, він направляє Виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання Акту прийому-передачі по кількості та якості з зазначенням підстав відмови від підписання. Після усунення недоліків Виконавцем, Замовник зобов'язаний прийняти обладнання (пункт 1.10);

- якщо Замовник не підписав документи прийому-передачі обладнання та/або робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати передачі йому цих документів Виконавцем, або не надав письмову мотивовану відмову від підписання, то обладнання та/або роботи вважається прийнятим згідно з документами прийому-передачі обладнання та/або робіт, які підписані Виконавцем в односторонньому порядку (пункт 1.11);

- загальна вартість обладнання та робіт визначається Сторонами в Додаткових угодах до Договору, з урахуванням відповідної Специфікації (пункт 2.1);

- Замовник здійснює оплату по кожній з Додаткових угод до Договору наступним чином, якщо інше не зазначене у відповідній Додатковій угоді:

а) попередня оплата в розмірі 80% від загальної вартості обладнання та робіт по відповідній Додатковій угоді протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами відповідної Додаткової угоди до Договору.

б) остаточна оплата залишку в розмірі 20% від вартості обладнання та робіт по відповідній Додатковій угоді здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання Сторонами актів про прийом-передачу обладнання по кількості та якості та виконання робіт по відповідній Додатковій угоді (пункт 2.4);

- розрахунки за обладнання та роботи здійснюються Замовником в національній валюті шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Виконавця. У платіжних дорученнях повинно міститися посилання на номер Договору і відповідної Додаткової угоди до Договору (пункт 2.5).

Відповідно до умов Договору між позивачем і відповідачем були укладені наступні додаткові угоди з Додатками № 1 «Специфікація № 1»і № 2 «Адреси поставок Обладнання, Матеріалів та виконання Робіт», а саме:

- № 3 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 3/1 від 25.12.2008, (далі –Додаткова угода № 3);

- № 4 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 4/1 від 26.12.2008, (далі –Додаткова угода № 4);

- № 6 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 6/1 від 26.12.2008, (далі –Додаткова угода № 6);

- № 7 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 7/1 від 14.01.2009, (далі –Додаткова угода № 7);

- № 8 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 8/1 від 12.01.2009, (далі –Додаткова угода № 8);

- № 9 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 9/1 від 12.01.2009, (далі –Додаткова угода № 9);

- № 10 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 10/1 від 12.01.2009, (далі –Додаткова угода № 10);

- № 11 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 11/1 від 12.01.2009, (далі –Додаткова угода № 11);

- № 12 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 12/1 від 12.01.2009, (далі –Додаткова угода № 12);

- № 13 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 13/1 від 12.01.2009, (далі –Додаткова угода № 13);

- № 14 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 14/1 від 12.01.2009, (далі –Додаткова угода № 14).

Як вбачається із матеріалів справи, Додатковими угодами №№ 3/1-4/1 та 6/1-14/1 були внесені зміни до відповідних Додаткових угод №№ 2-4 та 6-14, якими було змінено загальну вартість Обладнання та Робіт, розмір остаточної оплати та замінено додаток № 1 «Специфікація № 1»і Додаток № 2 «Адреси поставок Обладнання, Матеріалів та виконання Робіт».

У підпунктах 5.1 і 5.2 пункту 5 зазначених Додаткових угод №№ 3-4 та 6-14 зазначений інший розмір оплати ніж в Договорі, а саме попередня і остаточна оплата здійснюється в розмірі по 50% від загальної вартості Обладнання та Робіт. Після сплати відповідачем попередньої оплати, у Додаткових угодах №№ 3/1-4/1 та 6/1-14/1 було змінено загальну вартість Обладнання та Робіт, у зв'язку з чим здійснено перерахунок розміру остаточної оплати. Строк оплати зазначений аналогічний згідно з підпунктами 2.4.1 і 2.4.2 пункту 2.4 Договору.

Судом при дослідженні Додаткових угод №№ 3-4 та 6-14 враховано, що:

- у пункті 2 Додаткових угод №№ 3/1-4/1 та 6/1-14/1, якими було встановлено нову загальну вартість Обладнання, Матеріалів і Робіт, замість «пункт 3 ...викласти в новій редакції»потрібно читати «пункт 4 ...викласти в новій редакції», оскільки первісна загальна вартість Обладнання, Матеріалів і Робіт була встановлена саме у пункті 4 Додаткових угод №№ 3-4 та 6-14;

- у пункті 1 Додаткових угод №№ 9/1 І 10/1 замість «згідно Додаткової угоди... від 06.08.2008»потрібно читати «згідно Додаткової угоди... від 08.08.2008», а в пункті 1 Додаткових угод №№ 11/1-14/1 замість «згідно Додаткової угоди... від 06.08.2008»потрібно читати «згідно Додаткової угоди... від 12.08.2008», оскільки саме ці Додаткові угоди до Договору були укладені між сторонами та всі інші реквізити Договору і Додаткових угод в цих та інших документах співпадають;

- у Додатковій угоді № 4\1 замість дати укладання «26.12.2009»потрібно читати «26.12.2008», оскільки грудень 2009 року ще не настав, а Додаткова угода логічно укладалась після підписання Договору у 2008 році.

На виконання умов Договору та Додаткових угод №№ 3-4 та 6-14 відповідач здійснив попередню оплату Обладнання, Матеріалів та Робіт одинадцятьма платежами по 249964,86 грн. кожний на загальну суму 2749613,46 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки та підтверджується поясненнями представника позивача.

Позивач на виконання умов Договору та Додаткових угод №№ 3-4 та 6-14 поставив Банку Обладнання та виконав Роботи на загальну суму 4360694,84, що підтверджується актами прийому-передачі Матеріалів, Обладнання та виконаних Робіт:

- №№ 1, 5 від 25.02.2009, №№ 2-4 від 25.12.2008 до Додаткової угоди № 3, всього на загальну суму 378816,6 грн.;

- №№ 1, 5 від 25.02.2009, №№ 2-4 від 31.12.2008 до Додаткової угоди № 4 на суму 465117,56 грн.;

- № 1 від 25.02.2009, № 2 від 28.02.2009, №№ 3-5 від 31.12.2008 до Додаткової угоди № 6, всього на загальну суму 366917,94 грн.;

- № 1 від 27.01.2009 до Додаткової угоди № 7 на суму 419409,36 грн.;

- № 1 від 27.01.2009 до Додаткової угоди № 8 на суму 454928,74 грн.;

- № 1 від 27.01.2009 до Додаткової угоди № 9 на суму 439 617,72 грн.;

- № 1 від 27.01.2009 до Додаткової угоди № 10 на суму 364103,2 грн.;

- № 1 від 27.01.2009 до Додаткової угоди № 11 на суму 394388,38 грн.;

- № 1 від 27.01.2009 до Додаткової угоди № 12 на суму 370774,10 грн.;

- № 1 від 27.01.2009 до Додаткової угоди № 13 на суму 352383,95 грн.;

- № 1 від 27.01.2009 до Додаткової угоди № 14 на суму 354237,29 грн., а також актами комісії про прийняття в експлуатацію СКС № 10 від 01.10.2008 і № 17АС від 10.11.2008; № 2305 від 01.09.2008 і № 1200 від 11.12.2008; № 1458 від 28.10.2008 і № 1451 від 06.11.2008; б\н від 27.11.2008, б\н від 20.11.2008, № 8 від 20.11.2008, б\н від 25.12.2008, № 6 від 24.11.2008; № 7 від 23.12.2008, № 2407 від 15.07.2008, б\н від 01.09.2008, № 1216 від 09.12.2008, № 29 від 03.03.2008; № 0528 від 25.09.2008, № 18ВВ від 18.08.2008, № 47 від 16.06.2008, № 1800 від 24.10.2008, № 48 від 30.09.2008; № 14АС від 05.11.2008, б\н від 03.09.2008, № 1437 від 07.08.2008, № 2212 від 12.05.2008, № 2203 від 08.10.2008; № 1805 від 12.12.2008, № 1422 від 05.08.2008, № 1709 від 10.10.2008, № 2214 від 29.08.2008; № 2300 від 26.06.2008, № 1806 від 18.08.2008, № 2215 від 30.07.2008, б\н від 15.09.2008, № 9 від 30.09.2008, б\н від 24.11.2008; б\н від 15.10.2008, №1401 від 06.11.2008, № 1419 від 05.11.2008, № 0301 від 23.09.2008, № 2403 від 16.09.2008; № 9 від 27.10.2008, № 1921 від 25.09.2008, № 21 від 07.08.2008, № 2409 від 15.07.2008, № 4 від 07.11.2008 (копії яких містяться у матеріалах справи).

При цьому, судом враховано, що в актах комісії про прийняття в експлуатацію СКС були допущені технічні описки, в яких замість «в межах договору № 0128-СКб від 01.02.2007»потрібно читати «в межах договору № 0251-СКб від 01.02.2008», оскільки створення СКС не було предметом раніше укладеного між сторонами договору № 0128-СКб від 01.02.2007, а в Додатках №№ 1 і 2 до Додаткових угод №№ 3/1-4/1 та 6/1-14/1 і в Актах приймання-передачі Обладнання, Матеріалів та виконаних Робіт сторони погодили, що створення СКС на відповідних об'єктах здійснювалось саме в межах Договору № 0251-СКб від 01.02.2008.

Факт прийняття Обладнання, Матеріалів та Робіт підтверджується підписами відповідальних осіб та відбитками печаток Банку на вищевказаних актах.

Зауважень щодо кількості та якості, строків поставки вказаного Обладнання та виконання Робіт відповідачем заявлено не було.

Відтак, Банк (враховуючи положення статей 253-255 ЦК України та вихідні дні) повинен був здійснити оплату відповідно до положень підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Договору та Додаткових угод №№ 3-4 та 6-14 в сумі 1150123,86 грн. у строк до 12.02.2009 (включно), а в сумі 460957,52 грн. у строк до 11.03.2009 (включно).

Проте, відповідач вказані вимоги не виконав, і станом на момент розгляду спору прострочена заборгованість Банку перед позивачем за Договором та Додатковими угодами №№ 3-4 та 6-14 складає 1611081,38 грн.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач у встановлений Договором та Додатковими угодами №№ 3-4 та 6-14 строк свого зобов’язання щодо оплати вартості Обладнання не виконав.

Факт наявності у Банку заборгованості за Договором та Додатковими угодами у сумі 1611081,38 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відтак, позовна вимога про стягнення 1611081,38 грн. основного боргу визнається судом за законну та обґрунтовану, а тому в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача нараховані на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних починаючи з 11.02.2009 до 19.05.2009.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009, а відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 за № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що положення частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню лише у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання та вказана стаття визначає саме відповідальність за порушення грошового зобов'язання, застосування індексу інфляції та нарахування трьох процентів річних є одним з заходів відповідальності за порушення зобов'язань (глава 51 вказаного Кодексу).

Водночас частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Таким чином, враховуючи дане положення спеціального нормативно-правового акта, під час дії мораторію банки, у яких введений цей мораторій, звільняються від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань. Застосування заходів відповідальності, у тому числі і нарахування інфляційних втрат та 3% річних, можливе лише після зняття мораторію у банку, у випадку продовження прострочення виконання.

Отже, враховуючи зазначене суд не може визнати вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період лютий – квітень 2009 року в сумі 53426,08 грн. та 3% річних за період з 11.02.2009 до 19.05.2009 у сумі 11819,64 грн. за законні, а тому в цій частині в позові відмовляє.

Розглядаючи спір по суті суд також врахував, що строк виконання тих зобов’язань, стягнення за якими є предметом даного спору, настав після призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію у Банку та до 06.08.2009. Отже, враховуючи вищезазначене та положення статті 610 ЦК України, вказані зобов’язання вважаються порушеними з боку Банку, а тому судом встановлений факт порушення прав позивача, пов'язаний з несвоєчасним погашенням відповідачем заборгованості за Договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача за Договором.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесення зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі України «Про банки і банківську діяльність»у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Водночас частиною 4 статті 85 цього Закону (у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI) передбачено, що мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомоги у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання, що виникають із Договору, пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності Банка.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456, к\р № 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і області, МФО 321024, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи»(вул. Смоленська, 31-33, м. Київ, 03005, ідентифікаційний код 21670779, п/р № 260083010178 в АБ «Національні інвестиції»м. Київ, МФО 300498) 1611081 (один мільйон шістсот одинадцять тисяч вісімдесят одну) грн. 38 коп. боргу, а також 16110 (шістнадцять тисяч стодесять) грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита та 300 (триста) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 14.12.2009