Рішення № 9018908, 08.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/41008.12.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аплінк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія торгівельний дім "Бізнес України"

про стягнення 1491,24 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Плосконос Н.О. –дов. № 37/09 від 08.12.2009 р.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ

07.10.09 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аплінк" звернулось з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія торгівельний дім "Бізнес України" боргу в сумі 1400,00 грн. та 91,24 грн. –пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач-виконавець вказав на невиконання відповідачем-замовником зобов’язання з оплати виконаних і прийнятих послуг на суму 1400,00 грн. внаслідок чого у нього виник борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.09 порушено провадження у справі №13/410, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 03.11.09.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.11.09 та 18.11.09 розгляд справи відкладався на 18.11.09 та 08.12.09 відповідно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві з посиланням на умови договору та приписи законодавства просили позов задовольнити повністю.

Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи на адресу вказану у позовній заяві та довідці Держкомстату України: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 16.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

30.10.08 між позивачем, в якості виконавця, та відповідачем, в якості замовника, укладено договір на абонентське обслуговування № 163/10/08 про надання телекомунікаційних послуг, умовами якого сторони погодили, що позивач зобов’язується надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, визначені додатком №1 до цього договору (надалі –послуги), а відповідач зобов’язується їх оплачувати вчасно та у повному обсязі. Додатком № 01 від 30.10.08 встановлена щомісячна абонентська плата у розмірі 700,00 грн.

Між сторонами у справі виникли правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до розділу 3 договору оплата наданих послуг відповідачем здійснюється у національній валюті на підставі рахунків виставлених позивачем не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

На виконання умов Договору позивачем надано послуги в період з червня 2009 року по липень 2009 року, що підтверджується підписаним актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000717 за червень 2009 року. Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000887 за липень відповідачем не підписаний, проте відповідно до п. 3.6 договору відповідачем не надано жодних зауважень з приводу надання послуг, тому послуги вважаються наданими.

Позивачем виставлялись рахунки відповідачу № СФ-0000690 від 19.02.09 на суму 700,00 грн. та № СФ 0000823 від 18.06.09 на суму 700,00 грн. Проте зазначені рахунки відповідачем не оплачені.

Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія торгівельний дім "Бізнес України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Аплінк" становить 1400,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договорів, за надані послуги розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 1400,00 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов про стягнення боргу за договорами в розмірі 1400,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 91,24 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань в сумі 91,24 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія торгівельний дім "Бізнес України" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 16, оф. 907 код ЄДРПОУ 32961668), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аплінк" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 20-22, код ЄДРПОУ 33639067) 1400 (одна тисяча чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 91 (дев’яносто одна) грн. 24 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Курдельчук