Рішення № 9018880, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/64909.12.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт» про стягнення 8589,34 грн. за участю представників позивача – не з’явився, відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 8036,34 грн. заборгованості, 407,69 грн. витрат від інфляції, 145,31 грн. 3% річних, а загалом 8589,34 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань за договором В 00030 від 19.03.2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.11.2009 року.

07.12.2009 року через канцелярію суду представник позивача надав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2009 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт» був укладений договір № К 01935, оригінал якого втрачений.

Факт укладення зазначеного договору підтверджується додатками №4 від 14.04.2007р. та від 21.07.2008 р. до договору №К 01935 від 10.05.2007 року Про продовження обслуговування ПК, листом відповідача №142-13 від 14.05.2009 року та податковою накладною відповідача № 1354 від 31.01.2009 року на суму 14822,48 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошті у сумі 9000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2996 від 27.01.2009 року на суму 4000,00 грн., №3027 від 30.01.2009 року на суму 5000,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов’язання із заправлення транспортних засобів позивача виконав неналежним чином та має заборгованість перед позивачем у сумі 8036,34 грн.

У квітні 2009 року відповідач звернувся до позивача з листом , яким повідомив про неможливість заправлення на деяких АГНКС, у зв’язку з тим що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»не уклало прямий договір на постачання стисненого природного газу з «Укравтогазом».

Позивач звернувся до відповідача з вимогою-претензією №151 від 30.04.2009р., де вимагав повернути заборгованість у сумі 8036,34 грн.

У відповідь на вимогу-претензію № 151 від 30.04.2009 року відповідач листом № 142-В від 14.05.2009 року погодився із заборгованістю в розмірі 8036,34 грн., та повідомив, що у зв’язку із складним матеріальним становищем ТОВ «Нафтогазтранскарт»не взмозі перерахувати вказану суму боргу в повному обсязі, та запевнив що зробить все можливе для як найскорішого погашення існуючої заборгованості.

Листом № 181 від 25.05.2009 року позивач запропонував відповідачу сплачувати заборгованість у розмірі 8063,34 грн., частинами згідно графіку погашення заборгованості, викладеному в даному листі, який позивач залишив без відповіді та задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором з оплати товару та послуг, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з передачі товару та надання послуг з обслуговування автотранспортних засобів позивача та має перед позивачем заборгованість у сумі 8063,34 грн.

Доказів передачі товару, надання послуг чи повернення сплаченої позивачем передоплати за товар та послуги відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 2 та 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої попередньої оплати в сумі 8063,34 грн., та 3% річних в розмірі 145,31 грн., які нараховані відповідно до вимог закону, є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача перед позивачем зобов’язання з поставки товару, а не грошове зобов’язання.

Державне мито у сумі 97,15 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 224,79 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1, кім. 272, код 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна»(46010, м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, код 24627614) 8063 (вісім тисяч шістдесят три) грн. 34 коп. боргу, 145 (сто сорок п’ять) грн. 31 коп. 3% річних, 97 (дев’яносто сім) грн. 15 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя           С.Чебикіна