Вирок № 90188250, 19.06.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/598/2020

Справа № 428/4502/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Кожем`яки А.В.,

прокурора Лаптінової О.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області, дистанційно – в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370003432 від 11.12.2018 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Одеса, громадянина України, росіянина, з базовою середньо освітою, розлученого, який не працює, має на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 10.10.2001 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 11 днів;

- 27.09.2005 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений умовно достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 26 днів;

- 22.05.2013 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільнений 28.10.2016 року по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 року, приблизно о 18.00 годині ОСОБА_1 перебував на території земельної ділянки під забудову, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , де він працював різнорабочим. В цей час він побачив на вказаній ділянці металеву драбину «Практика» 3-х секційну, розкладну 3х14, яка належить ОСОБА_3 і у нього раптово виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме драбини.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_1 , взяв вищевказану металеву драбину, перекинув її через огорожу, після чого з місця скоєння злочину втік, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9-35е від 15.01.2019 року, проведення якої доручено Луганському НДЕКЦ МВС України, ринкова вартість викраденого майна, а саме драбини «Практика» 3-х секційної, розкладної 3х14 на момент скоєння кримінального правопорушення може складати 5044 гривні 51 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 5044 гривні 51 копійки.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 10.12.2018 року приблизно о 18 годині 00 хвилин він перебував на території земельної ділянки під забудову, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 , де працював різноробочим. При цьому його роботодавець – потерпілий у даному кримінальному провадженні, не заплатив йому за виконану роботу та він вирішив вчинити крадіжку його майна в рахунок оплати. Він побачив на вказаній земельній ділянці металеву драбину та вирішив вчинити її крадіжку. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, він шляхом вільного доступу, таємно викрав вищевказану металеву драбину, після чого залишив місце вчинення злочину. В скоєному злочині він щиросердно кається, засуджує свою поведінку, матеріальну шкоду потерпілому відшкодував шляхом повернення майна.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд даного кримінального провадження за його відсутності.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який має постійне місця проживання, не працює, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимий за вчинення умисних, в тому числі корисливих злочинів, задовільно характеризується за місцем мешкання, вину визнав, щиро розкаявся, завдану матеріальну шкоду відшкодував, шляхом повернення майна.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Разом з тим, згідно приписів ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст. 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності в тому числі за ч. 2 ст. 289 КК України.

Проте, як вбачається з обвинувальних актів, така обтяжуюча покарання обставина, як рецидив злочину в обвинуваченні ОСОБА_1 не висувалася.

Таким чином, суд не може самостійно виходити за межі пред`явленого обвинувачення в частині можливого погіршення становища обвинуваченого. Отже, дотримуючись позиції державного обвинувачення, обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено, оскільки така обтяжуючу обставина як рецидив злочину, є поза межами висунутого обвинувачення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року (Справа № 214/4920/16-к, провадження № 51-2920 км 18).

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи, ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді арешту.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати. Вважати початком строку відбування покарання ОСОБА_1 день набрання вироку законної сили.

Речові докази: драбину «Практика» 3-х секційної, розкладної 3х14, яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 - залишити у власності останнього.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням товарознавчої експертизи № 19/113/9-35е від 15.01.2019 року, які згідно довідки складають 572 (п`ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп. в дохід держави. (Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова