Рішення № 9018553, 22.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/46922.09.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «П’єзосенсор»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ретта Груп»

про           стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 88980,60 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кириченко К.О, - представник за довіреністю № 127 від 15.09.2009 року;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «П’єзосенсор»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ретта Груп»про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 88980,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що помилково, при роботі з системою «клієнт-банк», перерахував із свого рахунку на рахунок, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Ретта Груп», платежі на загальну суму 87264,00 грн. відповідно до платіжних доручень:

- № 76 від 03.04.2009 року на суму 60264,00 грн., з призначенням платежу –оплата за корпус віброперетворювача;

- № 77 від 03.04.2009 року на суму 27000,00 грн., з призначенням платежу –оплата за комплектуючі вироби.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «П’єзосенсор»та товариством з обмеженою відповідальністю «Ретта Груп»відсутні будь-які правовідносини, не укладались жодні письмові або усні угоди, а тому вказані кошти є такими, які отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

У 2007 році відповідач пропонував позивачеві співробітництво, однак договори не були підписані, проте дані відповідача у базі даних позивача збереглись і згодом помилково були використані.

Також позивачем не видавались довіреності на отримання будь-якого товару відповідача, що підтверджується копією реєстру документів за 2009 рік.

Виявивши помилку та безпідставність перерахування коштів 06.04.2009 року позивач звернувся до Акціонерного банку «Синтез»з проханням повернути на рахунок позивача помилково перераховані кошти, але банк повідомив, що кошти вже надійшли на рахунок відповідача.

Позивач звернувся до відповідача з листами за № 050 від 14.04.2009 року та № 061 від 27.04.2009 року та з проханням повернути помилково перераховані кошти

З метою досудового регулювання спору позивач направив відповідачеві претензію № 068 від 21.05.2009 року з проханням повернути помилково перераховані кошти, що підтверджується фіскальним чеком від 21.05.2009 року про відправку рекомендованого листа відповідачеві.

Листи позивача та претензія залишились без відповіді та без задоволення.

За користування безпідставно набутими коштами позивач нарахував відповідачеві три проценти річних у сумі 494,90 грн. та індекс інфляції у сумі 1221,70 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2009 року порушено провадження у справі № 33/469, розгляд справи призначено на 22.09.2009 року.

22.09.2009 року у судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі № 33/469 від 02.07.2009 року не виконав, про поважні причине неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з’явився, в судовому засіданні подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.07.2009 року, надав поясненя по справі та просив стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у сумі 87264,00 грн., три проценти річних у сумі 494,90 грн., індекс інфляції у сумі 1221,70 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 889,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Представник позивача в позовній заяві просить в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі ціни позову та судових витрат.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з перерахунком судом суми штрафних санкцій.

Позивач помилково, при роботі з системою «клієнт-банк», перерахував із свого рахунку на рахунок, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Ретта Груп», платежі на загальну суму 87264,00 грн. відповідно до платіжних доручень:

- № 76 від 03.04.2009 року на суму 60264,00 грн., з призначенням платежу –оплата за корпус віброперетворювача згідно рахунку № 14 від 02.03.2009 року;

- № 77 від 03.04.2009 року на суму 27000,00 грн., з призначенням платежу –оплата за комплектуючі згідно рахунку № 25 від 02.03.2009 року.

За твердженням представника позивача між товариством з обмеженою відповідальністю «П’єзосенсор»та товариством з обмеженою відповідальністю «Ретта Груп»відсутні будь-які правовідносини, не укладались жодні письмові або усні угоди, а тому вказані кошти є такими, які отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Суд встановив, що у 2007 році відповідач пропонував позивачеві співробітництво, однак договори не були підписані, проте дані відповідача у базі даних позивача збереглись і згодом помилково були використані.

На підтвердження факту, що позивачем не видавались довіреності на отримання будь-якого товару відповідача в матеріалах справи наявна копія реєстру документів за 2009 рік, відповідно до якого довіреність на отримання уповноваженими особами товарів від відповідача позивачем не видавалась.

Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позивач звернувся до відповідача з листами за № 050 від 14.04.2009 року та № 061 від 27.04.2009 року та з проханням повернути помилково перераховані кошти

З метою досудового регулювання спору позивач направив відповідачеві претензію № 068 від 21.05.2009 року з проханням повернути помилково перераховані кошти, що підтверджується фіскальним чеком від 21.05.2009 року про відправку рекомендованого листа відповідачеві.

Листи позивача та претензія залишились без відповіді та без задоволення.

Відповідно до довідки позивача, станом на 22.09.2009 року кошти відповідачем не повернуті.

Також на вимогу ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження по справі № 33/469 від 02.07.2009 року позивачем відповідачу був надісланий акт звірки взаєморозрахунків з супровідним листом № 138 від 15.09.2009 року, що підтверджується фіскальним чеком від 15.09.2009 року про відправку рекомендованого листа відповідачеві.

Відповіді, зауважень та застережень до вищеназваного акту з боку відповідача позивачеві не поступало.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

На думку суду, оскільки позивач помилково перерахував відповідачеві кошти у сумі 87264,00 грн., а між позивачем та відповідачем не укладались будь-яких господарських договорів будь-які послуги з відповідачем позивачеві не надавались, відсутня правова підстава для набуття вказаних коштів, отже вказані кошти є такими, які набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Таким чином, оскільки грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, він зобов'язаний повернути позивачеві ці кошти.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у сумі 87264,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 494,90 грн. та індекс інфляції у сумі 1221,70 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем відповідачеві направлена претензія 21.05.2009 року нарахування штрафних санкцій починаються через сім днів з дати направлення претензії, тобто з 29.05.2009 року.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Оскільки грошове зобов’язання настало у відповідача 29.05.2009 року розрахунок починається з наступного місяця –червня, а позивач заявляє в позовних вимогах нарахування індексу інфляції за квітень та травень, таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 1221,70 грн. не підлягає задоволенню.

Розрахунок трьох процентів річних:

87264,00 * 3% /365 * 19 днів = 136,28 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 136,28 грн., є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 15,84 грн., на відповідача –873,96 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 14,56 грн., на відповідача –306,94 грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ретта Груп»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,11; р/р 2600403583 в АБ «Синтез»м. Києва, МФО 322711, код ЄДРПОУ 34728959) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «П’єзосенсор» (юридична адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 78; фактична адреса: 14030, м. Чернігів, вул. Одінцова, 25; р/р 2600900018385 в ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 353649, код ЄДРПОУ 14247566) безпідставно набуті кошти у сумі 87264 (вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 136 (сто тридцять шість) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 873 (вісімсот сімдесят три) грн. 96 коп. та 306 (триста шість) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення індексу інфляції в сумі 1221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн. 70 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 16.12.2009 року