Рішення № 9018452, 10.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/37510.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ”

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейф"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр Леман-Україна”

про стягнення 1071590,53 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:          Тіщенко М.О.–довіреність № 14 від 22.07.2009р.;

від відповідача 1): не з’явився;

від відповідача 2): не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейф" та Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр Леман-Україна” про стягнення 1071590,53 грн.

Відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1) 1 071590,53 грн., з яких 579589,74 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 23910,29грн. –проценти за користування чужими коштами, сума штрафу –57958,97 грн., суму нарахованої пені –363635,62грн., 40518, 34 грн. –інфляційні втрати та 5977,57грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –10715,91 грн. –державного мита, 312, 50 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 1) в порушення умом Договору поставки №ХАС-46/06/08 від 04.06.2008р. та взятих на себе зобов’язань по оплаті отриманого товару згідно накладних повністю не розрахувався за поставлену продукцію.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 2) борг у розмір 17,00 грн. за невиконання договору поруки №25 від 05.02.2008 року.

Ухвалою від 08.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.07.2009 року.

09.07.2009 р. ухвалою Господарського суду м.Києва розгляд справи було відкладено на 10.09.2009 року.

30.07.2009 року позивач надав заяву про зміну назви підприємства позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ».

10.09.2009 р. представник відповідача-1 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 08.06.2009 р. не виконав, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.09.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №ХАС-46/06/08 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що відповідач зобов’язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність відповідача металопродукцію (далі - товар), а відповідач зобов’язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах позивача, які є не від’ємними частинами даного Договору, та/або видаткових/залізничних накладних.

Згідно умов Договору поставка товару може здійснюватись залізничним транспортом, автотранспортом або самовивозом зі складу позивача.

Позивачем одночасно з кожною партією товару був переданий відповідачу пакет документів на товар, а саме: видаткова накладна, акт прийому-передачі, копія сертифікату якості.

Згідно п. 3.3. Договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах позивача. З моменту зарахування на поточний рахунок позивача 100% оплати за поставлений товар, або за товар що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Позивач має право поставити товар відповідачу без попередньої оплати. В цьому випадку відповідач оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3 днів з моменту поставки.

З пояснень позивача викладених в позовній заяві вбачається, що відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 579 589,74 грн.

На виконання взятих на себе зобов’язань позивачем було поставлено відповідачу металопродукцію (далі –товар), на загальну суму 579589,74 грн. про що свідчать підписані відповідачем видаткові накладні №ХС-002377 від 15.09.2008р. на суму 60090,00 гри., №ХС-002542 від 09.10.2008р. на суму 75755,00 грн., № ХС-002543 від 09.10.2008р. на суму 95211,51грн., №ХС-002564 від 14.10.2008р. на суму 105698,52 грн., №ХС-002565 від 14.10.2008р. на суму 28971,00 грн., №ХС-002595 від 17.10.2008р. на суму 50470,00 грн., №ХС-002596 від 17.10.2008р. на суму 27964,50 грн., №ХС-002634 від 23.10.2008р. на суму 62094,50 грн., №ХС-002635 від 23.10.2008р. на суму 71451,00 грн., №ХС-002682 від 30.10.2008р. на суму 68278,70 грн., №ХС-002683 від 30.10.2008р. на суму 53950,01 грн., Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями: ЯОЦ №833304 від 18 липня 2008р., ЯОЦ №833330 від 15.вересня.2008р., ЯОЦ №833342 від 09.жовтня 2008р, ЯОЦ №833343 від 14.жовтня.2008р., ЯОЦ №833345 від 17.жовтня 2008р., ЯОЦ №833346 від 23.жовтня 2008р. (завірені копії долучено до матеріалів справи).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач 1) повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частини 1, 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного за поставлений товар згідно накладних та Договору в розмірі 579 589,74 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач 1) припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач просить стягнути з відповідача 23910,29грн. –проценти за користування чужими коштами, сума штрафу –57958,97 грн., суму нарахованої пені –363635,62грн., 40518, 34 грн. –інфляційні втрати та 5977,57грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1) процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 23910,29 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави “Виконання зобов'язання” свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава “Забезпечення виконання зобов'язань”), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава “Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання”).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Укладеним сторонами договором не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем, в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача 1).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 2) 17,00 грн. За невиконання договору поруки №25 від 05.02.2008 року.

05.02.2008 року між позивачем та відповідачем 2) було укладено договір поруки №25, відповідно до якого відповідач 2) взяв на себе відповідальність за виконання зобов’язань щодо оплати третіми особами, що набувають у позивача металопрокат (далі –боржник) згідно договорів поставки за період з 2005 року по 2009 рік. Відповідач 2) відповідає перед позивачем за виконання боржником зобов’язань згідно основного договору щодо оплати поставленого товару частково, в розмірі 10% від суми неоплаченої заборгованості але не більше одного неоподаткованого доходу громадян, що діє на момент пред’явлення вимоги про оплату (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору відповідач 2) зобов’язується виконати зобов’язання боржника в розмірі встановленому п. 3.1. даного договору виключно при наявності поданого до суду позову щодо невиконання зобов’язань боржником.

Щодо позовних вимог з Відповідача2 судом не встановлено правових підстав для його задоволення. Проте за умовами договору поруки (п.4.1) виконання зобов’язання виникає після подання позову до боржника. Оскільки позов про стягнення задоволений за рахунок Відповідача1 цим судовим рішенням, Відповідач2 прав Позивача не порушив.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейф" (63050, Харківська обл, Валковський район, пмт.Сідоренковське, вул..Рогачова 14, код ЄДРПОУ 31466446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32036829) –579 589,74 грн. (п’ятсот сімдесят дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят дев’ять гривень 74 копійок) основної заборгованості, 40518,34 грн. (сорок тисяч п’ятсот вісімнадцять гривень 34 копійки) інфляційних втрат, 5977,57 грн. (п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят сім гривень 57 копійок) –3% річних, суму штрафу –57958,97 грн. (п’ятдесят сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят вісім гривень 97 копійок), суму нарахованої пені –363635,62грн. (триста шістдесят три тисячі шістсот тридцять п’ять гривень 62 копійки), 10480,16 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят гривень 16 копійок) –державного мита, та 115,40 грн. (сто п’ятнадцять гривень 40 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Якименко Дата підписання рішення: 28.09.2009р.