Рішення № 9018239, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/36609.12.09

За позовом прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до 1) Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України

2) Міністерства промислової політики України

3) відкритого акціонерного товариства "Львівський завод фрезерних верстатів"

третя особа-1Фонд державного майна України

третя особа-2обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Львівської обласної ради

про скасування наказу № 1686 від 23.12.1994

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратуриМорозов В.Ю.(прок. відділу прок. м. Києва, посв. № 137)

Бондарєва А.Н.(ст. прок. відділу прок. м. Києва, посв. № 264)

Корженко Н.М.(прок. відділу прок. м. Києва)

Некрасов О.М.(прок. відділу прок. м. Києва)

Від позивача Басистий В.О.(дов. від 19.01.2007)

Від відповідача-1 не зявився

Від відповідача-2Голоюх С.Р.(дов. від 21.05.2008)

Від відповідача-3Романушко П.П.(дов. від 05.12.2008)

Від третьої особи-1Донець Т.М.(дов. від 10.01.2009)

Мосюра А.Ю.(дов. від 19.01.2009)

Від третьої особи-2не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою щодо скасування наказу № 1686 від 23.12.1994 в частині затвердження актів інвентаризації та оцінки вартості майна ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів" та статуту ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів" в частині включення вартості гуртожитку по вул. Радість, 24 у м. Львові в статутний фонд ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів". Також прокурор просив відновити строк позовної давності звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2009 порушено провадження у справі №50/366, призначено її до розгляду на 03.06.2009, відновлено строк позовної давності звернення до суду з даною позовною заявою та залучено третіх осіб: Фонд державного майна України та обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Львівської обласної ради.

Представники позивача, відповідача-1 та третіх осіб в судове засідання 03.06.2009 не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибули представники прокуратури, відповідача-2 та відповідача-3 і дали пояснення по справі.

Представники відповідача-2 та 3 подали відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Розгляд справи було відкладено на 01.07.2009.

01.07.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача, відповідача-2 та відповідача-3, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представники відповідача-1 та третіх осіб в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 22.07.2009.

В судове засідання 22.07.2009 прибули представники прокуратури, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи-1, дали пояснення по справі та подали докази.

Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-2 в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 18.09.2009.

18.09.2009 розгляд справи не відбувся у зв"язку з хворобою судді, оголошено перерву на 07.10.2009.

В судове засідання 07.10.2009 прибули представники прокуратури, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи-1, дали пояснення по справі та подали докази.

Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-2 в судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача-3 подав заяву про застосування позовної давності, оскільки позов пред"явлено більше ніж через 14 років з дня прийняття наказу № 1686 від 23.12.1994.

Суд дослідивши матеріали справи, вирішив відмовити у задоволенні даного клопотання відповідача-3, оскільки ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2009 по справі № 50/366 було визнано поважними причини пропущення позовної давності та відновлено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Розгляд справи було відкладено на 23.10.2009.

В судове засідання 23.10.2009 прибули представники прокуратури, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи-1, дали пояснення по справі та подали докази.

Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-2 в судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 11.11.2009.

В судове засідання 11.11.2009 прибули представники прокуратури та відповідача-2 і дали пояснення.

Представники позивача, відповідача-1, відповідача-3, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не зявилися, представники позивача, відповідача-1, третьої особи-1 та третьої особи-2 причин неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача-3 подав телеграму про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 02.12.2009.

В судове засідання 02.12.2009прибули представники відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи-1 і дали додаткові пояснення.

Представники прокуратури, позивача, відповідача-1 та третьої особи-2 в судове засідання не зявилися, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду прокуратура, позивач, відповідач-1 та третя особа-2 повноважних представників у судове засідання не направили, письмових пояснень по суті позовних вимог не надали.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Представники прокуратури, позивача, відповідача-1 та третьої особи-2 клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у них поважних причин щодо неявки у судові засідання не повідомили, що дає підстави визначити причини їх неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників прокуратури, позивача, відповідача-1 та третьої особи-2 за наявними у справі доказами та матеріалами.

Сторони наголосили на необхідності оголошення повного тексту рішення по справі.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 09.12.2009 для підготовки та оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Сихівського району м. Львова була проведена перевірка дотримання чинного законодавства про приватизацію державного майна відкритим акціонерним товариством „Львівський завод фрезерних верстатів", що створене на базі державного підприємства Львівський завод фрезерних верстатів на підставі наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №1686 від 23.12.1994(далі наказ).

Вказаним наказом затверджено акт інвентаризації та оцінки вартості цілісного майнового комплексу «Львівський завод фрезерних верстатів».

На підставі зазначених документів гуртожиток по вул. Радість, 24 у м. Львові було передано в статутний фонд ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів". Акціонерним товариством було оформлено право власності на вказану будівлю гуртожитку та Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано реєстраційне посвідчення від 08.04.1999.

Прокурор зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що вказаний наказ Мінмашпрому України в частині затвердження актів інвентаризації та оцінки майна підприємства та статуту, яким було передбачено включення вказаного гуртожитку в його цілісний майновий комплекс підприємства, суперечив вимогам законодавства, яке було чинне на час приватизації підприємства.

Суд погоджується із твердженнями прокуратури, що відповідно до вимог пп. 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 № 717, вартість цілісного майнового комплексу підприємства під час приватизації повинна бути зменшена на вартість майна державного житлового фонду, а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації, чого не було виконано Міністерством при затвердженні актів інвентаризації та оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівського заводу фрезерних верстатів.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»у редакції, яка діяла на час видання спірного наказу, було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного і житлового фондів.

Виходячи з положень ст. 4 Житлового Кодексу Української PCP, до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі становлять державний житловий фонд.

Статтями 127-131 Житлового Кодексу УРСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 №208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Суд наголошує, що будівля гуртожитку по вул. Радість, 24 у м. Львові під час приватизації обліковувалась на балансі державного підприємства «Львівський завод фрезерних верстатів», а тому дану будівлю слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, яка діяла на час приватизації), приватизації підлягали цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурні підрозділи.

В той же час, за змістом ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Зі змісту цієї норми закону вбачається, що житловий фонд не входить до складу цілісного майнового комплексу, а отже, не підлягав приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (стаття 4 Житлового кодексу Української PCP).

Як було зазначено вище, відповідно до статей 4-6 Житлового кодексу Української PCP гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду, а відтак згідно з вимогами статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають.

Крім того, зі змісту статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»вбачається, що його дія поширюється виключно на приватизацію житла громадянами, а не юридичними особами.

Наведене свідчить про неправомірність включення спірного гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства «Львівський завод фрезерних верстатів», який підлягає приватизації.

Крім того, з листа відповідача-3 № 794-9п від 16.11.2006, що був адресований прокурору Сихівського району м. Львова вбачається, що гуртожиток по вул. Радість, 24, у м. Львові перебуває у статутному фонді ВАТ «Львівський завод фрезерних верстатів»з 1994 року згідно наказу № 1686 від 23.12.1994.

Судом в судовому засіданні досліджено статут відповідача-3 та встановлено, що гуртожиток по вул. Радість, 24, у м. Львові перебуває у статутному фонді ВАТ «Львівський завод фрезерних верстатів». Відповідачі проти даного твердження не заперечували.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, гуртожиток по вул. Радість, 24 у м. Львові, як об'єкт державного житлового фонду не підлягав приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», а отже наказ № 1686 від 23.12.1994 Мінмашпрому України, в частині затвердження актів інвентаризації та оцінки вартості майна ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів" та статут ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів" в частині включення вартості гуртожитку по вул. Радість, 24 у м. Львові в статутний фонд ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів" є незаконними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на спростування вищевикладеного відповідачі суду не надали. Доводи викладені відповідачами у відзивах не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, у звязку з чим є підстави для скасування наказу № 1686 від 23.12.1994 Мінмашпрому України, в частині затвердження актів інвентаризації та оцінки вартості майна ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів" та статуту ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів" в частині включення вартості гуртожитку по вул. Радість, 24 у м. Львові в статутний фонд ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів".

Щодо клопотання відповідача-3 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

За статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно з вимогами частини 2 статті 80 вказаного Кодексу, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

З матеріалів справи та з пояснень представника прокуратури вбачається, що впродовж 2006-2009 років на адресу прокуратури Сихівського району м. Львова надходили звернення мешканців зазначеного гуртожитку щодо порушення їхніх конституційних прав внаслідок передачі ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів" будівлі гуртожитку по вул. Радість, 24 у м. Львові у статутний фонд, що призвело до подальшого невиконання ними зобов'язання про забезпечення належних умов проживання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що прокуратурою Сихівського району м. Львова вживалися всі можливі заходи для відновлення порушених прав до звернення з даним позовом до суду і тому суд вважає поважними причини пропущення позовної давності.

Відповідач-3 у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності зазначає що прокуратурою позов предявлено більше, ніж через 14 років з дня прийняття спірного наказу.

Разом з цим у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що прокуратурою проводилися перевірки щодо законності приватизації спірного гуртожитку у зазначений період(14 років назад).

Вказане свідчить про те, що прокуратурі про відповідні порушення стало відомо тільки зі звернень мешканців зазначеного гуртожитку впродовж 2006-2009 років щодо порушення їхніх конституційних прав внаслідок передачі ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів" будівлі гуртожитку по вул. Радість, 24 у м. Львові у статутний фонд. Отже, зазначене дає право суду визнати поважними причини пропуску позовної давності, зважаючи на специфіку правовідносин у сфері приватизації та на сплив значного терміну часу з дня вчинення правопорушення, внаслідок чого органам прокуратури знадобився тривалий час для повного та всебічного дослідження обставин вчиненого правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати наказ Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 1686 від 23.12.1994 в частині затвердження акту інвентаризації та оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівського заводу фрезерних верстатів.

3. Скасувати статут ВАТ "Львівський завод фрезерних верстатів" в частині включення вартості гуртожитку по вул. Радість, 24 у м. Львові в статутний фонд ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів".

4. Стягнути з Міністерства промислової політики України(вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00013942) до державного бюджету України 85(вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 156(сто пятдесят шість) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Львівський завод фрезерних верстатів"(вул. Зелена, 149, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 00222278) до державного бюджету України 85(вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 156(сто пятдесят шість) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.