Рішення № 9018134, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/499-11/40901.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Янком",

2) Головного управління комунальної власності м. Києва,

3) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна"

провизнання права власності та зобовязання зареєструвати право

власності

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Волошина Т.М. представник

від відповідача-1 Корнієнко Р.О. представник

від відповідача-2Гурмаза О.С. представник

від відповідача-3не з`явились В судовому засіданні 01.12.2009 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх представників учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" (далі - позивач) про визнання за позивачем права власності на обєкт нерухомого майна автозаправну станцію загальною площею 110,2 кв.м. розташовану на вул. І. Клименка, 1-а у м. Києві та зобовязання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна" зареєструвати за позивачем право власності на вказаний обєкт нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 24/499 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 24/499 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 24/499 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи позивач подав заяву про зміну та уточнення позовних вимог, в якій просить:

- визнати за позивачем право власності на обєкт нерухомого майна - автозаправну станцію загальною площею 110,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка, 1-а;

- витребувати у відповідача-1 оригінал Угоди № 2 про передачу майна у власність від 04.02.1997, укладеної між ЗАТ "АТЛАНТА Трейд" та ТОВ "Янком", та оригінал Додатку №1 "Перелік майна" від 04.02.1997 до даної Угоди;

- зобовязати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна" зареєструвати за позивачем право власності на обєкт нерухомого майна - автозаправну станцію загальною площею 110,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка, 1-а.

При новому розгляді справи позивач підтримав позовні вимоги та зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Янком" та Закритим акціонерним товариством "АТЛАНТА Трейд" 04.02.1997 було укладено угоду про передачу майна у власність. Позивач правомірно набув право власності на спірне майно на підставі Договору про пайову (дольову) участь у реконструкції автозаправної станції в м. Києві по вул. І. Клименко, 1-а в Солом'янському районі міста Києва від 01.12.2005. Також позивач вважає, що Головне управління комунальної власності м. Києва порушує права позивача саме заперечуючи його право власності на обєкт шляхом відмови в оформленні відповідного свідоцтва на право власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Янком" (далі - відповідач-1) у відзиві на позовну заяву підтверджує, що дійсно 01.12.2005 між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір про пайову (дольову) участь у реконструкції автозаправної станції в м. Києві по вул. І. Клименко, 1-а в Солом'янському районі міста Києва, яка на момент підписання Договору належала відповідачу-1 на підставі Угоди № 2 від 04.02.1997. Тобто, на момент підписання Договору від 01.12.2005, відповідач-1 був повноправним власником обєкта нерухомого майна з усіма наданими йому чинним законодавством правами щодо володіння та розпорядження ним.

Головне управління комунальної власності м. Києва (далі - відповідач-2) проти позову заперечує та зазначає, що не може бути відповідачем у даному спорі. Відповідач-2 вважає, що відповідачем у такому спорі може бути особа, від якої відповідне право перейшло до позивача або особа, яка може претендувати на таке право, а не особа, яка здійснює його оформлення, тобто фактично видає документ, що посвідчує факт належності такого права свідоцтва про право власності. Позивачем не заявлено вимогу про зобовязання відповідача-2 оформити право власності на спірні приміщення.

Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна" (далі - відповідач-3) відзиву на позов не подало, явку своїх представників в судове засідання не забезпечило. У звязку з незявленням представників відповідача-3 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу-3 за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та незявлення в судове засідання відповідач-3 суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

21.02.2005 на підставі рішення Київської міської ради від 18.11.2004 № 761/2171 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Янком" було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0343 га на вул. Івана Клименка, 1-а у Соломянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування стаціонарної автозаправної станції.

25.05.2005 Товариству з обмеженою відповідальністю "Янком" було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0343 га по вул. І. Клименка, 1-а.

01.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Янком" було укладено Договір про пайову (дольову) участь у реконструкції автозаправної станції в м. Києві, вул. І.Клименко, 1-а в Солом'янському районі міста Києва (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору відповіда-1 приймає позивача у пайове будівництво - реконструкцію (з наступним відступленням свого права на частку) автозаправної станції за адресою: м. Київ. вул. Клименка, 1-а, що належить відповідачу-1 згідно акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва АЗС від 16.11.1995 № 113.

Умовами Договору сторони визначили, що доля участі позивача у реконструкції складає - 98%, доля відповідача-1 складає - 2%.

У пункті 1.3 Договору термін закінчення будівельно-монтажних робіт і здачі АЗС в експлуатацію було визначено до грудня 2007 року.

Відповідно до п. 1.4 Договору протягом 90 робочих днів після закінчення будівництва АЗС і здачі його в експлуатацію відповідач-1 зобов'язується передати згідно акту прийому-передачі позивачу у власність упорядковану АЗС з наданням усіх необхідних документів на цю АЗС та відступити свою частку у реконструкції, а позивач зобов'язується сплатити відповідачу-1 ринкову вартість з 2% частки у будівництві (реконструкції) в розмірі 2 400,00 грн. з ПДВ та відшкодувати витрати, понесені на реконструкцію в розмірі погодженому сторонами по завершенню робіт.

28.09.2007 сторони підписали Додаткову угоду до Договору від 01.12.2005, у якій погодили внесення змін до п. 1.4 Договору та дійшли домовленості, що загальний розмір компенсації витрат вартості будівництва та реконструкції, які підлягає виплаті відповідачу-1, складає 583 294,20 грн. в т.ч. ПДВ.

25.06.2007 Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією було затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта по вул. Клименка, 1-а від 19.06.2007.

Комунальним підприємством “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” було здійснено технічну інвентаризацію обєкта нерухомості та виготовлено матеріали технічної інвентаризації -технічний паспорт на зазначений обєкт.

30.09.2007 відповідач-1 передав, а позивач прийняв завершений реконструкцією об'єкт АЗС з магазином, а саме - триповерхову будівлю АЗС з магазином загальною площею 110,2 кв.м. вартістю 583 294,20 грн. та частку у розмірі 2% у будівництві (реконструкції) АЗС в розмірі 2 400,00 грн.

Таким чином, умови Договору сторонами було виконано та за умовами Договору від 01.12.2005 позивач набув право власності на вказаний об'єкт.

Однією з підстав скасування рішення суду від 03.12.2008 у справі № 24/499 у постанові Вищого господарського суду України від 01.07.2009 було визначено, що суди не встановили, якими доказами підтверджується фактична передача спірної АЗС від Закритого акціонерного товариства "АТЛАНТА Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Янком" (акт № 2 від 01.03.1997 приймання-передачі не місить посилань на передачу АЗС) та поза увагою судів залишилось дослідження обставин оформлення відповідачем-1 у встановленому порядку права на АЗС після укладення Угоди № 2 від 04.02.1997.

04.02.1997 між Закритим акціонерним товариством "АТЛАНТА Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Янком" була укладена Угода № 2 про передачу майна у власність.

Відповідно до п. 1.1 вказаної Угоди Закритим акціонерним товариством "АТЛАНТА Трейд" було передано у власність (повне господарське відання) відповідачу-1, а відповідачем-1 прийнято майно найменуванням та в кількості, вказаній в Переліку (Додаток № 1 до даної угоди).

Згідно з п. 1 Додатку № 1 до Угоди № 2 відповідачу-1 було передано у власність АЗС контейнерного типу в комплекті з приміщенням та устаткуванням.

У абзаці 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про власність" (чинного, на момент укладення угоди № 2) визначено, що здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Відповідно до положень ст. 4 Цивільного кодексу УРСР (чинного, на момент укладення угоди № 2) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, у тому числі з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладення угоди № 2) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Факт передачі та отримання автозаправної станції за Угодою № 2 про передачу майна у власність від 04.02.1997 Товариством з обмеженою відповідальністю "Янком" не заперечується.

Жодних обмежень щодо права Товариства з обмеженою відповідальністю "Янком" на розпорядження майном, отриманим за Угодою № 2, у вказаній угоді на міститься.

Таким чином, згідно діючого на той час законодавства, суд розцінює Угоду № 2 від 04.02.1997, як підставу набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Янком" у власність автозаправної станції та отримання відповідачем-1 права на розпорядження вказаним обєктом.

Реалізуючи повноваження власника щодо розпорядження майном, відповідач уклав з позивачем Договір про пайову (дольову) участь у реконструкції автозаправної станції в м. Києві, вул. І.Клименко, 1-а в Солом'янському районі міста Києва від 01.12.2005.

Проте відповідач-1 не надав позивачу належних документів (правовстановлюючого документу, що підтверджував право власності відповідача-1 на обєкт реконструкції) для оформлення та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що був обєктом Договору від 01.12.2005.

Станом на день звернення позивача з даним позовом наявні Угода № 2 про передачу майна у власність від 04.02.1997, Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2005, Державний акт на право власності на землю, Договір про пайову (дольову) участь у реконструкції автозаправної станції в м. Києві, вул. І.Клименко, 1-а в Солом'янському районі міста Києва від 01.12.2005, Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта по вул. Клименка, 1-а від 19.06.2007, Акт приймання-передачі від 30.09.2007 до договору від 01.12.2005, технічна справа БТІ на приміщення за адресою: м. Київ, вул. І.Клименка, 1-а.

Проте у Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" на даний час відсутні правовстановлюючі документи, які б прямо підтверджували його право власності на спірне приміщення, що не дає можливості позивачу зареєструвати своє право власності, а також створює ситуацію, за якої треті особи можуть заперечувати право власності позивача на спірний обєкт, що унеможливлює використання позивачем своїх повноважень власника, а саме повноважень щодо розпорядження належним йому майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникає з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно зі ст. 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються Законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене законом або договором.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що вищезазначені Угода № 2 про передачу майна у власність від 04.02.1997, Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2005, Договір про пайову (дольову) участь у реконструкції автозаправної станції в м. Києві, вул. І.Клименко, 1-а в Солом'янському районі міста Києва від 01.12.2005, Акт приймання-передачі від 30.09.2007 були предметом судового розгляду, або в судовому порядку були визнані недійсними.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права субєкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. А особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Крім того, в ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належність позивачу на праві власності спірного обєкту підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 19.06.2007, технічною справою БТІ, Договором про пайову (дольову) участь у реконструкції автозаправної станції в м. Києві, вул. І.Клименко, 1-а в Солом'янському районі міста Києва від 01.12.2005, Актом приймання-передачі від 30.09.2007, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання права власності на обєкт нерухомого майна - автозаправну станцію загальною площею 110,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. І.Клименка,1-а є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обовязковою і засвідчує факт визнання державою виникнення такого права.

Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2003 державна реєстрація об'єктів нерухомого майна та прав власності на них проводиться на підставі правовстановлювальних документів.

Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.3 Тимчасового положення).

У пункті 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" зазначено, що названі у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

За таких обставин, вимоги позивача до відповідача-3 про зобовязання зареєструвати за позивачем право власності на обєкт нерухомого майна - автозаправну станцію загальною площею 110,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка, 1-а є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача до Головного управління комунальної власності м. Києва суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Головного управління комунальної власності м. Києва з заявою про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна - автозаправну станцію загальною площею 110,2 кв.м., розташований на вул. І. Клименка, 1-а у м. Києві.

Листом № 042/13/1-3282 відповідач-2 відмовив позивачу в оформленні права власності та наданні свідоцтва про право власності на спірну будівлю, керуючись Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки наданий пакет документів не містить усіх необхідних для оформлення права власності документів та не оформлений відповідно до вимог Положення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що своїми діями відповідач-2 не визнає право власності позивача на зазначену будівлю, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом також до Головного управління комунальної власності м. Києва.

Головне управління комунальної власності м. Києва у своїй діяльності керується Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820 (далі - Положення).

Відповідно до п. 4.1 вказаного Положення Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п.п. 2 п. 6 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/744, одним з основних завдань Головного управління є здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади м. Києва та державним майном, що передане до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності (п.п. 28 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва).

Отже, даними Положеннями не передбачено повноважень відповідача-2 щодо визнання чи невизнання права власності на нежитлові приміщення за будь-якими юридичними чи фізичними особами.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Але, як вбачається з матеріалів справи та з пояснень відповідача-2, правомірність набуття позивачем спірного майна Головним управлінням комунальної власності м. Києва не заперечується.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Головного управління комунальної власності м. Києва законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс", оскільки відповідач-2 не оспорює право власності позивача на спірне майно.

Що ж до законності дій відповідача-2, як субєкта владних повноважень, про відмову у реєстрації права власності та видачі свідоцтва про право власності, суд відзначає, що такий спір може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача-2, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині вимог до Головного управління комунальної власності м. Києва є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а позовні вимоги про визнання права власності на спірний обєкт нерухомості підлягають задоволенню за рахунок відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Янком".

Позивачем також було заявлено вимогу про витребування у відповідача-1 оригіналу Угоди № 2 про передачу майна у власність від 04.02.1997, укладеної між ЗАТ "АТЛАНТА Трейд" та ТОВ "Янком", та оригіналу Додатку №1 "Перелік майна" від 04.02.1997 до даної Угоди.

В судовому засіданні 01.12.2009 позивачем було надано суду заяву про врегулювання спірних відносин між позивачем та відповідачем-1 в частині витребування документів.

До вказаної заяви додано Акт прийому-передачі документів від 30.11.2009, підписаний повноважними позивача та відповідача-1, згідно з яким відповідач-1 передав позивачу оригінали наступних документів:

- Угоди № 2 про передачу майна у власність від 04.02.1997, укладеної між ЗАТ "АТЛАНТА Трейд" та ТОВ "Янком" на 1 арк.;

- Додаток № 3 до Угоди № 2 від 04.02.1997 "АКТ № 2 приймання-передачі майна від 01.03.1997" на 1 арк.;

- Додаток № 1 до Угоди № 2 від 04.02.1997 "Перелік майна" на 1 арк.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідачем-1 передано позивачу оригінали Угоди № 2 про передачу майна у власність від 04.02.1997 та Додатку №1 "Перелік майна" від 04.02.1997 до даної Угоди, предмет спору у справі № 24/499-11/409 в частині вимоги про витребування оригіналів документів відсутній.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України в разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, але, оскільки позивачем таких вимог не заявлено, тому зазначені витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" (08130, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 2-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31982734) право власності на обєкт нерухомого майна - автозаправну станцію загальною площею 110,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка, 1-а.

3. Зобовязати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В, ідентифікаційний код 03359836) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" (08130, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 2-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31982734) право власності на обєкт нерухомого майна - автозаправну станцію загальною площею 110,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка, 1-а.

4. В частині позовних вимог до Головного управління комунальної власності м. Києва відмовити.

5. Припинити провадження у справі № 24/499-11/409 в частині вимоги про витребування оригіналів документів у звязку з відсутністю предмету спору.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:03.12.2009