Рішення № 9018038, 23.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/14023.04.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо –металургійна компанія"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд -Компані"

про стягнення 440186,99 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Лось І.С. –довіреність №207 від 20.01.2009;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Українська гірничо –металургійна компанія" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд -Компані" про стягнення 440186,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 062/08-Пр.Др.О від 13.10.2008 р. не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 390257,52 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь позивача 390257,52 грн. - боргу, 23160,81 грн. –індексу інфляції, 23794,36 грн. –пені, 2974,30 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –4401,86 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 23.02.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.03.2009 р.

19.03.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 23.04.2009 р.

23.04.2009 р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

23.04.2009 р. представник відповідача повторно в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.04.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2008 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 062/08-Пр.ДР.О (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1.), сторони погодили, що позивач зобов’язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, металопродукцію.

На виконання умов договору, позивачем з 16.10.2008р. по 14.11.2008р. поставлявся відповідачу товар, що підтверджується двосторонніми видатковими накладними, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, всього на загальну суму 536705, 27 грн.

Відповідно до п. 6.5. Договору оплата продукції, вказаної в рахунку –фактурі, здійснюється покупцем шляхом 100% оплати продукції на протязі 14 банківських днів з дати отримання продукції.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього, виникла заборгованість перед позивачем в сумі 390257,52 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з банківського рахунку позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмір 390257,52 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 2974,30 грн., пеню у розмірі 23794,36 грн., індекс інфляції у розмірі 23160,81 грн..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положенням договору № 062/08-пр.Др.О від 13.10.2008р. відповідальність за несвоєчасну оплату поставлених товарів у вигляді пені не передбачена. У п. 8.3 на який посилається позивач при обчисленні суми пені, сторони погодили, що всю відповідальність та витрати, які виникають внаслідок неналежного оформлення документів покупцем, або дій особи, яка безпосередньо отримує продукцію від імені покупця щодо продукції, постачальника та щодо третіх осі, дій інших осіб від імені покупця щодо виконання цього договору несе покупець.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, як було зазначено вище умовами договору сторони прямо не погодили нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за невиконання зобов’язань щодо оплати поставлених товарів, вимоги про стягнення пені у розмірі 23794,36 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком позивача суми 3% річних, індексу інфляції який зроблений з урахуванням дати поставки товару та дати порушення відповідачем зобов’язання щодо оплати товару по кожній накладній окремо та визнає його обгрунтованим.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних від суми заборгованості у розмірі 2974,30 грн., втрат від інфляції у розмірі 23160,81 грн., підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд -Компані" (м. Київ, вул. Качалова, 5, р/р 26006001302929 в ЗАТ "ОТП Банк" МФО 300528, ЄДРПОУ 25267112) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо –металургійна компанія" (01013, м. Київ, вул. Баренбойма,1, р/р 26007006237001 у ВАТ "Банк Кіпру" м. Києва, МФО 320940, код ЄДРПОУ 25412086) суму основного боргу у розмірі 390 257 (триста дев’яносто тисяч двісті п’ятдесят сім) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 2974 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 30 коп., втрати від інфляції у розмірі 23160 (двадцять три тисячі сто шістдесят) грн. 81 коп., державне мито у розмірі 4163 (чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 92 коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 62 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: