Рішення № 9017867, 22.12.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2009 р. Справа № 19/129

Господарський суд Івано - Франківської області у складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання Матейко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Ламанш" вул. Іоана Павла ІІ,18/44, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кверкус ІФ" вул. Височана,19, м. Тисмениця, 77400

про стягнення заборгованості на суму 17253 грн. 72 коп.

Представники:

Від позивача: представник Солонина Р.Д., (довіреність № 13/11-2 від 13.11.09р. )

Від відповідача: не з"явилися

встановив:

Приватне підприємство "Ламанш" звернулось в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кверкус ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 17253,72 грн. за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзиву на позов не подав, причин неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 08.12.09. (вих.№ 24273), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 13864232 (вручено 14.12.09.).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.          

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги , давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

24.03.06. між сторонами даного спору укладено договір №06.03/03, згідно якого позивач зобов”язався поставляти лісоматеріали круглі твердих порід, для використання його у господарській діяльності, а відповідач в свою чергу прийняти поставлений товар та оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до розділу 3 договору "Ціна та порядок розрахунків" загальна вартість кожної партії товару , що поставляється визначається сторонами та відображається у накладній. Покупець проводить попередню оплату за товар або оплату по факту поставки. Остаточна сума поставки визначається за погодженням сторін у відповідних документах, підписаних сторонами, в процесі передачі товару і його обміру.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив лісоматеріали круглі твердих порід(дуб) в кількості 50,05 куб.м. на загальну суму 26539,40 грн., що підтверджується накладною №СН -0063103.1 від 31.03.06. та довіреністю серії ЯЛУ №036921 від 30.03.06., копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідачем частково оплачено вартість поставленого товару в розмірі 9692,55грн.. Отже, заборгованість відповідача станом на 18.11.09.складає 16846,85 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу вимогу №27/07-1 від 27.07.09.(отримана 10.08.09.), щодо погашення заборгованості. Проте дана вимога залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов’язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання, щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення 16846,85 грн. основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд вважає підставним, застосування ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, за вимогою кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, в сумі 286,40 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, в розмірі 120,47 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати за правилами ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного Кодексу України, ст.173 ГК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кверкус ІФ" вул. Височана,19, м. Тисмениця, 77400 (код 30983687) на користь Приватного підприємства "Ламанш" вул. Іоана Павла ІІ,18/44, м. Івано-Франківськ,76000(код 30609710) 17253,72 грн.- заборгованості, з яких 16846,85 грн.- основного боргу, 286,40 грн.- інфляційних нарахувань та 120,47 грн.- 3% річних, а також 168,47грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            рішення підписане 25.12.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______

25.12.09.