Рішення № 9017833, 09.12.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2009 р. Справа № 5/136-6/128

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І. при секретарі судового засідання Строїч П.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ТзОВ СП "ІБОЯ" пгт. Юбілейний, вул.Совхозна,74, м.Дніпропетровськ,49034

до відповідача підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості в сумі 8621 грн., а саме: 7274 грн. 77 коп. боргу за отриманий товар, індексу інфляції за період з 20.06.08р. по червень 2009р. у сумі 1105 грн. 75 коп., 240 грн. 50 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов"язань

Представники сторін не з"явилися.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 8621 грн., а саме: 7274 грн. 77 коп. боргу за отриманий товар, індексу інфляції за період з 20.06.08р. по червень 2009р. у сумі 1105 грн. 75 коп., 240 грн. 50 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов"язань.

Позивач в судове засідання не з"явився, однак повідомив суд, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі його повноважного представника (клопотання від 25.11.09, від 30.11.09). Крім того, позивач надіслав суду письмові пояснення у справі ( вх.№10259 від 30.11.09) та витребувані судом докази.

Позов мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо поставки товару на загальну суму 9711грн27коп. Позивач свої зобов"язання за домовленістю виконав в повному обсязі, тоді як, відповідач здійснив лише часткову оплату за придбаний товар, в зв"язку з чим допустив заборгованість перед позивачем в сумі 7274 грн. 77 коп , на яку нараховано індекс інфляції та 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з"явився, причини свого неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи ухвалами суду від 20.10.09, 10.11.09 та 26.11.09 з повідомленнями про вручення поштового відправлення. Письмового відзиву на позов не подав. В судовому засіданні 20.10.09 пояснив суду, що претензії від позивача про сплату боргу не отримував, а тому з огляду на те, що момент сплати заборгованості не визначений сторонами, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у сумі 1105 грн. 75 коп. та 240 грн. 50 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов"язань не визнає.

З огляду на те, що письмовий відзив на позов не подано, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі повноважних представників сторін, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, беручи до уваги надані сторонами пояснення з приводу заявлених позовних вимог та заперечень, суд встановив, що в червні 2008 року ТОВ СП "ІБОЯ" та підприємець ОСОБА_1 домовилися про поставку товару, а саме лінолеума, фіксатора, коврової плитки, перелік яких наведено в рахунках № НОМЕР_1 від 17.06.08 та №НОМЕР_2 від 17.06.08 на загальну суму 9711грн27коп(копії містяться в матеріалах справи).

На виконання домовленості позивач поставив відповідачу обумовлений вище товар, а відповідач прийняв товар на загальну суму 9711грн27коп, що підтверджується накладними №312 ик та №313 ик від 18.06.08, скірпленими підписами та печатками сторін у відповідних графах: "відпустив" та "прийняв".

Таким чином, між сторонами, в результаті зазначених вище дій, виникли договірні зобов"язання, де продавець ( позивач) передав у власність покупця товар, а той в свою чергу отримав товар та зобов"язався оплатити його вартість.

Однак, як зазначає позивач, в порушення домовленості між сторонами, оплата за поставлений товар від відповідача не поступила, а тому 13.03.09 позивач направив на адресу відповідача письмову претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 9711грн27коп в 5-ти денний термін з дня отримання претензії.

06.07.09 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості, зокрема сплатив кошти в сумі 1436грн50коп. по рахунку НОМЕР_2 (накладна №312ик від 18.06.08) та частково по рахунку №НОМЕР_1 (накладна №313ик від 18.06.08) в сумі 1000грн.

Таким чином, несплаченою залишилася заборгованість в сумі 7274грн77коп. в зв"язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 7274 грн. 77 коп. боргу за отриманий товар, індексу інфляції за період з 20.06.08р. по червень 2009р. у сумі 1105 грн. 75 коп., 240 грн. 50 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов"язань.

Суд вважає вимоги позивача обгрунтованими виходячи з наступного.

В силу дії ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тобто, в спірному випадку це накладні №312 ик та №313 ик від 18.06.08, скірплені підписами та печатками сторін у відповідних графах: "відпустив" та "прийняв".

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції(ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Подані в матеріали справи накладні відповідають встановленим законом вимогам та підтверджують факт отримання підприємцем ОСОБА_1 товару.

Як зазначалося вище, між сторонами, в результаті зазначених вище дій, виникли договірні зобов"язання, де продавець ( позивач) передав у власність покупця товар, а той в свою чергу отримав товар та зобов"язався оплатити його вартість.

Відповідно до ст.193 ГК України суб”єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином, вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов”язання.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу дії ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Посилання відповідача на те, що претензія від 13.03.09 на його адресу не надходила, не може бути прийнято судом, оскільки на вимогу суду позивачем подано в матеріали справи оригінал претензії та документів, що підтверджують отримання останнім претензії від 13.03.09, а саме опис вкладення (а.с. 38) та повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.03.09 з відміткою про одержання 23.03.09 "Бартко" ( а.с. 37).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та неподання відповідачем належних доказів про оплату заборгованої суми в повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 7274грн77коп. основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов"язання.

Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано індексу інфляції за період з 20.06.08р. по червень 2009р. у сумі 1105 грн. 75 коп. та 240 грн. 50 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов"язань.

Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції за період з 20.06.08р. по червень 2009р. у сумі 1105 грн. 75 коп. та 240 грн. 50 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов"язань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ч.2 ст.34 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1( р/р НОМЕР_3 в ВІ-Ей-Бі Банку в м.івано-Франківську, МФО НОМЕР_4, код НОМЕР_5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СП "ІБОЯ", смт. Юбілейний, вул.Совхозна,74, м. Дніпропетровськ ( р/р 26003104585001 в КБ "Приватбанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299, ЗКПО 14367833) - 8621 грн., з яких: 7274 грн. 77 коп. боргу за отриманий товар, індексу інфляції за період з 20.06.08р. по червень 2009р. у сумі 1105 грн. 75 коп., 240 грн. 50 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов"язань та 102грн витрат по сплаті державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне заезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Грица Ю.І.

рішення підписане 24.12.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______

23.12.09