Вирок № 90177825, 03.07.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5835/20

Провадження № 1-кп/263/820/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого – судді Музики О.М.,

за участю: секретаря – Налісної Ю.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора: Гарварт Г.А.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12020050770000862 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка народилася у селищі Білосарайська Коса Першотравневого району Донецької області, із середньою освітою, розлученої, маючої трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючої, раніше судимої:

– 26 грудня 2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт;

– 28 липня 2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 10 днів позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік;

– 02 жовтня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки;

– 27 січня 2016 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, з випробувальним терміном 3 роки;

– 17 червня 2016 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку до досягнення дитиною трирічного віку;

– 05 серпня 2016 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі, яка звільнилася 12 жовтня 2017 року з Приазовської ВК Донецької області № 107 на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05 квітня 2020 року, приблизно о 19 год. 40 хв., умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину «Дзеркальний», розташованого по проспекту Будівельників, 86А у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, шляхом вільного доступу, таємно взяла з полиць товар, який належить ТОВ «Атік Агро», а саме: колготи «Conte Solo 40 Den», вартістю 35 грн. 52 коп., колготи «Conte Prestige 40 Den», вартістю 57 грн. 37 коп., колготи «Conte Top 40 Den», вартістю 47 грн. 52 коп., шампунь «Gliss kur Total», ємкістю 400 мл, вартістю 56 грн. 92 коп., крем-бальзам для волосся «Ніжний шовк», ємкістю 150 мл, вартістю 29 грн. 70 коп., засіб для волосся «Aloe Vera», ємкістю 30 мл, вартістю 49 грн. 45 коп., та сховавши їх в наявну у неї сумку, прийшовши через касову зону, намагалася вийти з приміщення магазину, не оплативши вищевказаний товар, чим завдала матеріальний збиток ТОВ «Атік Агро» на загальну суму 276 грн. 48 коп.

Таким чином ОСОБА_1 зробила усі дії, які вважала необхідними для доведення злочинного умислу до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки остання була зупинена працівником охорони вказаного магазину.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнала повністю, суду пояснила, що справді 05 квітня 2020 року близько 19:40 год. у магазині «Дзеркальний» по проспекту Будівельників, 86А у м. Маріуполі з полиць взяла перелічені колготки, шампуні та бальзами, які поклала до своєї сумки та намагалася покинути приміщення магазину, однак була зупинена охороною магазину, після чого викликана поліція. У вчиненому щиро розкаялася та просила суд суворо її не карати, а також просила врахувати, що у неї на утриманні троє дітей.

Представник потерпілого ТОВ «Атік Агро» – Лісовський А.П. до судового засідання не з`явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, що відповідає змісту ст. 56 КПК України. Оскільки обвинувачена визнала вину у повному обсязі, за відсутності потерпілого можливо з`ясувати усі обставини під час судового розгляду, сторони кримінального провадження не наполягали на допиті потерпілого, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності потерпілого.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченої ОСОБА_1 , суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу обвинувачену, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачена ОСОБА_1 раніше неодноразово судима за злочини проти власності, на обліку у КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» та у міському наркологічному диспансері м. Маріуполь не перебуває, офіційно не працевлаштована, будь-якою суспільно-корисною працею не займається, за місцем мешкання характеризується з позитивного боку, має трьох дітей.

Відповідно до досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_1 , складеної Центральним районним відділом з питань пробації ДУ «Центр пробації» в Донецькій області, ймовірність вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення є середньою. Небезпека може виникати періодично в залежності від посилення впливу криміногенних факторів ризику. Згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення в динамічних факторах виявлення криміногенна потреба в графі «Матеріальне становище». Ризик небезпеки для суспільства є середнім. Тобто обвинувачена є потенційно небезпечною, але навряд чи стане скоювати правопорушення. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, є її щире каяття.

Прокурором, як обтяжуюча обставина, наводиться рецидив злочинів.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 67 КК вказана норма закону передбачає дві самостійні обставини, які обтяжують покарання, – вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. При цьому згідно з Приміткою 1 до ст. 185 КК у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Залежно від характеру злочинів, що входять у рецидив, він поділяється на два види: загальний та спеціальний.

Причому таким, що розглядається за п. 1 ч. 1 ст. 67 КК як обставина, яка обтяжує покарання, є лише загальний рецидив – це такий рецидив, за якого новий умисний злочин не тотожний і не однорідний із попередніми (не утворює повторності) та який не впливає на кваліфікацію злочину.

Відповідно ж до ч. 4 ст. 67 КК, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Якщо ж вчинений особою новий умисний злочин складає одночасно з одним із попередніх умисних злочинів їх повторність, а з іншим – рецидив злочинів, то ці обставини мають бути враховані окремо з урахуванням положень ч. 4 ст. 67 КК.

А за змістом положень ч. 2 ст. 67 КК суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати такою, що обтяжує покарання, в тому числі й зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 67 КК обставини, навівши мотиви свого рішення у вироку.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 34 КК рецидивом злочину визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин, не зняту або не погашену в установленому законом порядку, тому установленню підлягають відповідні дані.

Так, попередніми вироками Орджонікідзевського та Жовтневого районних суддів м. Маріуполя ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України з кваліфікуючою ознакою – вчинення злочинів повторно, а також у цій справі ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні корисливого злочину повторно.

За таких обставин, у разі, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Отже, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не установлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації – покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченій, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженої та запобігав вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.

При визначені міри покарання суд застосує ч. 2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Таким чином суд визначає міру покарання, визначену у санкції частини 2 статті 185 КК України, у редакції закону про кримінальну відповідальність станом на 05 квітня 2020 року.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення (злочину), обставин його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченої обставин, відомостей про особу обвинувачену, очевидну ймовірність вчинення нею повторного кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення (злочину), позицію державного обвинувача та обвинуваченої, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у вигляді арешту, оскільки виправлення обвинуваченої можливе виключно в умовах ізоляції її від суспільства.

Вчинення злочину у період, коли попередні судимості ОСОБА_1 не погашені, враховуючи, що вона ніде не працює, а отже і не має джерела прибутку, вказує на те, що вона не оцінила негативно вчинені нею діяння, продовжила асоціальний спосіб життя та сам факт повторного вчинення умисного корисливого злочину свідчить про недосягнення мети покарання за попередніми вироками та небажання обвинуваченої стати на шлях виправлення.

Суд також вважає, що відсутні підстави для застосування до обвинуваченої положень ст. ст. 75, 79 КК України, оскільки, враховуючи конкретні обставини справи, наявність в останньої непогашених судимостей, за якими вона відбувала реальне покарання, суд вважає, що у даному випадку жодна з обставин, у тому числі наявність у неї дітей, не вказує на наявність будь-яких стимулів до її правомірної поведінки, що в достатній мірі не впливає на суспільну небезпечність особи обвинуваченої та не знижує істотно ступінь тяжкості вчиненого нею корисливого злочину, і така міра покарання за своїм видом та розміром не буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, та не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Оскільки суд призначає покарання у виді арешту та для забезпечення кримінального провадження щодо виконання вироку, відповідно до вимог ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати до засудженої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. При обранні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 04 червня 2015 року (остаточне 04 вересня 2015 року) у справі «Руслан Яковенко проти України», в якому Суд зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити та національне законодавство України чітко передбачає, що суд, який постановляє вирок, повинен вирішити, який запобіжний захід застосовуватиметься до засудженого до набрання вироком законної сили (п. 46, п. 62).

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді арешту строком на 4 (чотири) місяці.

Обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» на період набрання вироком законної сили, взявши її під варту у залі суду.

Строк відбування покарання обчислювати з 03 липня 2020 року.

Речові докази: колготи «Conte Solo 40 Den», колготи «Conte Prestige 40 Den», колготи «Conte Top 40 Den», шампунь «Gliss kur Total», ємкістю 400 мл, крем-бальзам для волосся «Ніжний шовк», ємкістю 150 мл, засіб для волосся «Aloe Vera», ємкістю 30 мл, передані на відповідальне зберігання до ТОВ Атік Агро», – залишити йому за належністю.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.М. Музика