Ухвала суду № 90177347, 02.07.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/31467/19

Провадження №1-кп/127/994/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Каленяка Р.А.,

при секретарі Жовмір А.І.,

за участю:

прокурора Швець А.П.,

захисників Кадочнікова А.О., Дідиченка О.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019020020002133, внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань 25 вересня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №12019020020002133 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, яке мотивувала тим, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може продовжувати злочинну діяльність, усвідомлюючи суворість покарання, може вживати заходів, щодо переховування від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як він схильний до вчинення кримінальних правопорушень, про що свідчить неодноразове притягнення його до кримінальної відповідальності. Також, наявні обставини, передбачені п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризик незаконно впливати на потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні. Обвинувачений перебуваючи на волі, може схиляти свідків до давання завідомо неправдивих показів, так як зі свідками даного кримінального провадження обвинувачений давно знайомий. Крім того, пояснила, що обвинувачений не має постійного місця роботи, соціально-стримуючих зв`язків, вчинив тяжкий злочин, тому застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, є недієвим та недоцільним. Просила продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також просила суд продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, яке мотивувала тим, що обвинувачена може ухилятися від явки до суду, усвідомлюючи той факт, що їй доведеться в подальшому відбувати покарання в місцях позбавлення волі, також може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як відносно неї 31.05.2018 до суду направлено кримінальне провадження за ч.1 ст. 309 КК України. Крім того, обвинувачена не має постійного місця роботи, веде антигромадський спосіб життя, а тому з метою попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та недопущення переховування від суду просила суд продовжити їй запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, що полягає в забороні залишати житло в якому вона проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22.00 год. по 07.00 год., кожної доби.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти клопотання прокурора, суду повідомив, що його думку висловить захисник.

Захисник Кадочніков А.О. заперечив проти клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, на думку захисту, ризики які існували при обранні запобіжного заходу за спливом часу зменшились, будь-яких нових факторів прокурором не наведено, аналогічна позиція висловлена в рішенні Європейського суду з прав людини, обвинувачений має місце реєстрації в м. Вінниці, що на його думку є альтернативою застосування більш м`якого запобіжного засобу, а саме домашнього арешту. Вважає що прокурором не доведені раніше встановлені ризики, які на її думку існують і досі, а сторона захисту не зобов`язана доводити що вони існують на даний час, захист поклався в п.88 рішення Європейського суду «Федеран проти Російської Федерації», тому просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на більш м`який, а саме домашній арешт за місцем його реєстрації. Також доповнив, що сторона обвинувачення посилається на визначення максимального розміру застави і якщо суд прийде до переконання, що обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вважає що обвинуваченому необхідно зменшити розмір застави, оскільки суд має врахувати можливість людини внести відповідну суму коштів, врахувати матеріальний стан, вважає що максимальний розмір застави є надмірним, просив зменшити розмір застави.

Обвинувачена ОСОБА_2 не заперечила проти продовження їй запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Захисник Дідиченко О.О. не заперечив проти клопотання прокурора відносно ОСОБА_2 вважав за можливе залишити обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби без змін, оскільки даний запобіжний захід жодним чином не обмежує права його підзахисної та який вона жодного разу не порушила. Заперечив проти ризиків, на які посилається прокурор в своєму клопотанні.

Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченим запобіжних заходів, суд приймає до уваги, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2020 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень ч.2 ст. 181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний час доби.

Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали обвинувального акту суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою, обвинуваченій ОСОБА_2 - у вигляді домашнього арешту у певний період доби, в зв`язку з тим, що вони обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, обвинувачені можуть продовжити свою злочинну діяльність, не мають будь-яких джерел доходу, не мають постійного місця роботи, що дає підстави вважати, що у подальшому вони можуть переховуватись від суду, вчиняти нові злочини, незаконно впливати на потерпілу та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню,що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативного триманню під вартою ОСОБА_1 та у вигляді домашнього арешту у певний період доби ОСОБА_2 , як такого, що недостатній для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченими процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (абз.5 п.18 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

На думку суду, в клопотаннях обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за скоєний злочин, особи підозрюваних, відсутність соціально стримуючих факторів, тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, підстав для застосування ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та неможливим і саме тримання під вартою ОСОБА_1 може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, а тому дане клопотання суд вважає обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя/суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що застава може бути застосована до особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У таких випадках її розмір підлягає визначенню в ухвалі суду. Слідчому судді, суду слід зважати, що визначені у ч. 5 ст. 182 КПК чіткі розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження. Суду необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави ((абз.2-4 п.16 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

Згідно п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, майновий стан обвинуваченого суд вважає, що з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу ОСОБА_1 необхідно визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 182, 183, 193, 196, 369, 370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника Кадочнікова А.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або зменшення суми застави - відмовити.

Клопотання прокурора Швець А.П. про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 02 липня 2020 року по 30 серпня 2020 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 169 440 (сто шістдесят дев`ять тисяч чотириста сорок) гривень. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати на виклики суду за першою вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не відлучатись із місця проживання;

- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Виконання ухвали суду доручити прокурору Швець А.П. та начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань ( №1)».

Клопотання прокурора Швець А.П. про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, що полягає в забороні залишати житло в якому вона проживає, за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 22.00 год. по 07.00 год., кожної доби на 60 (шістдесят) діб – задовольнити.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою;

2) не залишати місце постійного проживання АДРЕСА_2 без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Ухвала про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту діє з 02 липня 2020 року по 30 серпня 2020 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Вінницького відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 7 діб з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: