Рішення № 9017489, 17.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.09 р.                     Справа № 12/100пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної

при секретарі судового засідання: Ю.П. Фесечко

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: 1. не з’явився

                     2. не з’явився

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „НОВИЙ СВІТ” м. Донецьк

до відповідачів: 1. Маріупольської міської ради м. Маріуполь

                     2. Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь

про визнання права власності.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „НОВИЙ СВІТ” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необхідність визнання за ним права власності на самочинно зведений павільйон під фотомагазин „Фуджі – експрес”, розташований за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 121.

Маріупольська міська рада, заперечуючи проти задоволення позову, посилалась на те, що під час здійснення будівництва позивачем було порушено права органів місцевого самоврядування як суб’єктів, уповноважених надавати дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти. Відповідач зауважив, що виконавчим комітетом не приймалось рішення про надання позивачу дозволу на будівництво спірного майна, не погоджувався проект будівництва об’єкту та не затверджувався акт його прийняття в експлуатацію.

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради, залучений при первісному розгляді справи в якості іншого відповідача, підтримав позицію міської ради.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

На підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19.08.1998р. № 212/4 позивачу були надані в оренду земельні ділянки площею 50,0кв.м. для установки павільйону під фотомагазин та площею 130,0кв.м. під благоустрій прилеглої території по пр. Будівельників,121 в Жовтневому районі міста Маріуполя.

Рішеннями Маріупольської міської ради від 27.10.2005р. та від 27.06.2006р. Товариству з обмеженою відповідальністю “Новий світ” було продовжено строк оренди земельної ділянки на 3 роки для експлуатації та обслуговування павільйону під фотомагазин “Фуджі – експрес”.

На підставі вищезазначених рішень 14.08.2006р. між відповідачем 1 та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0083га по пр. Будівельників,121 в Жовтневому районі міста Маріуполя.

Як зазначає позивач, під час користування землею ним без отримання відповідних дозволів було встановлено павільйон з метою функціонування фотомагазину.

Бюро судових експертиз була надано висновок, в якому вказано, що торгівельний павільйон (магазин) є капітальною спорудою, яка має фундамент, та не суперечить вимогам державних будівельних норм. Вказаний об’єкт є об’єктом нерухомості у відповідності з п. 3 Національного стандарту № 1 „Загальні принципи оцінки майна та майнових прав”, він не може бути перенесений без завдання будівлі шкоди. Відповідно до Національного стандарту № 2 „Оцінка нерухомого майна” будівлі – земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, зберігання матеріальних цінностей, здійснення виробництва, тощо.

З паспорту № 344 на об’єкт обслуговування населення, виданого Головним управлінням архітектури та містобудівництва, вбачається, що 06.04.1999р. павільйон був прийнятий в експлуатацію як об’єкт малої архітектурної форми.

До набрання чинності ЦК України (2003р.) момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно не пов’язувався з його державною реєстрацією (ч. 1 ст. 331 ЦК України).

Та обставина, що спірне майно введено в експлуатацію, як об’єкт малої архітектурної форми, не спростовує факту належності цього майна до об’єктів нерухомості.

При цьому, на момент його створення законодавства, яке б встановлювало, що об’єкт малої архітектурної форми є виключно рухомою річчю – не існувало.

Також, слід зазначити, що в подальшому (після збудування майна) були затверджені Порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності № 296 від 04.09.06р. та Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності № 227 від 13.10.2000р. (які в теперішній час втратили чинність), в яких зазначалось, що стаціонарною малою архітектурною формою (кіоск, павільйон тощо) є споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м.

Але, як вбачається з матеріалів справи, спірний об’єкт не має площу до 30,0кв.м.

Доказів, які б підтверджували зміну (реконструкцію) спірного майна з моменту його створення (та/або після отримання земельних ділянок в користування) суду не надано.

Як вказано вище земельна ділянка, на якій знаходиться спірний об’єкт нерухомості, позивачу була надана у відповідному порядку, який встановлений законодавством з урахуванням того, що на цій земельній ділянці вже знаходиться спірне майно, яке було введено в експлуатацію.

Спірне майно було проінвентаризоване БТІ, як павільйон (літ. А-1) загальною площею 55,9кв.м.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що визначення об’єкту, як самочинно збудованого, було мотивоване позицією органів місцевого самоврядування, що підтверджується відзивами, наявними в матеріалах справи.

Стаття 392 ЦК України закріплює, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач є правомірним власником спірного майна.

Визначення його об’єктом самочинного будівництва є помилковим та спростовується матеріалами справи.

Проте, наявність спірних правовідносин дозволяє суду задовольнити позов частково, а саме – визнати право власності позивача на павільйон під фотомагазин „Фуджі – експрес”, розташований за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 121, без задоволення вимоги про статус цього майна, як самочинно збудованого.

За наведених обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „НОВИЙ СВІТ” м. Донецьк до відповідачів: 1. Маріупольської міської ради м. Маріуполь, 2. Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання права власності.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „НОВИЙ СВІТ” (83101, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 31; ЄДРПОУ 22018779) на павільйон під фотомагазин „Фуджі – експрес”, розташований за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 121.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили 28.12.09р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя