Рішення № 9017312, 21.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.09 р.                     Справа № 17/225                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНС – ТРЕЙДИНГ ЛТД”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „БАРЕНС ШОКОЛАД”, м. Донецьк

про стягнення 36ґ280,89 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Добряк С.М. - довіреність

від відповідача: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРАНС – ТРЕЙДИНГ ЛТД”, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „БАРЕНС ШОКОЛАД”, м. Донецьк про стягнення 35ґ514,57 грн., з яких основна сума заборгованості складає 26’341,00 грн., штрафні санкції – 2ґ861,71грн., 3% річних – 1ґ017,93 грн., інфляційні – 5ґ293,93 грн..

В обґрунтування позову позивач посилається на договір №Z57D від 26.09.2008р., заявки, акти здачі-приймання робіт №ТТ-0000163, ТТ-0000176, рахунки-фактури №ТТ-0000163 від 14.10.2008р., №ТТ-0000176 від 10.11.2008р., претензія, відповідь на претензію.

В якості правової підстави позову посилається на ст.ст. 526, 549, 625 Цивільного кодексу України.

08.12.2009р. позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 36ґ280,89 грн., з яких: 26ґ341,00 – основна сума боргу, 5ґ982,11грн. – інфляційні, 1ґ096,07грн. – 3% річних, 2ґ861,71грн. – штрафні санкції. В подальшому справа розглянута в межах суми 36ґ280,89 грн..

Відповідач у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться у матеріалах справи; відзив не надав.

Відповідно до ст..75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив:

26.09.2008р. між сторонами був укладений договір комісії №Z57D (далі – договір) (а.с. 29-32). Предметом даного договору – є взаємовідносини сторін у процесі їх взаємовідносин по організації транспортування у міжнародному та міжміському сполученні вантажів. Комісіонер зобов’язується знайти вантажоперевізника та укласти з ним від свого ім’я, але в інтересах та за рахунок Комітента договір перевезення вантажу, на умовах встановлених у даному договорі, а Комітент зобов’язується відшкодувати витрати Комісіонера та виплатити йому комісійну винагороду на умовах даного договору.

Відповідно до п.п.4.2 п.4 договору, строк оплати – 3 банківських дні після надання Комісіонером копій CMR, рахунків, якщо інше не обумовлено у заявці.

Підпункт 6.3 п.6 договору встановлює, що за кожну почату добу простою під навантаження (вивантаження) понад нормативних строків (п.п.2.24), Комітент сплачує Комісіонеру неустойку у розмірі 700 гривен при перевезенні вантажів між іноземними державами та Україною, якщо інше не передбачено у заявці, яка є невід’ємною частиною договору.

Підпункт 6.7 п.6 договору встановлює, що за несвоєчасне відшкодування витрат Комісіонера та виплату комісійної винагороди, Комітент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Так, у відповідності до п.п.2.17 п.2 договору, відповідачем були надані заявки на перевезення вантажу.

Зобов’язання щодо перевезення були виконані позивачем у повному обсязі, без заперечень, про що свідчить підписані сторонами акти здачі-приймання робіт №ТТ-0000163, ТТ-0000176.

На підставі цих актів були виставлені рахунки-фактури №ТТ-0000163 від 14.10.2008р., №ТТ-0000176 від 10.11.2008р., які відповідач оплатив частково, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 26ґ341,00грн.

До утворення цієї заборгованості позивачем була направлена претензія з проханням оплатити заборгованість у розмірі 62293,00грн., на яку відповідачем була надіслана відповідь, якою останній визнавав заборгованість у повному обсязі, однак на день звернення позивача з позовом залишилась неоплаченою сума заборгованості у розмірі 26ґ341,00грн..

Відповідно до п. 6 договору та ст.ст.549, 625 Цивільного кодексу України позивачем була нарахована додатково сума пені, інфляційні, 3% річних, штрафні санкції.

Зважаючи на те, що:

-          зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

-          згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима;

-          відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

-          боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст..625 ЦК України);

-          платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”);

-          відповідач прийняті на себе зобов’язання належним чином не виконав;

-          щодо індексу інфляції, 3% річних, пені (рахунок-фактура №ТТ-0000176 від 10.11.2008р.), то ці суми повинні становити за вказані періоди, відповідно, 3ґ251,46грн. – інфляційні, 3% річних – 748,37грн., 2ґ844,47грн. – пені, які і підлягають стягненню;

-          щодо індексу інфляції, 3% річних (рахунок-фактура №ТТ-0000163 від 14.10.2008р.), то ці суми повинні становити за вказані періоди, відповідно, 2ґ171,6грн. – інфляційні, 278,47грн. – 3% річних;

-          приписи п.п.15.1 п.15 „Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” (далі – Правил) передбачає, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4;

-          підпункт 15.2. п.15 Правил встановлює, що перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини, зокрема, як простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

-          підпункт 15.3. п.15 Правил встановлює, що записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними;

-          відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень на вимоги. Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

-          щодо нарахування позивачем штрафних санкцій за понаднормативний простій у розмірі 2460,00грн., то ця сума судом не може вважатися доведеною у розумінні статей 33-34 ГПК України;

-          доказів складання позивачем акту(тів) на підтвердження понаднормативного простою автомобіля, останній суду не надав, як і не надав доказів відмови зобов’язаної сторони (вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія )) від складання (підписання) цього акту;

-          на підставі вище наведеного, сума боргу по акту здачі-приймання робіт №ТТ-0000163 та виставленого рахунку-фактури №ТТ-0000163 від 14.10.2008р. становить 53,00грн.,

господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „БАРЕНС ШОКОЛАД” (83112, м. Донецьк, вул..Горлівська, 2д, р/р26005301535478 у філії Київського відділення Промінвестбанку у м. Донецьку, МФО 334271, р/р26002201065700 у АКІБ „Укрсіббанк” м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 31128452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНС – ТРЕЙДИНГ ЛТД” (49023, м. Дніпропетровськ, просп. Воронова, 75/297; поштова адреса: 49026, м. Дніпропетровськ, вул.. Артековська, 24а/4; р/р26006050700573 у КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299, ЄДРПОУ 33420780) суму основної заборгованості у розмірі 23’881,00 грн., пеня – 2ґ844,47грн., 3% річних – 1ґ026,84 грн., інфляційні – 5ґ423,06 грн.; 331,75 грн. – на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 215,80 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Суддя