Рішення № 90172834, 17.06.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3713/20

Провадження № 2-а/522/263/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова В`ячеслава Юрійовича, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова В`ячеслава Юрійовича, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова В`ячеслава Юрійовича по справі про адміністративне правопорушення № 758/19 від 22.10.2019 р. про визнання ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 196 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 10 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови порушено законодавчі вимоги до форми та змісту документів, складених посадовими особами Управління, а також порушено процедуру проведення перевірки і порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, на думку позивача, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача у виді штрафу не відповідає вимогам статей 251, 269, Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, не містить доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою правопорушення, тобто відсутній склад та факт того, що позивача було позбавлено права на справедливий та неупереджений розгляд справи, окрім того позивач посилається на той факт, що він не є одноособовим власником квартири, тож відповідачем не вірно визначено коло учасників справи.

Ухвалою суду від 23 березня 2020 року відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 17 червня 2020 року.

04 травня 2020 року до суду від представника відповідача Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в котрому він проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову на підставі того, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена у встановленому законом порядку з дотриманням вимог законодавства.

20 травня 2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в котрій представник позивача посилається на те, що позивач є не одноособовим власником квартири та набула право власності 09 вересня 2019 року.

17 червня 2020 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без особистої участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

17 червня 2020 року від представника відповідача Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з впровадженням карантину.

У судове засідання 17 червня 2019 року належним чином сповіщені учасники справи не з`явились. Суд, з урахуванням наявності заяви представника позивача про розгляд справи без особистої участі сторони позивача, наявності відзиву на позовну заяву та належного сповіщення відповідачів, критично оцінює клопотання представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про відкладення слуханням справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою виконуючого обов`язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова В`ячеслава Юрійовича по справі про адміністративне правопорушення № 758/19 від 22.10.2019 р. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 196 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 10 200,00 грн. ОСОБА_3 , на підставі наказу № 01-13/333ДАБК від 01.08.2019 року, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства (лист ОСББ «Фламінго» № 7 від 27.09.2019 року, вх. № 01-8/661-вх від 27.09.2019 року) та направлення для проведення позапланового заходу № 001779 від 27.09.2019 року.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України «Про ратифікацію Конвенції» від 17.07.1997 року, Конвенція про захист прав людини та основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 ЄКПЛ та ст. 2- 4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те, що особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, КАС Україні та в контексті Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

У Конституції України проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1) і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина , її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов`язком держави (ст. 3), права та свободи людини є невідчужуваними і непорушними.

Відповідно до ст. 6, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, органами державного архітектурно-будівельного контролю, до яких відносяться виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад, шляхом, в тому числі, контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації, тощо.

Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; залучати до проведення перевірок представників експертних організацій, фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки; тощо.

Згідно з п. 5, 7 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого 23 травня 2011 року Постановою Кабінету Міністрів України № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю та така перевірка може проводитися, зокрема, на підставі звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Відповідно до п. 16, 17 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого 23 травня 2011 року Постановою Кабінету Міністрів України № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

Таким чином, наявні законні підстави для проведення органами державного архітектурно-будівельного контролю, позапланової перевірки вищевказаного об`єкта.

Перевіркою встановлено, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 389,6 кв.м належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу за № 733 від 09.09.2019 року в рівних частках, та те, що ОСОБА_3 виконує роботи з демонтажу некапітальних перегородок із піноблоків на другому рівні квартири без втручання в несучі конструкції будинку та інженерні комунікації загального користування.

Відповідно до п. 1 переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 406 від 07.06.2017 року, не потребується отримання права на виконання будівельних робіт із переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

Додатково, в ході перевірки зафіксовано, що ОСОБА_3 виконала будівельні роботи з реконструкції даної квартири шляхом влаштування двох прорізів в перекритті між другим рівнем квартири та горищним приміщенням будинку яке знаходиться в загальному користуванні мешканців будинку, із втручанням в несучі конструкції будинку, а також влаштовано віконний проріз в зовнішній несучій стіні будинку на другом у рівні квартири, орієнтований на будинок АДРЕСА_2 (в приміщенні № 8 відповідно до технічного паспорту).

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю — щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ»:

п. 3.15 експлуатація будівлі (споруди) - це використання об`єкта за функціональним призначенням (з проведенням необхідних заходів щодо збереження стану конструкцій), за якого він здатен виконувати задані функції, зберігаючи значення параметрів, встановлені вимогам технічної документації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», проект - це документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», погодження проекту - процедура встановлення відповідності проектних рішень вихідним даним на проектування.

Згідно з п. 3.17 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Згідно з п. 4.8 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», проектна документація має бути розроблена з урахуванням усіх документів будівельних норм та стандартів, чинних на час її передачі у виробництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», клас наслідків визначається для кожного об`єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови).

Відповідно до ч. 8 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДСТУ-Н.Б.В. 1.2-16:2013 визначення класу наслідків (відповідальності) (Додаток А), даний об`єкт будівництва відноситься до об`єктів з незначним класом наслідків (відповідальності) - СС1.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначним и наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роб оти чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі – Закон №3038-VI, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 41 Закону №3038-VI передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що оскаржувану постанову позивач оскаржує виключно з підстав порушення порядку складення постанови, що оскаржується та не наводить жодних заперечень із відповідними доказами щодо суті виявлених порушень.

Так, процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі – Порядок №553, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 1 пункту 2 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Відповідно до пункту 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позаплановий захід архітектурно-будівельного контролю проведено на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, що повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Тобто, вказаним пунктом Порядку №553 надано відповідачу як органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження щодо оформлення результатів перевірки.

При цьому, вимогами пункту 15 Порядку №553 визначено, що форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2012 року №240 затверджено уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт згідно з додатком 1.

Суд зазначає, що складений за результатами позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю протокол відповідає встановленій уніфікованій формі акта, яка встановлена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2012 року №240.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 року по справі № 815/1540/14 зазначив, що посилання лише та виключно на порушення прав визначених п. 13 Порядку 553 є недостатніми для скасування рішення органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Суд зазначає, що підстави, які вказані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, не знайшли свого документального та нормативного підтвердження.

При цьому, суд звертає увагу, що щодо суті виявлених в ході проведення позапланової перевірки правопорушень позивач не заперечує та не надає доказів щодо їх відсутності.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, суд приходить до правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відтак, як наслідок, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись частиною 5 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 205, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова В`ячеслава Юрійовича, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення

Повний текст судового рішення виготовлено 22 червня 2020 року.

Суддя Ю.Б. Свячена